За словами самої Кусами, вона почала малювати ще в дитинстві, коли в неї почалися галюцинації, що часто включали поля крапок. Ці видіння й тема крапок стали центральними у її мистецтві на протязі всієї її кар’єри. Кусама не отримала офіційної художньої освіти, лише коротко навчалася мистецтву у Спеціалізованій школі мистецтв у Кіото в 1948-1949 роках. Через сімейні конфлікти та прагнення стати художницею, вона вирішила переїхати до Сполучених Штатів у 1957 році і оселилася в Нью-Йорку. Перед від’їздом з Японії Кусама знищила багато своїх ранніх робіт.

На початку своєї творчості в Нью-Йорку, вона створювала картини «нескінченні сітки», де тисячі повторюваних знаків виходили за межі полотен, викликаючи гіпнотичний ефект. Її роботи передвіщали мінімалізм, але незабаром Кусама перейшла до поп-арту та перформансу, ставши центральною фігурою нью-йоркського авангарду, поруч із Дональдом Джаддом, Клаесом Ольденбургом та Енді Уорхолом.

Тема нав’язливого повторення залишалася в її скульптурах та інсталяціях 1960-х років. Вона часто зверталася до теми сексуальної тривоги, як у «Нагромадженні № 1» (1962), де крісло покривали м’які фалічні скульптури. Інсталяція «Поле Фаллі» (1965) використовувала дзеркала для створення ілюзії нескінченних просторів, що стало характерною рисою її подальших робіт.

Перформанси Яйої Кусами відображали ідеї антивоєнного руху, антиістеблішменту та вільної любові. Її хепенінги часто включали публічне оголення, розмиваючи межі ідентичності, сексуальності та тіла. У «Grand Orgy to Awaken the Dead» (1969) вона розмальовувала крапками оголені тіла у фонтані Нью-Йоркського музею сучасного мистецтва, що привернуло увагу преси. У 1973 році Кусама повернулася до Японії, а з 1977 року жила в психлікарні за власним вибором. Вона продовжувала створювати мистецтво та писати сюрреалістичну літературу. Її повернення на світову арт-сцену відбулося у 1989 році з виставками в Нью-Йорку та Оксфорді. У 1993 році на Венеціанській бієнале вона представила «Дзеркальну кімнату».

Між 1998 і 1999 роками ретроспективи її робіт відбулися в Музеї мистецтв округу Лос-Анджелес, Музеї сучасного мистецтва в Нью-Йорку, Walker Art Center у Міннеаполісі та Токійському музеї сучасного мистецтва.

У 2006 році Яйої Кусама отримала престижну премію «Praemium Imperiale» за живопис від Японської мистецької асоціації. Її роботи були представлені на великих ретроспективах, включаючи Музей американського мистецтва Вітні в Нью-Йорку (2012) та пересувну виставку, що включала Hirshhorn Museum and Sculpture Garden у Вашингтоні (2017), яка привернула рекордну кількість відвідувачів. Виставка в Хіршхорні демонструвала «Дзеркальні кімнати нескінченності» Кусами, інсталяції з дзеркалами та кольоровими вогнями, що стали одними з її найпопулярніших творів. У 2017 році вона відкрила музей, присвячений своїм роботам, у Токіо, неподалік від своєї студії та психіатричної лікарні, де вона жила. Кусама досягла значних висот у світі мистецтва, ставши культовою фігурою сучасності.

Данило Ігнатенко

The post Яйої Кусама – життя та творчість first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.