Пізно ввечері напередодні Різдва 1885 року в маленькому містечку Сенека, штат Іллінойс, сталася трагедія. Матильда Руні раптово загорілася, коли була на кухні. Полум’я настільки сильно охопило її тіло, що від нього залишилося лише кілька фрагментів кісток та ноги, тоді як решта кімнати залишилася практично неушкодженою. Її чоловік Патрік був знайдений мертвим у сусідній кімнаті — він задихнувся від токсичних випарів.
Цей випадок здивував слідчих, оскільки не було жодних ознак підпалу чи зовнішнього джерела займання. Перед трагедією пара спокійно пила віскі, і жодних підозрілих подій батрак, який їх відвідував, не помітив. Усе вказувало на те, що вогонь якимось чином почався всередині тіла Матильди й обмежився її тілом. Слідство зробило висновок, що це було самозаймання людини — рідкісне і незрозуміле явище.
Самозаймання у літературі
Загадковість феномену самозаймання надихала багатьох письменників. Цей мотив з’являється в романі “Мертві душі” Миколи Гоголя та “Redburn” Германа Мелвілла. Проте найвідоміший випадок описаний у творі Чарльза Діккенса “Холодний дім”: містер Крук, алкоголік і безпорядний торговець, перетворюється на купу попелу на підлозі. Діккенс навіть додав до передмови до свого роману захист використання цього явища, заявивши, що такі випадки підтверджені лікарями і є частиною реальності.
Реальні випадки самозаймання
Випадки, схожі на самозаймання, фіксувалися з 17 століття й до нашого часу. Проте більшість із них залишаються оповитими міфами, оскільки конкретні докази часто знищувалися вогнем. Загалом задокументовано кілька сотень можливих випадків самозаймання протягом століть, із найбільшою кількістю у 18 та 19 століттях.
У суспільстві побутувала думка, що самозаймання — це покарання за розгульний спосіб життя. Багато жертв вважалися алкоголіками чи людьми із зайвою вагою, а це підкріплювало ідею, що тіло, насичене алкоголем, легше загоряється.
Науковий погляд на самозаймання
Сьогодні наука ставить під сумнів існування самозаймання людини як явища. Жодна із запропонованих гіпотез не змогла пройти сувору перевірку. Ідея, що алкоголь робить тіло легкозаймистим, виявилася хибною, оскільки концентрація спирту навіть у найп’яніших людей є надто низькою для спалаху без зовнішнього джерела займання.
Одне з більш правдоподібних пояснень називається “ефект ґнота”. Згідно з цією теорією, одяг жертви вбирає підшкірний жир, який діє як паливо. Коли полум’я виникає від зовнішнього джерела (наприклад, сигарети або свічки), тіло тліє повільно, як свічка, а навколишнє середовище залишається майже неушкодженим.
Експерименти підтвердили, що такий механізм може пояснити багато з дивних аспектів самозаймання: майже повне згоряння тіла, при цьому меблі та інші предмети в кімнаті залишаються цілими. Алкоголь сам по собі не сприяє горінню, але його вживання або інші порушення свідомості можуть завадити людині вчасно зреагувати на загоряння.
Чи варто боятися самозаймання?
Чи можливо, що людина може раптово загорітися без причини? Сучасна наука майже одностайно заперечує таку можливість. Усі відомі випадки мають більш раціональні пояснення: зовнішні джерела вогню, сильне алкогольне сп’яніння або інші чинники, що ускладнили реакцію жертви на займання. Тому страх перед самозайманням, ймовірно, є наслідком міфів і перебільшень.
Данило Ігнатенко
