Авторство та історичний контекст 

Автор книги називає себе Іваном, «слугою Ісуса», і повідомляє, що отримав ці видіння на острові Патмос у Егейському морі. Хоча традиційно авторство приписують апостолу Івану, точних доказів цього немає. Більшість дослідників сходяться на думці, що книга була написана в останній чверті I століття, під час переслідувань християн Римською імперією. Цей історичний контекст є ключовим для розуміння тексту, адже багато символів і образів книги пов’язані саме з викликами, з якими стикалися ранні християни.

Структура та зміст 

Книга Одкровення складається з двох основних частин. Перша частина (розділи 2–3) містить листи до семи церков Малої Азії. У цих листах автор дає моральні настанови, закликаючи християн залишатися вірними у своїй вірі, незважаючи на переслідування та випробування. Ці листи написані зрозумілою мовою, без використання складних символів.

Друга частина (розділи 4–22:5) — це серія видінь, які наповнені символами, алегоріями та пророцтвами. Тут читач зустрічає образи, такі як чотири вершники Апокаліпсису, звір із моря, Вавилонська блудниця, тисячолітнє царство та нове небо і нова земля. Ці видіння мають глибокий духовний зміст і часто викликають суперечки серед дослідників через свою складність і багатозначність.

Символіка та її значення 

Одкровення Івана Богослова багате на символіку, яка бере свої корені зі Старого Завіту, особливо з книг пророків Даниїла та Єзекіїля. Наприклад, число сім, яке часто зустрічається в тексті, символізує досконалість і цілісність. Сім церков, сім печатей, сім чаш — все це вказує на завершеність Божого плану.

Інший важливий символ — тисяча років, згадана в 20-му розділі. Цей образ став основою для різних інтерпретацій, зокрема міленіалізму, який передбачає тисячолітнє царство Христа на землі перед остаточним Страшним судом.

Основні теми 

1. Боротьба добра і зла: книга Одкровення показує, що світ перебуває в стані духовної війни, де Бог і сатана ведуть боротьбу за душі людей. Але врешті-решт перемога належить Богу.
2. Надія на перемогу: незважаючи на жахливі видіння катастроф і страждань, книга залишає надію на те, що зло буде переможене, а праведні отримають вічне життя.
3. Заклик до вірності: одкровення наголошує на важливості залишатися вірним Богу, навіть у найскладніших обставинах.
4. Есхатологія: книга розкриває тему кінця часів, Страшного суду та вічного життя.

Хоча Одкровення було написано в конкретному історичному контексті, його послання залишається актуальним для всіх поколінь. Воно нагадує про те, що переслідування та випробування — це частина духовного шляху, але віра і надія на Бога приносять перемогу. Книга також закликає до духовної боротьби зі злом у всіх його проявах, будь то гріх, несправедливість чи відступництво.

Данило Ігнатенко

The post Одкровення Івана Богослова: апокаліпсис, символіка та вічні істини first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Походження терміну та історичний контекст

Термін «агностицизм» уперше був публічно використаний британським біологом Томасом Генрі Хакслі в 1869 році на зустрічі Метафізичного товариства в Лондоні. Хакслі, відомий своєю підтримкою дарвінівської теорії еволюції, створив цей термін як протиставлення «гностикам» церковної історії, які стверджували, що знають істини про Бога та Всесвіт.

Сам Хакслі пояснював свою позицію так: «Це прийшло мені в голову як суперечливе «гностику», який стверджував, що знає так багато про те, про що я не знав». Його твердження відображає головний принцип агностицизму — визнання меж людського знання, особливо у питаннях, що стосуються метафізичних та релігійних тем.

Сутність агностицизму

Доктрина наголошує на невизначеності та непізнаваності певних аспектів реальності. Згідно з цим, людина не має достатньо об’єктивної інформації, щоб зробити остаточні висновки про існування Бога, душі чи інших метафізичних сутностей.

Варто зазначити, що агностицизм не є тотожним атеїзму. Якщо атеїсти заперечують існування Бога, агностики лише стверджують, що це питання залишається поза межами пізнання. Водночас його можна застосовувати не лише до релігійних, але й до наукових та філософських питань.

Види агностицизму

Агностицизм має декілька форм, залежно від акценту на різних аспектах пізнання:

Релігійний: визнання того, що питання існування Бога є принципово непізнаваним.

Філософський: зосереджується на обмеженості людського розуму щодо пізнання об’єктивної реальності.

Науковий: відмова робити висновки про явища чи концепти, які не можуть бути підтверджені науковими методами.

Видатні представники

Джордж Берклі, видатний ідеаліст XVIII століття, також зробив значний внесок у філософію, хоча його погляди були радше протилежними агностицизму. Він стверджував, що існування речей залежить від їхнього сприйняття.

Шотландський філософ Девід Юм був одним із ранніх мислителів, які висловлювали скептицизм щодо можливості пізнання об’єктивної реальності. Його роботи підкреслювали невизначеність людського знання та обмеженість емпіричного пізнання.

Кант розвивав ідею про непізнаваність «речей у собі» — реальності, яка залишається прихованою від нашого досвіду. Це положення стало ключовим у філософії агностицизму.

Під впливом сучасної науки агностицизм залишається актуальним. З розвитком квантової фізики, космології та нейронаук багато філософів і вчених визнають межі людського пізнання. Він стає важливим підходом для збереження відкритості до нових знань і відмови від догматизму.

Данило Ігнатенко

The post Агностицизм: суть, історія та видатні представники first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Історичний контекст 

Ісус народився близько 6–4 років до нашої ери у Віфлеємі, невеликому місті в Юдеї. Його життя припало на період римського панування, коли єврейський народ чекав на прихід Месії — обіцяного Богом визволителя, який поверне їм незалежність і відновить царство Давида. За свідченнями Євангелій, Ісус виріс у Назареті, де здобув освіту та вивчав священні тексти.

