Готичний стиль охоплював період між 12 і 15 століттями. У цей період було багато мистецьких розробок. Як пише Кляйнер, «великі художні нововведення доби готики, як і в романський період, стали можливими завдяки широкому процвітанню та сприятливому клімату, яким насолоджувалася Європа в 12-му та 13- му століттях. Це був час глибоких змін у Європейському суспільстві.
Центр як інтелектуального, так і релігійного життя остаточно перемістився з монастирів у сільській місцевості до міст, що швидко розширювалися. У цих нових міських центрах процвітаючі купці будували свої будинки та створювали гільдії (професійні об’єднання). Готична архітектура намагалася відтворити райське середовище на землі. Готичні будівельники почали використовувати летючі контрфорси (введені для підтримки збільшеної висоти та ваги будівлі) та декоративні візерунки між вітражами, таким чином створюючи внутрішні простори, які затьмарювали віруючих і засліплювали їхні почуття.
Книжкове мистецтво також стало загальною рисою готичного мистецтва з ілюмінованими рукописами та маленькими молитовниками, які замовляли багаті меценати для приватної побожності. У той час як багато книг були створені анонімними ремісниками, у Франції деякі особи, такі як Жан Фуке, майстер Оноре та Жан Пуселль, почали отримувати визнання під загальною назвою «Паризька школа».
Знаковий Собор Паризької Богоматері, як правило, вважається яскравим прикладом готичної архітектури. Рух церкви до більш вишуканого дизайну можна побачити в декоративних вікнах-розетках і стрілчастих арках, а також у великій кількості мистецтва на релігійну тематику, яке прикрашало внутрішні та зовнішні стіни. Хоча зображення Марії та немовляти Христа були популярними протягом Середньовіччя, на багатьох ранніх зображеннях Христос представлений не як немовля, а більше як доросла людина зменшеного розміру. У скульптурі Паризької Діви (у Нотр-Дамі) Марія та немовля Христос більш природні (або дитячі у випадку Христа), таким чином представляючи готичний стиль, який відійшов від плоских і спрощених форм релігійної іконографії пізньої античності, і візантійські періоди, до більш натуралістичного та чуттєвого стилю. Ця особливість є найбільш помітною тут у природному вигляді, у який тіло Марії вигинається, щоб витримати вагу дитини, яку вона тримає на своєму стегні. Ця природна батьківська поза стане звичайною в період пізньої готики.
Альона Дмитрук