Друга частина «Хрещеного батька» створена режисером першого фільму Френсісом Фордом Копполою в 1974 році. Вона вийшла такою ж якісною, як і його перша глава. Знову підібрані кращі актори, оператор, сценаристи, композитор. Шість премій Оскар: кращий фільм, режисер, декорації, музика, адаптований сценарій, актор другого плану. Кіно посіло своє місце в Бібліотеці Когрессу США, входить в списки кращих фільмів кінематографу за відгуками і критиків, і глядачів.
Знову неперевершено грає великий Аль Пачіно, поряд з ним чудово виконують свої ролі: Роберт Дюваль, Даян Кітон, Талія Шайр, Джон Казале та ін. Сюжет продовжує описувати долю ватажка мафії дона Майкла Корлеоне. Егоцентричність, необмежена влада остаточно приводять до падіння і хоронять хорошу людину, якою він колись був. Ми також спостерігаємо за молодим життя батька головного героя – Віто Андоліні. Він змушений виживати, рятуватися втечею з Італії, згодом в США з друзями створює кримінальний клан.
Роль молодого Віто Корлеоне незрівнянно зіграв Роберт де Ніро. Його персонаж ставить на перше місце інтереси сім’ї: дружини, дітей. Потім і родина, і мафія стають для нього одним цілим. Цей кримінальний авторитет, здатний багато вчинити зла, заради бізнесу, але має власний кодекс честі. Майкл Корлеоне стає людиною без принципів, формує власну кримінальну імперію, всім нав’язує свою волю, не допускає мінімальної непокори. Він переносить своє ставлення до злочинного угруповування на власну сім’ю.
Доля двох мафіозних ватажків схожа, але одночасно різна. Віто Корлеоне не хотів поширювати свою владу за межі Америки, а син навпаки, розширює вплив за межі США. Майкл Корлеоне перестає слідувати мінімальному кодексу честі. На відміну від батька, для якого сім’я була дорожчим за все, необмежена влада, робить його аморальним, лиховісним авторитетом, готовим вбити, навіть члена родини, який не псо. Нічого людського не залишається в душі того, хто в минулому був героєм війни і присягався, що не стане таким, як батько.
«Хрещений батько» радує чудовими мелодіями, операторською роботою, декораціями, костюми. Френсіс Форд Коппола майстерно демонструє втрату людяності. Майкл Корлеоне мертвий з середини, його очі нічого не виражають погляд пустий. Незважаючи на абсолютну владу, він є «живим мерцем» Досягнувши вершини в кримінальній імперії, розширивши вплив за межі території батька, але втратив всі хороші риси старого дона Корлеоне. Абсолютно самотній кримінальний авторитет майстерно втілений Аль Пачіно. Сцена з його спогадами показує лице схоже на байдужу маску, без совісті, почуттів, цінностей,
Важко, сказати, яка частина «Хрещеного батька» краща. Вони обидві шедевральні. Друга глава доповнює першу, вона також є твором мистецтва. Режисер демонструє трагічність падіння людини. Кадри кіно майже неможливо забути. Насилля, нецензурна лексика органічно проявляються, без них неможливо показати справжній мафіозний світ. «Хрещений батько 2» викликає катарсис і налаштовує на роздуми про совість, мораль, цінності. Фільм Френсіса Форда Копполи шедевральне продовження першої частини.