У віці близько 30 років Ісус почав своє публічне служіння, проповідуючи про Царство Боже, любов до ближнього, покаяння та прощення. Його вчення, наповнене парадоксами та глибокою мудрістю, привертало тисячі послідовників. Він здійснював чудеса, зцілював хворих і навіть воскрешав померлих, що зміцнювало віру людей у Його божественну природу.

Ім’я та титул 

Ім’я «Ісус» походить від єврейського імені Єшуа (або Йошуа), що означає «Бог — спасіння». За життя Його називали Ісусом із Назарету або Ісусом, сином Йосипа. Однак після Його смерті та воскресіння послідовники почали використовувати титул «Христос», який походить від грецького слова «christos» — перекладу єврейського «Машиах» (Месія). Цей титул вказував на те, що Ісуса вважали обіцяним Богом Помазанником, який прийшов, щоб виконати Божі обітниці.

У ранньохристиянських текстах, таких як листи апостола Павла, ім’я «Ісус Христос» стало вживатися як єдине ціле, що підкреслювало Його унікальну роль у плані спасіння людства.

Христологія: природа Ісуса 

Питання про природу Ісуса Христа стало центральним у християнській теології. Більшість християн вважають Його Втіленням Бога, Сином Божим, який прийшов на землю, щоб принести спасіння людству. Ця віра ґрунтується на текстах Нового Завіту, де Ісус називає себе «Сином Божим» (Івана 10:36).

Однак існують різні інтерпретації Його природи. Наприклад, деякі релігійні групи вважають Ісуса пророком або вчителем моралі, але не Богом. У ісламі Ісус (Іса) шанується як один із найважливіших пророків, але не визнається як Син Божий.

Смерть і воскресіння 

Одним із ключових моментів у житті Ісуса стала Його смерть на хресті. За свідченнями Євангелій, Він був засуджений до страти за звинуваченням у богохульстві та підбурюванні до повстання проти римської влади. Однак Його смерть не стала кінцем. Християни вірять, що Ісус воскрес на третій день, що підтверджує Його божественну природу та перемогу над смертю.

Сьогодні Ісус Христос залишається центральною фігурою для мільярдів людей по всьому світу. Його вчення про любов, милосердя та прощення продовжує надихати мільйони. Християнські церкви, засновані на Його вченні, стали важливими інститутами у культурі, освіті та благодійності.

Данило Ігнатенко

The post Ісус Христос: релігійний лідер, месія чи втілення Бога? first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Агностицизм Хакслі та його релігійний потенціал

Томас Генрі Хакслі, британський науковець і філософ, який ввів термін «агностицизм», розглядав його як підхід, що базується на науковому методі. Він вважав, що людина повинна уникати тверджень, які не можуть бути підтверджені емпірично. Однак сам він допускав, що агностицизм може бути релігійним, навіть християнським. У своєму есе «Агностицизм і християнство» (1889) Хакслі розрізняв «наукову теологію», яку він вважав сумісною з агностицизмом, і «церковність» або «клерикалізм», який, на його думку, нав’язував догматичні істини без підтвердження. Він критикував не самі релігійні ідеї, а те, як вони часто використовуються для морального тиску на людей.

Релігійний агностицизм, таким чином, можна розглядати як спробу знайти баланс між науковим підходом до пізнання світу і духовними потребами людини. Він не заперечує існування Бога або божественного, але вимагає критичного осмислення релігійних тверджень.

Релігійний агностицизм у буддизмі

Одним із найяскравіших прикладів релігійного агностицизму є буддизм. Будда уникав відповідей на метафізичні питання, такі як існування Бога або природа Всесвіту, вважаючи їх несуттєвими для досягнення просвітлення. Натомість він акцентував увагу на практичних аспектах духовного шляху, таких як етика, медитація і усвідомленість. Такий підхід дозволяє буддизму залишатися релігією, яка не вимагає від своїх послідовників сліпої віри в догматичні істини.

Ця риса буддизму робить його близьким до ідей релігійного агностицизму. На відміну від традиційних християнських доктрин, які часто наполягають на необхідності віри в певні догми для спасіння, буддизм пропонує шлях, що базується на особистому досвіді та практиці, а не на сліпій вірі.

У сучасному світі релігійний агностицизм набуває все більшої популярності, особливо серед людей, які прагнуть поєднати науковий світогляд із духовними пошуками. Багато хто з них відкидають догматичні підходи традиційних релігій, але залишаються відкритими до ідей, які можуть допомогти їм знайти сенс життя та внутрішній спокій.

Данило Ігнатенко

The post Релігійний агностицизм first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Історичне коріння

Хрещення як ритуал має свої корені ще в юдаїзмі, де вода використовувалася для символічного очищення. У юдейській традиції ритуальне занурення у воду (міква) мало значення для освячення та підготовки до важливих подій. Ця практика була особливо важливою для есеїв, які використовували обряди очищення для духовного піднесення.

У християнстві хрещення набуло нового значення. Його започаткував Іван Хреститель, який хрестив людей у водах ріки Йордан, закликаючи до покаяння та підготовки до приходу Месії. Сам Ісус Христос прийняв хрещення від Івана, тим самим освятивши цей обряд.

Форми та ритуали хрещення

Хоча форми хрещення різняться між християнськими конфесіями, суть залишається незмінною. Хрещення завжди передбачає використання води та звернення до Трійці. Вода може використовуватися по-різному: повне занурення, обливання або нанесення крапель на голову. У ранній Церкві переважало повне занурення, яке символізувало смерть для гріха та воскресіння для нового життя.

Хрещення немовлят чи дорослих?

