Романський період почався близько 1000 року і тривав до 1150 року (коли він переріс у готику). Це було результатом розширення чернецтва, а разом з цим розширенням, будівництва нових церков по всій Західній Європі. Романський стиль змішав стилістичні елементи, запозичені з римського, каролінгського, оттонського та візантійського мистецтва й архітектури. Романське мистецтво стало більш реалістичним і емоційним. Ілюміновані рукописи та фрески на релігійну тематику продовжували серйозно створюватися протягом цього періоду, тоді як розписні ікони та вишукано прикрашені реліквії, або тримачі для святих мощей, також створювалися та надавалися великому значенню в романських церквах. Нові церкви слугували основними принадами для тисяч людей, які здійснювали паломництво до святих місць по всій Європі.
У романських церквах віддавали перевагу округлим кам’яним аркам, які нагадували ранню римську архітектуру. У романському стилі також відбулося повернення до монументальної скульптури з рельєфною скульптурою, що зображує біблійну історію, що прикрашала колони та їхні масивні церковні двері. Внутрішні стіни та стеля, тим часом, були прикрашені фресками із зображенням віньєток із життя Христа. Ключовими рисами романських церков були склепінчасті кам’яні стелі, товсті стіни та малі вікна. Вежі також були особливістю, як і декоративні елементи зовнішнього дизайну, такі як гострі та заокруглені вікна. Паломницькі церкви, в яких зберігалися найважливіші реліквії, були заново побудовані або розширені з їх початкових структур, щоб вмістити більший натовп релігійних відвідувачів.
Романське мистецтво було важливим періодом у розвитку європейської культури та мистецтва. Його архітектурні шедеври, залишаються джерелом великої інспірації та дослідження для сучасних митців та істориків мистецтва.
Альона Дмитрук
