Прикордонна війна під час Американської революції

Після початку війни між Великою Британією та американськими колоніями бойові дії швидко поширилися далеко за межі великих міст і традиційних театрів війни. Особливо напруженою стала ситуація на західному прикордонні колонії Нью-Йорк, де інтереси британців, американських повстанців, лоялістів і корінних народів тісно перепліталися.

Причини рейду

У 1778 році американське командування вирішило посилити військовий тиск на індіанські громади, які підтримували британців. Причиною такого рішення стали численні напади на прикордонні ферми й поселення, які здійснювали окремі загони ірокезів та лоялістів. Американці прагнули позбавити своїх противників баз постачання та змусити їх припинити рейди.

Восени того ж року невелика американська експедиція зруйнувала два важливі індіанські поселення — Огвагу та Унаділлу. Ці села були важливими центрами проживання союзників британців і відігравали значну роль у забезпеченні прикордонних загонів. Для багатьох представників ірокезів їхнє знищення стало не лише військовою поразкою, а й ударом по власній громаді та способу життя.

Особливо гостро на ці події відреагував один із найвідоміших лідерів ірокезів — Джозеф Брант. Він вирішив організувати масштабну відплатну операцію проти американських поселень.

Джозеф Брант і Волтер Батлер

Для проведення рейду Джозеф Брант об’єднав свої сили із загоном американських лоялістів під командуванням капітана Волтера Батлера. Такі спільні операції були характерними для прикордонної війни. Британське командування активно використовувало союз із корінними народами, а лоялісти добре знали місцевість і могли допомагати в організації несподіваних нападів.

Метою нового рейду стало поселення Черрі-Веллі, розташоване на південь від річки Могавк. Попри невеликі розміри, воно мало певне військове значення, оскільки залишалося одним із небагатьох укріплених пунктів американських поселенців у цьому районі. Захисники розраховували, що укріплення дозволять їм витримати напад, однак розвиток подій виявився зовсім іншим.

Наслідки рейду

Рейд на Черрі-Веллі мав далекосяжні наслідки. Американське керівництво дійшло висновку, що окремими каральними походами вже неможливо забезпечити безпеку прикордонних районів. Було вирішено провести масштабну військову кампанію проти союзних британцям ірокезьких поселень.

Уже 1779 року генерал Джон Салліван очолив велику експедицію, яка отримала назву кампанія Саллівана. Її метою стало систематичне знищення поселень ірокезів, продовольчих запасів і господарств, щоб позбавити британських союзників можливості вести війну на прикордонні. Таким чином, трагедія Черрі-Веллі стала одним із головних чинників, що призвели до значної ескалації бойових дій між американцями та Конфедерацією ірокезів.

Данило Ігнатенко

The post Рейд на Черрі-Веллі (1778): одна з найтрагічніших подій Американської революції first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Передумови облоги та значення Чарльстона

Під час Американської революції Чарльстон був одним із найважливіших міст колоній. Це був найбільший порт Південної Кароліни, центр міжнародної торгівлі та ключовий логістичний вузол, через який проходили поставки продовольства, зброї та військового спорядження. Саме тому британське командування ще на початку війни неодноразово намагалося захопити місто.

Першу спробу британці здійснили 1776 року, коли потужна ескадра адмірала Пітера Паркера разом із військами генерала Генрі Клінтона атакувала форт Салліван. Оборону форту очолював генерал Вільям Моултрі, і попри значну перевагу британського флоту американці зуміли відбити штурм. На честь цієї перемоги форт згодом отримав назву форт Моултрі. Друга спроба була зроблена 1779 року, коли британські війська під командуванням генерала Огастеса Прево також не змогли захопити місто.

Попри ці невдачі, британське командування не відмовилося від своїх планів. До кінця 1770-х років стало очевидно, що війна на півночі зайшла в глухий кут. Лондон вирішив змінити стратегію та перенести основні бойові дії до південних колоній. У британському уряді вважали, що саме на Півдні проживає велика кількість лоялістів, які підтримують британську корону і після прибуття регулярної армії готові виступити проти повстанців.

Британський наступ на Півдні

Перші результати нової стратегії з’явилися вже 1778 року, коли британські війська захопили Саванну в Джорджії. Незабаром під контролем Великої Британії опинилася значна частина цієї колонії. Наступною головною ціллю став Чарльстон — найбільший порт американського Півдня.

У грудні 1779 року генерал Генрі Клінтон вирушив із Нью-Йорка на чолі великої експедиції. Через сильні шторми британський флот був змушений тимчасово зупинитися в Саванні, але вже в лютому 1780 року армія відновила похід. Британці висадилися приблизно за 50 кілометрів на південь від Чарльстона й розпочали систематичний наступ на місто. Оборону американців очолював генерал Бенджамін Лінкольн, який мав у своєму розпорядженні гарнізон Континентальної армії, місцеве ополчення та невелику військово-морську флотилію.