У ранньому християнстві хрещення приймали переважно дорослі, які свідомо обирали віру. Однак уже до II століття з’явилася практика хрещення немовлят, що викликало суперечки. Тертуліан, один із ранніх християнських богословів, виступав проти цієї практики, вважаючи, що хрещення має бути свідомим вибором. Проте згодом хрещення немовлят стало нормою в Східній і Західній Церквах.

Під час Реформації ставлення до хрещення немовлят залишилося незмінним у лютеран, реформованих і англікан. Однак радикальні реформатори, такі як анабаптисти, наполягали на тому, що хрещення має бути свідомим актом віри, і тому практикували хрещення лише дорослих. Сьогодні баптисти та інші протестантські групи продовжують цю традицію.

Таїнство символізує очищення від гріхів, примирення з Богом і вступ у нове життя. У хрещенні людина отримує благодать Святого Духа, яка допомагає їй у духовному зростанні. Це таїнство також підкреслює єдність з іншими віруючими, роблячи людину частиною церкви.

Данило Ігнатенко

The post Таїнство хрещення: вхід у християнську віру first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Суть монотеїзму

Хоча монотеїзм часто розглядають як просту протилежність політеїзму, його суть полягає не лише в кількості божеств, а в унікальності та трансцендентності Бога. У монотеїстичних традиціях Бог не просто один — Він є абсолютним, всемогутнім і незрівнянним. Це вираження божественної єдності, яке виходить за межі логічного протиставлення «один проти багатьох». Наприклад, у юдаїзмі концепція Бога як Творця всесвіту підкреслює Його унікальність і недосяжність для людського розуміння. У християнстві, незважаючи на доктрину Трійці, зберігається ідея єдності Бога. У ісламі ж принцип таухіду (єдності Бога) є центральним догматом віри.

Історичний контекст

Історики релігій часто обговорюють, чи є монотеїзм більш «розвиненою» формою релігійної думки порівняно з політеїзмом. Однак немає вагомих доказів того, що він виник пізніше. Навпаки, історичні дослідження показують, що обидві системи вірувань існували паралельно, а їх розвиток був складним і багатогранним. Деякі вчені вважають, що єдинобожжя є вищою формою релігії, оскільки воно пропонує більш абстрактне та універсальне розуміння божественного. Однак це твердження залишається предметом дискусій, оскільки політеїстичні традиції також демонструють глибину та складність у своїх уявленнях про божественне.

Одним із головних викликів монотеїзму є питання про походження зла у всесвіті, який керується одним всемогутнім Богом. Якщо Бог є добрим і всемогутнім, чому існує страждання та несправедливість? Це питання залишається центральним у філософських та теологічних дискусіях. Крім того, монотеїзм стикається з труднощами в поясненні множинності форм божественного прояву..

Монотеїзм і західна культура

У західній культурі монотеїзм став самоочевидною аксіомою, яка визначає спосіб мислення та світогляд мільйонів людей. Сьогодні вибір між монотеїзмом, атеїзмом і агностицизмом є одним із ключових питань для багатьох людей, які шукають відповіді на вічні питання про сенс життя, мораль і існування Бога.

Історія релігій показує, що пошук балансу між єдністю і множинністю, між трансцендентністю і іманентністю божественного, залишається вічним джерелом натхнення для духовних пошуків людства.

Данило Ігнатенко

The post Монотеїзм first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Початки кальвінізму: теологія Жана Кальвіна 

Жан Кальвін, народився у Франції в 1509 році, спочатку вивчав право, але під впливом ідей Реформації звернувся до богослов’я. У 27 років він опублікував свою найвідомішу працю — «Інститути християнської релігії», яка стала фундаментом кальвіністської теології. Ця книга, яка неодноразово перевидавалася та доповнювалася, систематизувала основні принципи протестантської віри, зокрема виправдання вірою та авторитет Святого Письма.

Кальвін погоджувався з Мартіном Лютером у багатьох аспектах, але його теологія мала свої унікальні риси. Наприклад, у питанні таїнства Стрітення Господнього Кальвін зайняв проміжну позицію між радикальними швейцарськими реформаторами та лютеранами. Він вірив, що тіло Христа не є фізично присутнім під час таїнства, але Його дух залишається універсальним, що дозволяє віруючим справді спілкуватися з воскреслим Господом.

Основні принципи кальвінізму 

Однією з ключових ідей кальвінізму є вчення про напередвизначення. Кальвін вважав, що Бог заздалегідь визначив долю кожної людини — одних до спасіння, інших до засудження. На відміну від Лютера, який акцентував увагу на внутрішньому досвіді віри, Кальвін запропонував три критерії, за якими можна припустити своє обрання: визнання віри, дисциплінована християнська поведінка та любов до таїнств, зокрема Вечері Господньої. Ці принципи стали основою для духовного життя кальвіністів.

Кальвінізм також відомий своїм ставленням до мистецтва та музики. Кальвін дозволяв спільний спів псалмів під час богослужінь, що стало характерною рисою гугенотів у Франції та пресвітеріан у Шотландії. Однак він відкидав зображення святих і розп’яття, вважаючи їх проявами ідолопоклонства. Це призвело до того, що кальвіністські церкви відрізнялися простотою та аскетизмом у своєму оформленні.

Розвиток кальвінізму та його вплив 

Після смерті Кальвіна в 1564 році його ідеї продовжили розвиватися завдяки його послідовникам. Кальвінізм став основою для реформаторських церков у Швейцарії, Нідерландах, Шотландії, Англії та інших країнах. У Франції послідовники Кальвіна, відомі як гугеноти, стали важливою релігійною та політичною силою, що призвело до серйозних конфліктів, зокрема Варфоломіївської ночі 1572 року.

У Шотландії кальвінізм набув форми пресвітеріанства завдяки діяльності Джона Нокса. У Новому Світі, зокрема в Північній Америці, кальвіністські ідеї вплинули на формування пуританських громад, які стали основою для розвитку демократичних інститутів.

