Період Французької революції, що охоплює з 5 вересня 1793 року до 27 липня 1794 року, відомий як “панування терору”. Це був час, коли страх і репресії стали повсякденною реальністю у Франції, а революційний уряд використовував терор як політичний інструмент для захисту нової республіки від внутрішніх і зовнішніх загроз.
Політичні репресії, економічний контроль, дехристиянізація і масові страти охопили країну, доки події не завершилися падінням одного з головних лідерів революції — Максиміліана Робесп’єра. Цей період не лише залишив слід в історії Франції, але й став важливим уроком для майбутніх революцій.
Чому “терор” став розпорядком дня?
Панування терору було безпосередньо пов’язане з політичною, соціальною та економічною кризами, що охопили Францію після початку революції 1789 року.
- Внутрішні загрози:
У країні розгорнулася громадянська війна, зокрема повстання у Вандеї. Селяни, налаштовані проти революційних реформ, чинили опір новій владі. У Парижі та інших містах поширювалися підозри щодо “контрреволюціонерів”. - Зовнішні загрози:
Франція опинилася в облозі ворожих армій. Коаліція європейських монархій прагнула зупинити революцію, яка загрожувала їхньому впливу. - Економічна нестабільність:
Економічна криза посилювала соціальне напруження. Інфляція, нестача продовольства та невдоволення нижчих класів підштовхували до радикальних дій. - Політична ситуація:
Революційний уряд на чолі з Комітетом громадського порятунку, де провідну роль грав Робесп’єр, вирішив вжити суворих заходів для захисту революції. 5 вересня 1793 року було проголошено, що “терор стане розпорядком дня”.
Масові репресії
- Підозрювані контрреволюціонери:
До ворогів революції зараховували дворян, священників, буржуазію, селян, які чинили опір, та навіть тих, хто накопичував товари. - Страти в Парижі та провінціях:
У Парижі гільйотина працювала безперервно.
У провінціях діяли місцеві комітети, які проводили “місцеві терори”.
- Кількість жертв:
За офіційними даними, було страчено щонайменше 17 000 осіб.
Ще близько 10 000 померли у в’язницях або без суду.
Падіння Робесп’єра і кінець терору
Весною 1794 року Робесп’єр почав ліквідацію своїх політичних супротивників як справа наліво (якобінців), так і справа (дантоністів). Це ізолювало його від союзників і створило підґрунтя для змови проти нього.
27 липня 1794 року (9 термідора) Робесп’єр і його прибічники були заарештовані та страчені наступного дня. Ця подія завершила період терору.
Наслідки терору
- Політичні:
Після падіння Робесп’єра почалася ера поміркованих у Французькій революції, яка привела до встановлення Директорії. - Соціальні:
Панування терору залишило глибокий відбиток у свідомості французів, посиливши страх перед радикальними ідеями. - Історичне значення:
Панування терору стало прикладом небезпек політичного радикалізму, коли прагнення до мети виправдовує будь-які засоби.
“Панування терору” залишається одним із найсуперечливіших періодів Французької революції. Воно стало кульмінацією радикальних перетворень, що відбувалися у Франції, та нагадуванням про те, як боротьба за ідеали свободи і рівності може перетворитися на трагедію, якщо її метою стає насильство.
Данило Ігнатенко
