Гугенотами називали французьких протестантів, переважно послідовників Жана Кальвіна, які зазнавали жорстоких переслідувань у XVI–XVII століттях. Етимологія слова залишається дискусійною, але дослідники висувають кілька версій:
- Німецьке походження– від терміна Eidgenossen (“конфедерати, пов’язані присягою”), яким називали женевських патріотів, що чинили опір герцогу Савойському (1520–1524 рр.).
- Вплив особистого імені– можливо, термін утворено від імені Hugues (Гюг), оскільки одним із лідерів реформаторського руху в Женеві був Безансонський Юг (пом. 1532 р.).
Поширення протестантизму та перші переслідування
Після початку Реформації в Німеччині (1517 р.) ідеї протестантизму швидко проникли до Франції, особливо в регіонах, де населення було незадоволене економічною кризою та політичним устроєм. Однак уже у 1523 році першого французького протестанта, Жана Вальєра, стратили у Парижі.
Знаковим моментом стало “справа з плакатами” (1534 р.), коли антикатолицькі листівки з’явилися навіть на дверях королівської спальні в Амбуазі. Це спровокувало масові репресії, що змусило багатьох протестантів шукати притулку за кордоном.
Роль Жана Кальвіна та організація гугенотських громад
Серед вигнанців найвідомішим став Жан Кальвін, який у 1534 році виїхав до Базеля, де написав “Інститути християнської релігії” – фундаментальну працю кальвінізму. Пізніше він оселився у Женеві, звідки його ідеї поширювалися на Францію.
Перші гугенотські громади виникли:
- 1546 р.– у місті Мо (за зразком страсбурзької реформатської церкви).
- 1555 р.– у Парижі, незважаючи на заборону.
У 1559 році відбувся перший національний синод у Парижі, де 72 делегати прийняли Галліканське сповідання віри, що закріпило кальвіністську доктрину. До 1561 року кількість протестантських громад зросла з 15 до 2150, що перетворило релігійний конфлікт на політичний.
Релігійні війни та політична боротьба
У 1560 році гугеноти організували Амбуазьку змову з метою викрасти короля Франциска II, але заколот провалився. Після різанини у Вассі (1562 р.), де католики вбили протестантів під час богослужіння, почалися релігійні війни (1562–1598).
Ключові події:
- 1572 р.– Варфоломіївська ніч: масове вбивство гугенотів у Парижі.
- 1598 р.– Нантський едикт: король Генріх IV надав протестантам обмежені права.
- 1685 р.– скасування Нантського едикту Людовиком XIV, що призвело до нової хвилі еміграції.
Попри переслідування, гугеноти сприяли розвитку торгівлі, ремісництва та культури у Франції та країнах, де вони знаходили притулок (Англія, Нідерланди, Пруссія). Їхня історія залишається важливим прикладом боротьби за релігійну свободу у Європі.
Данило Ігнатенко