Макс Вебер у своїй праці «Протестантська етика та дух капіталізму» доводив, що кальвіністська етика, з її акцентом на працьовитості, дисципліні та економії, сприяла становленню капіталізму. Крім того, кальвінізм підтримував ідеї освіти та громадянської відповідальності, що стало важливим чинником у формуванні сучасних демократій.

Данило Ігнатенко

The post Коротка історія кальвінізму first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Основні напрями християнства

Християнство поділяється на кілька основних гілок:

Римо-католицька церква: найбільша християнська деномінація, яка підпорядковується Папі Римському. Католицька церква має розгалужену систему богослужінь, традицій та інституцій.

Східні православні церкви: одна з найдавніших гілок християнства, яка зберегла багато ранніх традицій і обрядів. Відокремлення від західного християнства сталося через суперечки щодо христології (вчення про природу Ісуса Христа) у V столітті.

Протестантські церкви: виникли в результаті Реформації в XVI столітті. Включають різні течії, такі як лютеранство, кальвінізм, баптизм, пресвітеріанство та багато інших. Протестантизм відзначається акцентом на особистій вірі та вивченні Біблії.

Релігійні рухи

Окрім основних гілок, у християнстві існують численні рухи, які часто виходять за межі конфесійних поділів:

П’ятидесятництво: рух, що акцентує увагу на духовних дарах Святого Духа, таких як зцілення та говоріння мовами.

Харизматичне християнство: поширений напрямок, який також надає великого значення діям Святого Духа.

Євангелізм: орієнтується на проповідь Євангелія та поширення християнських цінностей.

Фундаменталізм: рух, що наголошує на буквальному розумінні Біблії та збереженні традиційних християнських догматів.

Інтелектуальні прояви християнства

Християнство має багату інтелектуальну спадщину, яка охоплює філософські, богословські та етичні питання. Впродовж століть християнські мислителі розробляли вчення про Бога, природу Ісуса Христа, роль Святого Духа та відносини між вірою і розумом. Ці питання стали основою для багатьох інституцій та університетів, які продовжують розвивати релігійну думку.

Християнство у світі

Християнство є однією з найвпливовіших релігій у світі. Його поширення охоплює всі континенти, і воно має великий вплив на культуру, мистецтво, політику та суспільне життя. Місіонерська діяльність сприяла розповсюдженню християнських цінностей серед багатьох народів.

Попри історичні суперечки, сучасні християнські церкви все більше прагнуть до діалогу та співпраці. Екуменічний рух спрямований на подолання розбіжностей між конфесіями та створення умов для єдності християн. Християнство також розвиває діалог з іншими світовими релігіями, такими як іслам, буддизм та юдаїзм, з метою сприяння миру та взаєморозумінню.

Данило Ігнатенко

The post Коротко про християнство first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Символізм

У ранньому християнстві, особливо після імператора Костянтина Великого, хрест сприймався як символ перемоги. Християнські мислителі, такі як Отці Церкви, розглядали його як космічний знак, що охоплює чотири сторони світу: ширину, довжину, висоту і глибину (Ефесянам 3:18). Він символізував царське панування Христа над усім творінням.

Спочатку зображення розп’яття уникали, зосереджуючись на життєствердному образі Воскреслого Христа. Реалістичні сцени страждань та смерті з’явилися пізніше, поступово набуваючи центрального місця в іконографії.

Типи зображень розп’яття

У мистецтві християнських церков сформувались два основні типи зображень розп’ятого Христа:

Східний тип — Христос зображений живим, з відкритими очима, одягнений у довгу туніку (колобій). Його Божественна природа підкреслюється навіть у момент страждань.

Західний тип — Христос оголений, за винятком набедреної пов’язки. Цей підхід акцентує увагу на Його людських стражданнях та смертній природі.

Приклади східного типу можна знайти в мініатюрах Євангелія Рабули (VI століття) та фресках у Санта-Марія Антиква (Рим). Західний тип представлений такими пам’ятками, як слонова шкатулка з Британського музею та дерев’яні панелі Санта-Сабіни.

Розвиток іконографії розп’яття в мистецтві

До IX століття художники почали підкреслювати реалістичні аспекти страждань Ісуса. На Сході боротьба з іконоборством призвела до прийняття образів мертвого Христа, що стало противагою надмірному акцентуванню на Його Божественності. Водночас Східна Церква зберегла сильну огиду до скульптур у круглій формі, тоді як Західна Церква охоче використовувала об’ємні зображення.

Західні митці поступово акцентували увагу на агонії Христа. Наприклад, романські розп’яття часто зображували Христа в короні, але в готичному мистецтві це місце зайняв терновий вінець. Вершиною драматичних зображень є розп’яття на Ізенгаймському вівтарі Матіаса Грюневальда (1512–1515 рр.), яке вражає жахливою деталізацією страждань Спасителя.

Новітні образи Христа на хресті

У XX і XXI століттях з’явилися нові підходи до зображення розп’яття. Одним із них є образ Christus Rex (Христос Цар), де Христос зображений коронованим і одягненим як цар та священик. Такий підхід підкреслює Його перемогу над смертю та стражданнями, мінімізуючи їх зображення.

Західний підхід, зокрема з періоду св. Августина, зосереджувався на суб’єктивному та особистісному сприйнятті хреста. Він символізує не тільки страждання Спасителя, але й розраду для людей, що шукають спокуту своїх гріхів та втіху в труднощах життя. Хрест залишається могутнім знаком божественного милосердя, любові та надії.

