Чиказький стиль – це одна з найбільш знакових форм джазової музики, що розвинулася в Чикаго в 1920-х роках. Вона стала природним продовженням джазових традицій Нового Орлеана, але з характерними особливостями, які визначали музику того часу. Чиказький стиль не лише зберіг елементи традиційного джазу, але й розвинув нові підходи, які мали значний вплив на подальший розвиток жанру, зокрема у 1930-х роках, коли цей стиль переїхав до Нью-Йорка.
Витоки та розвиток
Чиказький стиль виник внаслідок діяльності таких музикантів, як трубач Джиммі Макпартленд, тенор-саксофоніст Бад Фрімен і кларнетист Франк Тешемахер, які почали грати в цьому стилі, наслідуючи групи з Нового Орлеана, зокрема New Orleans Rhythm Kings. Цей колектив був одним із найбільш впливових білих джазових оркестрів, що виступали в Чикаго, і його члени, такі як Леон Ропполо, Пол Марес та Джордж Бруніс, допомогли сформувати характерне звучання чиказького джазу.
Стиль Нового Орлеана та Чикаго мають багато спільного, проте між ними можна помітити відмінності. Чиказький джаз зазвичай був менш розслабленим і більше орієнтованим на індивідуальні соло, на відміну від стилю Нового Орлеана, де більше уваги приділялося колективній імпровізації. Також чиказький стиль мав менш виражену залежність від елементів чорношкірої етнічної музики, що був властивий джазу з Нового Орлеана.
Характеристики Чиказького стилю
Чиказький стиль відзначався простими, але ефективними супровідними ритмами, які зазвичай обмежувалися акордом на кожному ударі фортепіано або гітари, що підтримували бас та барабани. Це дозволяло солістам і імпровізаторам створювати контрлінії, що часто перепліталися між собою на фоні основної мелодії. Музиканти часто використовували взаємні прикраси або взаємодіючи між собою через імпровізацію. У цьому стилі був виражений не лише індивідуалізм, але й командна співпраця, де кожен гравець мав можливість виразити свою творчість у межах загальної композиції.
Вплив Джелі Ролла Мортона та Луї Армстронга
Незважаючи на схожість з новоорлеанським джазом, чиказький стиль мав свої відмінності завдяки таким музикантам, як Джелі Ролл Мортон та Луї Армстронг. Мортон, один із лідерів темношкірого джазу Нового Орлеана, вніс значний вклад у розвиток детальних аранжувань для своїх записів у Чикаго. Його підхід до створення комплексних аранжувань став основою для більш організованих і складних композицій. У той час як Луї Армстронг, ще один великий представник джазу з Нового Орлеана, більше орієнтувався на імпровізацію та виразну гру, не роблячи акцент на складні аранжування.
Вплив на наступні покоління
Чиказький стиль став основою для подальшого розвитку джазу. Завдяки тому, що білих і чорних музикантів об’єднувала любов до імпровізації та експериментів, цей стиль сприяв створенню нових форм джазу, зокрема диксиленду, і в подальшому мав значний вплив на розвиток більш складних форм джазу, таких як свінг та бібоп.
Музика, яка виникла в Чикаго в 1920-х роках, не лише відображала етапи розвитку джазової культури, але й стала важливою частиною історії американської музики, яка, в свою чергу, мала великий вплив на культуру світу.
Данило Ігнатенко
