Битва при Асперні-Есслінгу, яка відбулася 21-22 травня 1809 року, стала однією з ключових подій наполеонівських війн. Це була перша серйозна поразка Наполеона за останні десять років, яка показала, що навіть наймогутніший полководець може бути переможений. Битва відбулася поблизу Відня, де австрійська армія під командуванням ерцгерцога Карла завдала значної поразки французькій армії, очолюваній самим Наполеоном.
Нова австрійська армія
Після поразки в битві під Аустерліцем у грудні 1805 року Австрія змушена була шукати миру з Францією. Це призвело до значних втрат територій і впливу для Австрії, яка віддала свої землі в Італії та південній Німеччині союзникам Франції та визнала Рейнський союз, що спричинило розпад Священної Римської імперії. Незважаючи на це, протягом наступних трьох років Австрія не сиділа склавши руки, а активно реформувала свої збройні сили.
Реформи очолював ерцгерцог Карл, брат австрійського імператора Франца I. Карл мав значний досвід у боротьбі з французами і добре розумів їхні військові методи. Він створив нову систему армійських корпусів, яка підвищила мобільність австрійських військ, і запровадив масовий призов на військову службу за французьким зразком. Це дозволило Австрії значно збільшити свої військові сили, зокрема за рахунок створення Landwehr — ополчення, яке могло б виставити додатково до регулярної армії до 180 000 чоловік.
Воєнна фракція у Відні
Поки Карл займався реформами армії, у Відні формувалася воєнна фракція, яка прагнула помститися Наполеону. Вона складалася з імператриці-консорта Марії Людовіки та кількох ключових міністрів, які вважали, що Наполеон ніколи не залишить Габсбургів правити мирно. Вони бачили можливість для атаки після поразки французької армії в битві при Бейлені в липні 1808 року, що стало першою серйозною поразкою французів за весь період наполеонівських війн. Ерцгерцог Карл спочатку протестував, вважаючи, що армія ще не готова, але його переконали в необхідності війни.
Підготовка до битви
У січні 1809 року Наполеон залишив іспанський фронт і повернувся до Парижа, де почав формувати нову армію для протидії австрійцям. Ця армія, названа Армією Німеччини, налічувала 230 000 чоловік і включала як ветеранів, так і новобранців. Наполеон передав командування маршалу Луї-Олександру Бертьє і відкликав з Іспанії деяких своїх найкращих маршалів, таких як Жан Ланн, Франсуа-Жозеф Лефевр та Жан-Батист Бессьєр.
Битва
21 травня 1809 року французька армія намагалася переправитися через Дунай поблизу Відня. Однак австрійська армія ерцгерцога Карла, використовуючи переваги місцевості та чисельну перевагу, завдала потужного удару по французьким військам. Бої тривали два дні, і австрійці змогли відкинути французів назад за річку. Втрати з обох сторін були значними: австрійці втратили близько 23 340 осіб, а французи — від 20 000 до 23 000.
Ця поразка стала серйозним ударом для Наполеона, який втратив кілька незамінних офіцерів, включаючи д’Еспане, Сент-Ілер та Ланна. Однак австрійці не змогли скористатися своєю перемогою і знищити армію Наполеона повністю, що виявилося фатальним. Через трохи більше місяця Наполеон здобув вирішальну перемогу в битві при Ваграмі 5-6 липня, що призвело до поразки Австрії у війні П’ятої коаліції.
Наслідки
Битва при Асперні-Есслінгу стала важливим поворотним моментом у наполеонівських війнах. Це була перша серйозна поразка Наполеона за останні десять років, яка підкреслила вразливість французької армії та дала надію його противникам. Незважаючи на втрати, австрійська армія продемонструвала свою силу і здатність до організації ефективного опору.
Після битви Наполеон був змушений відійти за Дунай, щоб перегрупуватися та розробити нову стратегію. Ерцгерцог Карл, хоч і здобув перемогу, не зміг розвинути успіх і знищити армію Наполеона, що дало французам час для відновлення. Це дозволило Наполеону зібрати сили і врешті-решт здобути перемогу в битві при Ваграмі, яка завершилася поразкою Австрії та підписанням Шенбруннського мирного договору в жовтні 1809 року.
Битва при Асперні-Есслінгу є важливою подією в історії наполеонівських війн, яка продемонструвала можливість перемоги над Наполеоном і змінила хід війни. Незважаючи на значні втрати, австрійська армія показала свою здатність до організації та ефективного опору, що стало важливим уроком для всіх учасників конфлікту. Ця битва також підкреслила важливість стратегічного планування та використання місцевих умов у веденні бойових дій.
Данило Іганатенко