Данило Ігнатенко

The post Значення хреста у християнстві first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Історичні витоки 

Лютеранство зародилося в епоху Реформації, коли Мартін Лютер, німецький чернець і богослов, виступив проти індульгенцій та інших практик католицької церкви, які, на його думку, суперечили Біблії. У 1517 році Лютер опублікував свої знамениті «95 тез», що стало початком реформаційного руху. Термін «лютеранин» з’явився в 1519 році, введений противниками Лютера, але самі послідовники реформатора називали себе «євангельськими», підкреслюючи свою орієнтацію на Євангеліє.

Після сейму 1529 року, де прихильники Лютера висловили протест проти католицької більшості, вони отримали назву «протестанти». Згодом, щоб відрізнити себе від інших реформаторських течій, лютерани стали використовувати назву «євангельсько-лютеранські церкви». Важливим етапом стало представлення Аугсбурзького віросповідання в 1530 році, яке сформулювало основні доктрини лютеранства.

Організація та поширення 

На відміну від централізованої структури Римо-католицької церкви, лютеранство організоване в автономні регіональні або національні церкви. Наприклад, Церква Швеції або Євангелічно-лютеранська церква Німеччини діють незалежно, але об’єднані спільними доктринальними принципами. У світі існує близько 150 лютеранських церковних організацій, 148 з яких входять до Всесвітньої лютеранської федерації, заснованої в 1947 році.

Лютеранство швидко поширилося в Німеччині, Скандинавії та інших європейських регіонах. У XVI столітті воно стало офіційною релігією в багатьох німецьких князівствах, а згодом і в Швеції, Данії, Норвегії та Фінляндії. У XVII столітті релігія потрапила до Північної Америки, де закріпилося в районах сучасного Делавера та Пенсільванії. У XVIII–XIX століттях європейські та американські лютерани активно займалися місіонерською діяльністю, що призвело до створення лютеранських громад у Африці, Азії та Латинській Америці.

Теологічні основи 

Лютеранство ґрунтується на п’яти основних принципах Реформації:

– Біблія є єдиним джерелом божественного одкровення;

– спасіння досягається виключно через віру в Ісуса Христа;

– спасіння є даром Божої благодаті, а не результатом людських зусиль;

– Ісус Христос є єдиним посередником між Богом і людиною;

– вся слава належить Богу.

Лютерани відкидають владу Папи Римського та зберігають лише два таїнства — хрещення та причастя (Євхаристію), які вважаються встановленими самим Христом.

У XX–XXI століттях лютеранство активно бере участь в екуменічному русі, спрямованому на зближення християнських конфесій. Лютеранські церкви ведуть діалог з католиками, православними та іншими протестантами, прагнучи знайти спільну основу для єдності.

Данило Ігнатенко

The post Коротко про лютеранство first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Засновник та основи віровчення

Засновником зороастризму традиційно вважається пророк Заратустра (відомий у грецькій традиції як Зороастр), який жив приблизно у VI столітті до н.е. Зороастризм поєднує в собі монотеїстичні та дуалістичні риси. Центральною постаттю релігії є Ахура Мазда — верховний Бог, символ добра і світла. Протиставлений йому Анхра-Манью (Ариман), який уособлює зло та темряву.

Вплив на інші релігії

Релігія мала значний вплив на розвиток юдаїзму, християнства та ісламу. Вважається, що Заратустра міг навчати Піфагора у Вавилоні та надихнути халдейські доктрини астрології та магії. Християни навіть ототожнювали Заратустру з біблійними персонажами, такими як Єзекиїль та Барух. Деякі теологи розглядали його як предтечу Христа, тоді як інші — як засновника астрології та магії.

Монотеїзм та дуалізм

Попри те, що зороастризм не є таким строгим монотеїзмом, як юдаїзм чи іслам, він став однією з перших спроб об’єднати різні політеїстичні вірування під поклоніння одному верховному богу. Водночас дуалізм цієї релігії не є абсолютним: добро й зло ведуть нерівний бій, де перемога добра гарантована. У цьому процесі кожна людина бере участь через свободу вибору.

Етика та ритуали

Зороастризм наголошує на важливості боротьби за чистоту та уникненні осквернення силами смерті й контакту з мертвою матерією. Віряни не сприймають піст і целібат, за винятком як частини очисних ритуалів. Людина повинна жити активно, брати участь у добрих справах і дбати про гармонію у світі.

Попри численні труднощі та гоніння, релігія зберігає оптимістичний погляд на життя. Віра у неминучу перемогу добра над злом стала основою стійкості зороастрійців упродовж століть. Нині зороастризм переживає відродження серед діаспори та в окремих регіонах Ірану. В Індії парси залишаються впливовою громадою, зберігаючи свої традиції та культурну спадщину.

Данило Ігнатенко

The post Коротко про зороастризм first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

За словами італійського екзорциста, що проживає на Сицилії Беніньо Палілья, в Італії усе дедалі більше спостерігається неабияке захоплення сферою потойбіччя та спіритизму, що нерідко призводить до психо-соматичних розладів.

Лише в Італії на Апеннінському півострові, соціологи публікують нові статистичні дані щодо випадків збільшення душевнохворих людей на основі захопленням окультними практиками. Таких, як вважається, збільшилось у тричі, порівняно з останнім десятиріччям. Палілья зауважує, що захоплення паранормальними явищами, хіромантією є небезпечним, а відвідування сеансів тарологів – не більше, ніж марновірство, що «відкриває двері для сатани та його володіння».

Римо-католицьку церкву в обличчі Ватикану неодноразово турбувала проблема екзорцизму, практика вигнання бісів з психічнохворих людей. Там, де офіційна медицина у психіатричних шпиталях залишається безсилою, на допомогу приходять практики-екзорцисти. Фахівці в усьому світі виділяють кілька основних причин зацікавленості в спіритизмі та магічних ритуалах.

