Єлисей — одна з найвизначніших постатей Старого Завіту, ізраїльський пророк, учень та наступник Іллі, який здійснив значний вплив на політичну та релігійну історію Ізраїлю близько 851 року до н. е. Його діяльність була тісно пов’язана з боротьбою проти правлячої династії Омрі, яка, з союзом із Фінікією, сприяла поширенню культу Ваала серед ізраїльтян.
Єлисей починав свою діяльність як учень пророка Іллі, який був відомий своєю непримиренністю до ідолопоклонства та відступництва від традиційних ізраїльських релігійних цінностей. Відносини між Іллею та Єлисеєм описані в Старому Завіті як символічний перехід духовної влади. У 1 Царів 19:19–21 розповідається, як Ілля кидає свою мантію на Єлисея, що символізує передачу пророчого обов’язку. Пізніше, у 2 Царів 2:8–18, Єлисей приймає цю мантію після вознесіння Іллі, що підкреслює його роль як наступника та продовжувача справи свого вчителя.
Політична діяльність Єлисея та Повстання Єгу
Однією з найважливіших сторінок діяльності Єлисея була його участь у політичних подіях, зокрема в організації Повстання Єгу проти дому Омрі. Ця династія, представлена царем Ахавом та його дружиною Єзавеллю, тирійською принцесою, активно сприяла поширенню культу Ваала в Ізраїлі. Єзавель, зокрема, намагалася впровадити поклоніння Ваалу як офіційну релігію, що викликало різке неприйняття з боку пророків, які бачили в цьому загрозу для монотеїстичної віри.
Єлисей виступив ініціатором та ідеологом повстання, яке очолив Єгу, воєначальник Ахава. У 2 Царів 9–10 детально описується, як Єгу, помазаний на царя за наполяганням Єлисея, здійснив переворот, в результаті якого було знищено дім Омрі. Цар Ахав, його дружина Єзавель та їхні нащадки були жорстоко вбиті, що ознаменувало кінець правління династії та повернення до більш ортодоксальних форм юдаїзму.
Харизматична постать Єлисея в народній традиції
У народних переказах, зокрема в розділах 2 Царів 2–13, Єлисей зображується як харизматична, майже екстатична постать, яка наслідувала стиль свого вчителя Іллі. Його діяльність супроводжувалася численними чудесами, такими як воскресіння померлих, зцілення хворих та навіть розділення води річки Йордан. Ці чудеса підкреслювали його божественну місію та підтверджували його авторитет як пророка.
Однак, незважаючи на свою значну роль, Єлисей завжди залишався частково в тіні свого вчителя. Навіть у повстанні Єгу саме Іллі було доручено помазати Єгу на царя (1 Царів 19:16), що підкреслює особливі стосунки між двома пророками. Єлисей, хоч і був наступником Іллі, залишався його учнем, який продовжував справу свого наставника.
Значення діяльності Єлисея для історії Ізраїлю
Діяльність Єлисея мала величезне значення для історії Ізраїлю. Він не лише зберіг релігійну чистоту народу, але й здійснив значний вплив на політичний розвиток держави. Його участь у Повстанні Єгу призвела до зміни правлячої династії та відновлення традиційних релігійних практик. Єлисей став символом боротьби за віру та національну ідентичність, який надихав наступні покоління ізраїльтян.
Данило Ігнатенко
