Династія Тимуридів (15–16 ст. н. е.) — це тюрко-монгольська династія, що походить від великого завойовника Тимура (Тамерлана). Вона зіграла важливу роль у відродженні культури та мистецтв у Центральній Азії та Ірані після періоду руйнувань і воєн, які супроводжували завоювання її засновника. Тимуриди залишили помітний слід у розвитку архітектури, живопису, літератури та науки.
Початок правління та поділ володінь
Після смерті Тимура в 1405 році його величезна імперія була розділена між двома його синами. Міраншах отримав у спадок Ірак, Азербайджан, Моган, Ширван і Грузію, а Шах Руха, молодший син Тимура, зберіг контроль над Хорасаном. Однак цей поділ не став постійним, оскільки Шах Рух зумів до 1417 року відновити єдність імперії, приєднавши до своїх володінь землі Міраншаха, а також інші регіони — Мазандаран, Сістан, Фарс і Керман.
Відродження мистецтва і культури при Шах Руха
Правління Шах Руха (1405–1447) стало періодом відновлення та процвітання. Він відновив економічне життя, яке було серйозно пошкоджене попередніми війнами. Під його керівництвом Герат, нова столиця імперії, став культурним та інтелектуальним центром, який приваблював найкращих майстрів та вчених зі всього ісламського світу. В Гераті була заснована велика бібліотека, і місто стало осередком мистецького відродження, де процвітала перська культура.
Мистецтво Тимуридів
Архітектура епохи Тимуридів була надзвичайно розкішною та символічною. Її основними елементами стали бірюзові та блакитні плитки, що прикрашали фасади будівель складними геометричними візерунками. Мавзолей Тимура, Гур-е-Амір у Самарканді, є зразком цієї пишноти. Чудовий купол, прикрашений керамічною плиткою, і грандіозні форми споруди стали прототипом для багатьох архітектурних пам’яток тієї епохи. Іншим знаковим прикладом є залишки палацу Ак-Сарай у Кеші, де монументальні ворота збереглися до наших днів, демонструючи пишний плитковий декор.
Однак найбільше визнання Тимуриди отримали за розвиток мистецтва мініатюри. Школи мініатюрного живопису в Ширазі, Тебрізі та Гераті стали центрами, де зібралися найкращі художники того часу. Особливу славу здобув Бехзад — видатний майстер мініатюри, чий драматичний стиль визначав розвиток перської мініатюри на наступні століття. У майстернях Байсункура розвивалися й інші види мистецтв, такі як каліграфія, різьблення по дереву та обробка нефриту. Тимуридські художники досягли значних успіхів, хоча робота з металом не досягла рівня попередніх шкіл Іраку.
Політична нестабільність і боротьба за владу
Після смерті Шах Руха в 1447 році династія Тимуридів зіткнулася з серйозними внутрішніми проблемами. Внутрішні конфлікти та суперечки між різними гілками династії послабили її позиції. 1449–1469 роки стали періодом постійної боротьби за владу між Абу Саїдом і різними узбецькими конфедераціями — Кара-Коюнлу («Чорна вівця») та Ак-Коюнлу («Біла вівця»). Після вбивства Абу Саїда у 1469 році території на заході перейшли під контроль Ак-Коюнлу, а Тимуриди залишили під власним контролем лише Хорасан
Культурний розквіт при Хусейні Байкарі
Незважаючи на політичну нестабільність, мистецтво і культура продовжували процвітати. Останній великий Тимурид, Хусейн Байкара (1478–1506), створив блискучий двір у Гераті, де знайшли підтримку численні поети, художники та історики. Серед них був Джамі — видатний перський поет, Бехзад — майстер мініатюр, а також такі історики, як Міркхванд і Кхвандамір. Візир Хусейна, Мір Алі Шір, також залишив великий внесок у розвиток літератури, створивши видатні твори мовою чагатай і сприявши відродженню перської літератури.
Занепад династії
Незважаючи на культурне піднесення, внутрішні конфлікти і тиск зовнішніх сил поступово призвели до занепаду династії Тимуридів. Наприкінці 15 століття вони втратили більшу частину своїх володінь, і врешті-решт їхнє місце на політичній карті зайняли інші династії, зокрема сефевіди в Ірані та узбецькі ханства в Центральній Азії.
Данило Ігнатенко
