Мистецтво, разом із мовою, становить, ймовірно, найкращий метод вивчення взаємозв’язків між давніми народами, які нам відомі як кельти, і які заселяли Європу у період залізного віку. Хоча відзначалися значні варіації у часі та просторі, загальні риси давнього кельтського мистецтва включають скульптури загадкових богів і воїнів, уявлення лісових тварин, складні рослинні орнаменти і прагнення підкреслити красу в навіть найпростіших предметах повсякдення. Кельтське мистецтво було під впливом сусідніх культур, починаючи з фракійців і закінчуючи римлянами, і, нарешті, відійшло від них. Після відкриття античних та середньовічних творів у 19-му столітті, кельтське мистецтво і далі захоплює та надихає сучасних художників і майстрів.
Теми кельтського мистецтва
Хоча серед вчених існує багато дискусій щодо того, чи можна використовувати термін «кельти» для позначення різних європейських народів з періоду залізного віку, мистецтво стає найбільш переконливим свідченням про культурні зв’язки. Від Іберії до Богемії теми мистецтва повторюються в різних формах протягом періоду від 700 до 400 років до нашої ери. Хоча існують регіональні відмінності, деякі ідеї вкорінюються в кельтському мистецтві:
– Підвищена увага до плавних форм у контурі і декорі;
– Зображення богів і воїнів, часто у відокремленій формі;
– Використання тварин, особливо лісових, у мистецькому візерунку;
– Складні рослинні мотиви та абстрактні орнаменти;
– Застосування мистецтва до всіх видів предметів, включаючи щоденні речі та мініатюрні об’єкти;
– Передача сили та релігійних ідей через мистецтво;
Крім часових та географічних варіацій, кельтське мистецтво також було під впливом зовнішніх культур, з якими кельти мали контакти через торгівлю та війни. Грецька та етруська кераміка, наприклад, була широко поширена в кельтських населених пунктах, а елементи фракійського та скіфського мистецтва також були помітні. Завдяки торгівлі та дипломатичним зв’язкам навіть ідеї віддалених культур, таких як Персія, знайшли свій шлях до кельтської Європи. Кельти також вчилися одне від одного, і деякі регіони спеціалізувалися на певних формах мистецтва, наприклад, золоті майстри в регіонах біля річок Рейн і Мозелі. З християнізацією Європи кельтське мистецтво прийняло нові форми, особливо видимі у ілюмінованих рукописах, брошках та кам’яних хрестах.
Оцінка кельтського мистецтва ускладнена нестачею письмових джерел, що дозволяли б зрозуміти мотивації та використання творів. Тому дослідження цього мистецтва ґрунтується на самих об’єктах та контекстах їх відкриття.
Крім того, слід пам’ятати, що у давніх культурах не існувало розділення на «високе мистецтво» та ремесла. Для кельтів мистецтво мало практичне застосування і варіювало від прикрашення речей для заможних до функціональних об’єктів, що користувалися популярністю серед народу.
Альона Дмитрук
