Людовик XVI залишив яскравий, але трагічний слід в історії Франції. Його правління припало на час глибоких суспільних потрясінь, які завершилися поваленням монархії, Французькою революцією та стратою короля і його дружини Марії-Антуанетти.
Людовик XVI народився у Версалі в родині дофіна Людовика та Марії Йосипи Саксонської. Як третій син, він не був першим у черзі на трон, але після смерті двох старших братів став спадкоємцем престолу.
Його освіту курував герцог де Ла Вогйон, який привчив хлопчика до замкнутості та обережності. Людовик мав чудову пам’ять, знав латину й англійську, цікавився історією та географією. Однак ця освіта не підготувала його до складних політичних реалій, з якими йому довелося зіткнутися.
У 1770 році Людовик одружився з австрійською ерцгерцогинею Марією-Антуанеттою. Цей шлюб був покликаний зміцнити союз між Францією та Австрією, але приніс королівській парі чимало проблем через громадське невдоволення впливом “чужоземної королеви”.
Приєднання до престолу
Людовик став королем у 1774 році після смерті свого діда Людовика XV. Він був молодим, нерішучим і мав фізичні проблеми, які ускладнювали його шлюб із Марією-Антуанеттою (проблему було вирішено операцією через кілька років).
Новий король проявив доброзичливість до підданих, але не мав достатньої сили характеру для ефективного керівництва. Він не зміг впоратися з придворними інтригами та підтримати реформи, запропоновані його міністрами, зокрема Анн-Робером-Жаком Тюрго і Жаком Неккером.
Зовнішня політика та фінансова криза
Однією з найбільших помилок Людовика було втручання у війну за незалежність США. Попри військовий і дипломатичний успіх Франції, величезні витрати на цю війну ще більше погіршили фінансове становище країни.
Фінансова криза змусила Людовика погодитися на скликання Генеральних станів у 1789 році, що стало початком революції. Відмова придворних і парламентів підтримати реформи створила передумови для суспільного вибуху.
Революція та падіння монархії
Французька революція почалася з обрання Національної асамблеї та штурму Бастилії в липні 1789 року. Людовик був змушений визнати права нового органу влади й погодитися на скасування феодалізму.
Однак його нерішучість і потайливі спроби відновити абсолютну владу підірвали довіру до нього. Невдала спроба втечі королівської родини в червні 1791 року (так звана “втеча до Варенна”) стала переломним моментом, який остаточно дискредитував Людовика в очах громадськості.
Суд і страта
У 1792 році Франція стала республікою, а Людовик був звинувачений у зраді. Під час суду він тримався гідно, але це не врятувало його від смертного вироку.
21 січня 1793 року Людовика XVI було страчено на гільйотині на площі Революції в Парижі. Через дев’ять місяців його дружина Марія-Антуанетта розділила його долю.
Данило Ігнатенко