Складна соціополітична ситуація, проблеми зі здоров’ям, психологічні проблеми та особисті кризові стани призводять до психо-емоційного виснаження, яке завершується апеляцією надприроднім, спробі за допомогою карт Таро пояснити власні труднощі. Зважаючи на такі духовні небезпеки, ще у 2014 році Ватикан офіційно визнав Міжнародну асоціацію екзорцистів у боротьбі за душі, полонені демонічними силами.  Так, клірики переконані, що у Великобританії майже одна друга випадків діагностовано дитячої шизофренії – прояв демонізму через надмірну захопленістю тематикою чаклунства,  магії, що відображена у популярних кінофільмах та музичних записах.

Католицькі екзорцисти-практики наполягають, що шизофренія та біполярний розлад є традиційними кандидатами для помилкової діагностики демонічної інвазії. Для констатування девіацій демоністичного походження,  католицька церква послуговується допомогою психіатричних експертів  для збалансованої інформації для формування експертних висновків.

Згідно з оцінками благодійних організацій з питань психічного здоров’я, від 5 до 28% дорослого населення чують голоси, і більшість з них є носіями девіантної форми поведінки. Параліч сну, як стверджують експерти –  це ще один загальний досвід, який може тривожити тих, хто не знає про це.

Формальний указ Ватикану, який затвердив Міжнародну асоціацію екзорцистів, визнав її організацією католиків, яка не діє від імені церкви, але має певну відповідальність перед Ватиканом.  Як повідомляє інформаційний ресурс «Радіо Ватикану» словами отця Палілья, що формування дисциплінарного курсу екзорцизму – це спосіб донести не лише усю шкідливість окультних практик в побутовому житті вірян, але й допомогти дізнатись про те, як зберегти себе від негативних наслідків темних сил, а також своє психічне здоров’я.

The post У Ватикані стурбовані високою зацікавленістю до окультизму у всьому світі first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

У провокативній скандальній статті «Це честь бути революціонером», папа римський підкреслив у скороченій формі свою головну квінтесенцію «Немає пекла, є зникнення гріховних душ», зазначає «La Repubblica».

Незважаючи також на численні заголовки українських ЗМІ щодо заперечення папою римським пекла, Ватикан в своїй офіційній заяві заперечив усе вище сказане. Як зазначає офіційний портал Ватикану, слова папи Франциска були проінтерпретовані некоректно і деформовано; до того ж бесіда папи з Еудженіо Скальфаро носила приватний, а не публічний характер, тому виникала необхідність додаткових коментарів та пояснень з приводу сформульованих тез.

В офіційній позиції Ватикану з приводу скандальної статті стверджується, що інформаційне смислове навантаження викладених подій є результатом авторської  «редактури», в якій не передається текст прямої мови понтифіка безпосередньо.

Натомість не вдаючись у тонкощі теологічного дискурсу, напередодні Великої Страсної П’ятниці, папа здійснив обряд омовіння ніг засудженим у римській в’язниці «Regina Coeli» (укр. «Цариця Небес»). За повідомленням «Радіо Ватикану», серед дванадцятьох ув’язнених були четверо італійців, п’ятеро філіппінців, двоє марокканців, а також по одному вихідцю з Молдови, Нігерії та Сьєра-Леоне. Виділяються ув’язнені також специфічною конфесійною палітрою. Восьмеро засуджених, кому папа звершив обряд омовіння сповідували католицизм, один православ’я, решту – іслам та буддизм, – зауважує прес-реліз «Радіо Ватикану».

The post Папа Франциск обговорив пекло з атеїстом і вчинив омовіння ніг ув’язненим first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Ретельні напрацювання професора, виходячи з позиції оригінальності Туринського артефакту, випливають точні антропометричні дані Христа. Згідно з результатами напрацювань встановлено, що  Ісус «був людиною надзвичайної краси» та високої статури. Ріст близько 180 см зросту з чітко окресленим царським виразом обличчя.

Окрім деталізованих досліджень  фізичних характеристик Ісуса Христа, професор Фоджі зміг власними очима побачити усю тяжкість завданих Сину Божому в період великих страждань заради спасіння усього людства. Уважно проаналізувавши Плащаницю, можна побачити 370 ран від бичування, не враховуючи рани на боках, що були на тілі, однак не виявлені неозброєним оком. Таким чином, специфіка  тривимірної  реконструкція дозволила відобразити, що в момент смерті людина Плащаниці провисає вправо і його праве плече було вивихнутим  «досить серйозно, що травмувало нерви , – зауважує падуанський доктор.

Нагадаємо, що за офіційною позицією Римо-католицької церкви, артефакт Туринської Плащаниці є оригінальною матерією, у яку був загорнутий Син Божий Ісус Христос після своїх страждань. Згідно з легендарними відомостями, Плащаниця була таємно вивезеною з Єрусалиму і згадується в історичних хроніках близько 1360 року у єпархії Труа (Франція). Згодом починаючи з 1578 року, матерія була перенесена до північної Італії у м. Турин.

На основі тривалих наукових напрацювань доктора Фанті випливають чимало фактів, які дають підставу вважати Туринську Плащаницю справжнім оригіналом.

The post Італійський вчений встановив точні антропометричні дані Ісуса Христа first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Дно озера Ізник, що розташоване в північно-західній частині Туреччини на теренах Бурської області були знайдені місцевою історико-археологічною групою у 2014 році.

Виявлений храм  на поверхні дна озера завдяки системі аерофотозйомці проведеній у зв’язку з інвентаризацією історичних та культурних визначних пам’яток Туреччини. На фотознімках храму чітко відображено залишки базиліки на три нави.

Органи місцевого самоврядування Бурси в рамках розширення туристичної діяльності, вважають доцільним у відкритті на місці «підводного» храму археологічного музею, задля можливості надати туристам можливість оглянути руїни базиліки.

