Ілля, один із найвизначніших пророків Старого Завіту, став символом боротьби за чистоту віри в Бога Яхве проти поширення язичницького культу Ваала в Ізраїлі IX століття до нашої ери. Його ім’я, що перекладається як «Яхве — мій Бог», відображає суть його місії — утвердження монотеїзму та протистояння синкретизму, який загрожував релігійній ідентичності ізраїльського народу.
На початку IX століття до н. е. Ізраїльське царство перебувало під правлінням династії Омрі, яка активно встановлювала союзницькі відносини з фінікійськими містами. Цар Ахав, син Омрі, одружився з Єзавель, дочкою царя Тіру Етбаала. Цей шлюб мав політичне значення, але також привніс до Ізраїлю вплив фінікійської релігії. Єзавель, яка була ревною прихильницею культу Ваала, сприяла будівництву храмів і введенню язичницьких ритуалів у Самарії, столиці царства. Це призвело до поступового змішання віри в Яхве з ханаанськими культами, що загрожувало монотеїстичній основі ізраїльської релігії.
Місія Іллі: боротьба за монотеїзм
Ілля вперше згадується в Біблії як пророк, який оголошує посуху в покарання за відступництво ізраїльтян. Ця подія стала початком його конфронтації з Ахавом та Єзавель. Найвідомішим епізодом його діяльності є змагання на горі Кармель, де Ілля викликав 450 пророків Ваала на сутичку, щоб довести, хто є справжнім Богом. Після марних спроб пророків Ваала розпалити вогонь на жертовнику, Ілля звертається до Яхве, і вогонь з неба спалює його жертву. Це диво переконує народ у могутності Яхве, і вони знищують пророків Ваала.
Ця подія мала не лише релігійне, але й політичне значення. Вона підкреслила, що Яхве — єдиний Бог, який має владу над природою та долями людей. Ілля своїми діями відновив авторитет монотеїзму, що стало важливим кроком у розвитку єврейської релігійної думки.
Ілля не лише боровся з язичництвом, але й сформулював ключові принципи монотеїзму. Його слова: «Якщо Яхве — Бог, іди за ним, а якщо Ваал, то йди за ним» — стали визначальними для розуміння винятковості Бога Ізраїля. Ілля підкреслив, що немає іншої реальності, окрім Яхве, і жодне інше божество не може претендувати на божественність.
Одним із найглибших моментів у житті Іллі стало його паломництво до гори Хорив (Синай), де він пережив одкровення. Бог не проявив Себе в бурі, землетрусі чи вогні, але в «тихому, ніжному голосі». Це підкреслило трансцендентність Бога, Його духовну природу та необхідність віри, заснованої на розумі та моралі, а не на екстатичних ритуалах.
Данило Ігнатенко
