У середньовіччі в Японії повністю домінували її воїни, і ця ситуація відбилася на її суворій домашній архітектурі та внутрішньому декорі, її мистецтві та літературі. У цей період буде створено багато поезії ренга на військову тематику, історій і військових оповідань, найвідомішим твором є «Повість про Хейке», яка вперше з’явилася бл. 1218 р. н. е. і розповідає про боротьбу за створення сьогунату Камакура. Дві переобладнані вілли в Хеянкьо, які колись належали воєначальникам, — це Кінкаку-дзі, або «Храм Золотого Павільйону» (1397 р. н. е.) — так званий через його мерехтливий позолочений екстер’єр — за якою з’явився її близнюк, Гінкаку-дзі або «Спокійний храм Срібний павільйон», завершений у 1483 році нашої ери. Третій — Рьоандзі (1473 р. н. е.) у Кіото, нині найвідвідуваніший дзен-альпінарій у Японії.
Мінімалізм дзен-буддизму мав значний вплив на каліграфію та малювання тушшю, уособленням якого стала робота дзен-священика Сессю (справжнє ім’я Тойо, 1420-1506 рр. н. е.), який спеціалізувався на суйбоку — чорному чорнилі та воді на білих паперових сувоях, у стиль, який описували як сувору форму імпресіонізму. Середньовічні портрети таких постатей, як імператори та сьогуни, навпаки, стали більш реалістичними в період Середньовіччя. Масштабну скульптуру, мабуть, найкраще можна побачити в храмі Котокуїн у Камакурі 1252 року нашої ери, де є масивна бронзова статуя Будди Аміди заввишки 11,3 метра (або 37 футів).
До періоду Адзуті-Момояма та занепаду буддійських храмів японське мистецтво та архітектурне оздоблення набагато більше зосереджувалися на світських сюжетах, особливо на птахах, квітах і людях, які займалися повсякденними справами, і було набагато більше використання сміливих кольорів у картинах, позолоті на будівлях і декоративних предметах, таких як екрани та коробки.
Мистецтво перформансу було одним із тривалих продуктів середньовіччя. Театр Но розвинувся в 14 столітті нашої ери та походить від старіших танцювальних і музичних ритуалів, які виконувалися в храмах і святилищах. У «Но» актори-чоловіки в масках робили дуже стилізовані рухи в супроводі музики з деякими короткими словами, щоб пояснити загальну історію, яка розповідала про богів, демонів і героїв, а також їхні різноманітні моральні труднощі. Екстравагантні та багато вишиті костюми акторів мали великий вплив на моду пізнього середньовіччя та раннього модерну в Японії.
Іншою подією стала японська чайна церемонія, яка набула набагато більшого поширення завдяки спільним зусиллям ченця Мурато Шуко (1422-1502 рр. н. е.) і сьогуна Асікага Йосімаса (правління 1449-1473 рр. н. е.). Ця стримана і точна церемонія відбувалася в спеціальних сільських чайних або бідно мебльованих чайних і була можливістю для невимушеної бесіди та продемонструвати кілька вибраних антикваріатів. Таким чином, у цьому та інших пошуках середньовічний період зробив тривалий внесок у японську та, власне, світову культуру.
Альона Дмитрук