Професор археології університету Улудаг в Бурсі, доктор Мустаф Сахін має усі підстави вважати, що храм побудований вже за підсумками Першого Нікейського Собору 325 р., ініційованого імператором Костянтином Великим. «В будь якому випадку, виникнення базиліки відноситься до IV століття », – зауважив дослідник.

На думку доктора Сахіна, храм могли побудувати на місці смерті св. Неофіта, 16-річного юнака наверненого до  християнства, що загинув мучинецькою смертю у 303 р. в час найжорстокішого переслідування християн імператором Діоклетіаном.  Середньовічні фрески вказують на його смерть поблизу озера ; самі ж археологи запевняють, що в результаті сейсмічної активності храм зруйнувався, а масштабний землетрус, «передислокував» його рештки на глибину озера. Головною причиною потрапляння цих решток туди, сейсмологи називають зміну рельєфу земної кори.

The post У Туреччині на глибині озера планують організувати екскурсію до ранньохристиянської церкви first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Приводом можливого виділення площі для побудови мечеті стали не лише релігійно-культова практика проведення намазу (молитви) та слухання хутби (проповідей) імама.

Після російської анексії Кримського півострова російська окупаційна влада встановивши власні закони, які не лише скасували кримсько-татарський меджліс, але й змусили чималу кількість кримських татар мігрувати в інші регіони української держави в пошуках кращої долі.  Незломний патріотичний умонастрій та небажання ставати колаборантами путінського правління, чимало переселенців знайшли своє життя на Волині.

Місцевий інформаційний ресурс «Волинське телебачення» повідомляє історію, що трапилася з Алімом, який переїздив до Волині разом з батьками. На Волині чоловік працевлаштувався і займався волонтерською діяльністю. Оскільки кілька років тому помер його батько, у Луцьку не було мусульманського кладовища, а найближче знаходилось лише у Львові. За мусульманським звичаєм, тіло покійника слід поховати до заходу сонця у день смерті.

У зв’язку з проблемою, що виникла «Кримські татари Волині» звертались до Юрія Крася, – директора департаменту житлово-комунального господарства під час засідання міськвиконкому у вересні 2016 році щодо надання площі на території центрального міського кладовища, що у с. Гаразджа для мусульманського поховання.

Як зазначає пан Зейнідінов, могильний сектор площею 5 соток з розрахунком на 200-300 чоловік виділили для ісламського поховання з усім необхідним інвентарем. Нині у с. Гаразджа, що біля Луцька уже є два захоронення за мусульманським обрядом.

Для того, щоб мусульмани Волині змогли задовольняти власні релігійні потреби, у Луцьку планують побудувати мечеть. Місце, площа і проект наразі залишаються невідомими.

The post У Луцьку планують відкрити мусульманську мечеть first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

У вигляді інтерв’ю з журналістом, письменником та громадським діячем Томасом Леаніччі, Папа Франциск написав основні дискутивні проблеми життя християнської молодої генерації як майбутнього церковної інституції. Як повідомляє інформаційне агентство «InVictory» з посилання на ресурс «Сибирская католическая газета», офіційна публікація напрацювання папи презентована до Всесвітнього дня молоді, випереджатиме Генеральну асамблею єпископів у день Вербної неділі.

У преамбулі  до пастирської  книги мовитиметься до читача у формі звернення до молоді у ​​всьому світі, незалежно від віросповідання, статі, походження, а також відношення до церковного інституту. Як зазначає «Сибирская католическая газета», уся ключова мета книги – спосіб «поспілкуватись» архіпастирю церкви з молоддю, а також спробою вступити з ними в «безстрашний, глибокий, що запам’ятовується діалог».

У бесідах з Леанчіні папа Франциск висловлюється з приводу найбільш пекучих проблем сучасності і зазначає роль молодих героїв загального історичного процесу, «витягуючи цих Велиих Забутих нашого неспокійного часу з придорожніх канав, куди вони були викинуті».

Нагадаємо, що у форматі інтерв’ю, це далеко не дебютна книга Папи римського. Так, у січні 2016 року була опублікована книга за назвою «Ім’я Бога – Милосердя» з відповідями Святішого Отця на 40 питань, сформульованих йому відомим італійським журналістом Ватикану Андреа Торнієллі.

The post Папа Франциск презентує нову книгу присвячену молоді first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

В державі, найчисельніша за кількістю турецька діаспора з населенням бл. 4 млн. осіб давно асимілювалась з автохтонним населенням Німеччини; перші ж позиціонують себе як носії німецької культури, блискуче володіють мовою, історією держави, знають і цитують німецьких поетів, і навіть дехто відвідує церкву.

Однак, більшість носіїв турецької діаспори Федеративної Республіки Німеччини сповідують іслам, віра яких відображає спосіб релігійної самосвідомості в різноманітних побутових сферах. Не виключення цьому і Бундесвер, мілітарна галузь держави, в якій сконцентрована велика частина носіїв ісламу. До цього числа належить і корінне німецьке населення, яке з ти чи інших позицій бачить себе в ісламі.

Як повідомляє німецьке інформаційне агентство «Deutsche Welle» (укр. «Німецька хвиля») Айман Мацюєк – духовний лідер Центральної ради мусульман Німеччини закликав у Бендесвері сформувати військових імамів для німецьких військовослужбовців. Зазвичай капелани у збройних силах ФРН служать священики католицьких та лютеранських приходів. Мусульмани ж лишаються без духовної підтримки.

З цього приводу 27 лютого 2018 р. на шпальтах періодичного видання «Neue Osnabrücker Zeitung» (укр. «Нова газета Оснабрюку») пан Мацюєк підкреслив, що формування військових капеланів для мусульман – формат інтеграційної німецької політики і є «віддзеркаленням потреби суспільства», сказано у виданні.

