Розетський камінь — це визначний археологічний артефакт, який став ключем до розшифровки стародавньоєгипетських ієрогліфів, надаючи нам змогу краще розуміти історію і культуру однієї з найдавніших цивілізацій на Землі. Виявлений у 1799 році поблизу міста Розетта (сучасний Рашид) в Єгипті, камінь є одним із найвідоміших експонатів Британського музею в Лондоні, де він зберігається й донині.
Історія відкриття
Камінь був знайдений французьким солдатом П’єром-Франсуа Бушаром під час експедиції Наполеона до Єгипту. На момент відкриття Єгипет перебував під контролем французів, і виявлення цього артефакту стало знаковою подією. Проте після поразки французьких військ у 1801 році камінь потрапив до рук британців, які перевезли його до Лондона.
Розетський камінь має неправильну форму і зроблений з чорного граніту. Його розміри складають 114 см у довжину та 72 см у ширину. Незважаючи на те, що камінь розбитий, його написи залишилися досить добре збереженими для подальшого вивчення. Саме ці написи стали основою для розшифровки давньоєгипетської мови.
Структура та зміст написів
Розетський камінь містить три різні типи письма, що було критично важливим для його розшифровки:
Єгипетські ієрогліфи — стародавня писемність, яку використовували для офіційних релігійних текстів і записів.
Демотичне письмо — курсивна форма єгипетських ієрогліфів, яка використовувалася в повсякденному житті.
Грецька мова — оскільки грецька мова була офіційною в Єгипті після завоювань Олександра Македонського, цей напис став ключем до розуміння попередніх двох.
Напис на камені — це указ, складений у Мемфісі жерцями на честь Птолемея V, який був фараоном Єгипту в 205–180 роках до н.е. Цей указ проголошував благодійні дії царя, підкреслюючи його щедрість і релігійну відданість.
Розшифровка
Розшифровка Розетського каменя стала результатом кропіткої роботи багатьох вчених, зокрема Томаса Янга з Англії та Жана-Франсуа Шампольйона з Франції.
Томас Янг першим помітив, що картуші (овальні фігури, в яких містилися ієрогліфи) на камені вказують на імена царських осіб, зокрема Птолемея. Він також виявив, що напрямок читання ієрогліфів можна визначити за напрямком, у якому дивляться зображені фігури птахів і тварин.
Жан-Франсуа Шампольйон, використовуючи дослідження Янга, продовжив розшифровку і у 1822 році зробив прорив, склавши список єгипетських знаків із їхніми грецькими еквівалентами. Шампольйон був першим, хто зрозумів, що єгипетські ієрогліфи поєднують як алфавітні, так і складові знаки, а також знаки, що позначають цілі ідеї чи об’єкти.
Шампольйон також довів, що ієрогліфічний текст на Розетському камені був перекладом з грецької мови, що дало змогу не лише розшифрувати цей конкретний напис, але й відкрити двері до перекладу тисяч інших стародавніх єгипетських текстів.
Вплив на єгиптологію
Розшифровка стала найважливішою подією в історії єгиптології. Завдяки цьому відкриттю стало можливим прочитання величезної кількості текстів, що раніше залишалися загадкою для вчених. Це призвело до глибшого розуміння релігійних, політичних і соціальних аспектів життя стародавніх єгиптян.
Цей камінь залишається символом наукового прориву та міжнародної співпраці. Його відкриття та розшифровка не тільки відродили інтерес до давньоєгипетської цивілізації, але й показали, як різні наукові дисципліни можуть взаємодіяти для вирішення складних завдань.
Данило Ігнатенко
