Армініанство – це теологічний рух у протестантському християнстві, що з’явився на початку 17 століття як ліберальна відповідь на кальвіністське вчення про приречення. Цей рух стверджував, що божественний суверенітет і свобода волі людини можуть бути сумісними.
Рух отримав свою назву на честь Якоба Армінія, нідерландського реформатського богослова з Лейденського університету (1603–1609), який став відомим завдяки дебатам зі своїм колегою Франциском Гомарусом, затятим прихильником кальвінізму. Вони обговорювали кальвіністське тлумачення божественних постанов щодо обрання та покарання. Для Армінія Божа воля, що проявляється як невпинна любов, була визначальним фактором і суддею людської долі. Хоча рух, що отримав назву армініанство, був ліберальнішим за вчення самого Армінія.
Нідерландське армініанство було вперше викладене у Ремонстрації (1610), богословській заяві, підписаній 45 міністрами і поданій до Генеральних штатів Нідерландів. Дортрехтський синод (1618–1619), скликаний Генеральними штатами для розгляду Ремонстрації, в результаті сформулював П’ять пунктів заперечення, які включали наступні твердження: обрання і засудження на Судний день залежать від віри або невіри кожної людини; хоча спокута була достатньою для всіх людей, вона ефективна лише для віруючих; без допомоги Святого Духа жодна людина не може відповісти Божій волі; благодать не є непереборною; віруючі можуть протистояти гріху, але можуть і відпасти від благодаті. Основна ідея ремонстрантського армініанства полягала в тому, що людська гідність вимагає непорушної свободи волі.
Голландські протестанти-армініани були засуджені Дортським синодом і зазнали політичних переслідувань, але до 1630 року вони здобули юридичну терпимість. Вони продовжували впливати на лібералізаційні тенденції в голландській протестантській теології.
У 18 столітті Джон Уеслі зазнав впливу армініанства. У журналі «The Arminian Magazine», який він редагував, він проголосив, що «Бог бажає, щоб усі люди були спасенні, говорячи правду в любові». Армініанство справило значний вплив на методизм, що виник з весліанського руху. Ще більш ліберальна версія армініанства сприяла розвитку американського унітаризму.
Данило Ігнатенко