«Це ганьба, що після стількох спроб і зусиль протягом майже шести років ми в Німеччині не змогли запровадити навіть таку необхідну річ, як мусульманський військовий імам», з непорозумінням коментував пресі лідер німецьких мусульман.

У відповідь на гостро-суперечливе дискутивне питання, Ганс-Петер Бартельс, уповноважений Бундестагу з питань контролю міліарної політики держави, після детального вивчення проблеми надав у Бундесвері можливість формування імамів як військових капеланів. Наразі, як повідомляє DW близько 1500 німецьких військових Бундесверу сповідують іслам.

The post У Німеччині іслам усе більше охоплює сфер цивільного життя громадян first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Єрусалимська влада в Ізраїлі в обличчі Барката переглянула процедуру взаємовідносин з релігійними меншинами Ізраїлю і наразі прийняла стійке рішення призупинити механізм стягнення муніципального оподаткування з церков Єрусалиму. В офіційний канцелярії Беньяміна Нетаньяху, прем’єр-міністра Ізраїлю проінформували щодо стійкості прийняття рішення з питання церковної нерухомості.  Як зазначає з цього приводу інформаційне агентство «РИА Новости», для досягнення вищезазначеної мети, планується створити спеціальну комісію з врегулювання конфліктної ситуації.

Ізраїльська влада вирішила призупинити процедуру стягнення муніципального податку з нерухомості церков в Єрусалимі і сформувала спеціальну комісію за участю всіх зацікавлених сторін для врегулювання питання, який вилився в закриття Храму Гробу Господнього, повідомила канцелярія прем’єр-міністра країни.

Прем’єр-міністр Ізраїлю Беньямін Нетаньяху сформував робочу групу разом з представниками міністерства фінансів, закордонних та внутрішніх справ на чолі з Цахи Ханегбі. Контактна група ставить на меті провести переговори з представниками християнських церков для нормалізації державно-церковних стосунків. Для цього Єрусалимський муніципалітет призупиняє процедуру збору податків.

Як повідомляє інформаційний ресурс «InVictory», в офісі єрусалимської мерії підрахували, що загальна заборгованість церков передміським бюджетом перевищує 186 мільйонів доларів. Християнські конфесії в свою чергу  відмовилися підкорятися фінансовим запровадженням муніципалітету, сприйнявши такі рішення як замах на історичні права і привілеї, якими християнська церква користувалась постійно.

Ізраїль в ході обговорення робочої групи створеної Нетаньяху мав нагоду обговорити дискутивне питання  щодо призупинення ухвалення законопроекту про націоналізацію земельних ділянок в Єрусалимі, які грецька патріархія в середині XX століття здала в багаторічну оренду і напередодні закінчення терміну дії договорів поступилася новим власникам разом з побудованими там житловими кварталами.

У канцелярії прем’єр-міністра підкреслена роль конфесійної взаємодопомоги та толерантних взаємостосунків. У державно-конфесійних взаємовідносинах, Ізраїль демонстрував модель соціальної взаємодії, в якій усі релігійні системи з легкістю мають здатність до співіснування.

The post У Єрусалимі вирішать проблему оподаткування християнських церков first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Цього ж разу, Галекі з усмішкою на обличчі та з Біблією в руках і вірою в серці  розпочне проповідувати християнські чесноти з легкістю та невимушеністю. Герої гумористичного серіалу потрапляють у чисельні нестандартні життєві ситуації, що викликатимуть усмішку у глядачів; а впродовж усієї сюжетної лінії супроводжуватиме героїв віра і низка християнських чеснот, які варто втілювати в життєве русло.

Ініціатор проекту, зірка телесеріалу «Теорія великого вибуху» виступить в ролі виконавчого продюсера і  покладе щирі сподівання на те, що прем’єра нового шоу за назвою Living Biblically ( укр.«Життя по-біблійному»)  допоможе вести в повсякденному житті розмову на біблійну тематику неупереджено.

У центрі сюжету головний герой Чіп Каррі (Джей Фергюсон) ставить перед собою мету кардинально змінити спосіб власного життя і скрупульозно з усією педантичністю слідувати біблійним принципам.

Як повідомляє інформагентство «The Christian Post» в інтерв’ю «Асоціації телевізійних критиків», продюсер зазначив, що нині спілкування на тему релігії стає рідкісним явищем.

«Коли я почав працювати в якості продюсера, в першу чергу я хотів спробувати зробити комедію про релігію, –  стверджує Галекі з посиланням на «The Christian Post». На щире переконання актора, на рівні буденної свідомості, багатьох людей охоплює страх і невпевненість, як тільки предметом дискусії постає релігійна віра. Гумор – ось формат та підхід, який з нової позиції повинен виправити дану прогалину.

Продюсер запевнив, що результатом такої телевізійної концепції став чималий вплив католицького виховання минулого. Його дитяче виховання принципам католицького світогляду накладалось подібно як і героям серіалу – невимушено, з легкістю, без фанатизму, насилля та апарату примусу.  Всі його релігійні практики полягали в тому, щоб сидіти на підлозі, схрестивши ноги, наспівуючи пісні про Бога на гітарі. Він розповів про те, що його мати провела «багато років» в монастирі, перш ніж вийти заміж за його батька.

«Жити по-біблійному» жодним чином не ставить перед собою завдання розповсюдження релігійної за ангажованості, пропаганді міжконфесійної ворожнечі, релігійного фанатизму.  Поява телешоу на екранах  стане концепцією розглянути біблійні цінності в складних і суперечливих умовах сучасності.

Нагадаємо, прем’єра  телевізійного шоу «Жити по-біблійному» стартуватиме 26 лютого 2018 року в ефірі телеканалу «CBS» . Висловлюємо щирі сподівання, що серіал матимуть змогу проглянути в синхронному перекладі і українські глядачі.

The post На американському телеканалі стартує біблійна програма в форматі камеді-шоу first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.