Початок облоги

Протягом кількох тижнів британська армія методично просувалася до Чарльстона, поступово замикаючи кільце облоги. Одночасно британський флот увійшов до гавані міста, позбавивши американців можливості отримувати допомогу морем. Розуміючи, що кораблі все одно не зможуть прорвати британську блокаду, американська флотилія затопила власні судна, а гармати з них були перенесені на берег для посилення міської оборони.

На початку квітня 1780 року британські інженери почали споруджувати облогові укріплення й артилерійські батареї. Поступово британська артилерія наблизилася до міста настільки, що змогла вести безперервний вогонь по американських позиціях. Захисники Чарльстона дедалі більше втрачали можливість ефективно чинити опір.

Ізоляція міста

Вирішальним моментом кампанії стала битва при Монкс-Корнер 14 квітня 1780 року. Британський загін під командуванням лейтенант-полковника Банстре Тарлтона завдав поразки американським силам, які мали забезпечити зв’язок Чарльстона з внутрішніми районами колонії. Ця перемога остаточно відрізала місто від будь-яких можливих підкріплень.

Після цього становище гарнізону різко погіршилося. Усі сухопутні шляхи були перекриті британськими військами, а море контролював британський флот. Запаси продовольства, боєприпасів і медикаментів швидко скорочувалися, тоді як артилерійські обстріли ставали дедалі інтенсивнішими. Генерал Лінкольн розумів, що шансів на прорив або допомогу майже не залишилося.

Капітуляція Чарльстона

Після більш ніж місяця облоги американська оборона фактично втратила можливість продовжувати боротьбу. 12 травня 1780 року генерал Бенджамін Лінкольн був змушений погодитися на капітуляцію.

Умови здачі були різними для різних категорій захисників. Британське командування погодилося умовно звільнити більшість бійців місцевого ополчення, дозволивши їм повернутися додому після обіцянки не брати участі у війні. Водночас основні сили Континентальної армії, які становили професійне ядро американського війська, були взяті в полон. Для революційної армії це стало надзвичайно важкою втратою, адже одночасно було втрачено тисячі досвідчених солдатів, значні запаси озброєння та один із найважливіших портів колоній.

Наслідки облоги

Перемога під Чарльстоном стала найбільшим успіхом британської армії за всю Американську революцію. Захоплення міста забезпечило Великій Британії контроль над головним портом Південної Кароліни та створило сприятливі умови для подальших військових операцій у південних колоніях. У Лондоні здавалося, що нова стратегія повністю виправдала себе й що завдяки підтримці лоялістів повстання на Півдні буде швидко придушене.

Проте ці очікування не справдилися. Хоча британці встановили контроль над значною територією, вони так і не змогли остаточно підкорити населення регіону. Уже незабаром боротьба перейшла у форму партизанської війни, а американські командири, серед яких Френсіс Маріон, Томас Самтер та інші, почали завдавати британцям постійних ударів. Зрештою саме кампанії на Півдні привели до вирішальної облоги Йорктауна 1781 року, яка фактично завершила війну.

Данило Ігнатенко

The post Облога Чарльстона (1780): найбільша поразка американців під час Війни за незалежність США first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Причини та передумови революції

Після Семирічної війни (1756–1763) Велика Британія опинилася у фінансовій кризі. Для покриття боргів парламент ухвалив низку податкових законів, що стосувалися колоній:

• Закон про цукор (1764)— обкладав митом імпортні товари.
• Закон про гербовий збір (1765)— вимагав оплати за офіційні документи.
• Тауншендські акти (1767)— вводили мита на скло, фарби, чай.

Колоністи вважали ці податки незаконними, оскільки не мали представництва в британському парламенті («Немає податків без представництва»).

Протести та Бостонське чаювання

У відповідь на податки в колоніях почалися масові протести:

• Бостонська різанина (1770)— зіткнення між місцевими жителями та британськими солдатами.
• Бостонське чаювання (1773)— акція протесту, під час якої колоністи знищили партію чаю, щоб не сплачувати мито.

У 1774 році британський уряд увів «Нестерпні закони», що обмежували самоврядування Массачусетсу. У відповідь колоністи скликали Перший Континентальний конгрес, який закликав до бойкоту британських товарів.

Початок війни (1775–1776)

19 квітня 1775 року британські війська вирушили до Конкорду, щоб конфіскувати зброю колоністів. Однак Патріоти (прихильники незалежності) під проводом Пола Ревіра попередили ополчення. Перші постріли революції пролунали в Лексінгтоні, де загинуло 8 американців.

4 липня 1776 року Другий Континентальний конгрес ухвалив Декларацію незалежності, автором якої був Томас Джефферсон.

Перелом у війні (1777–1781)

Битва при Саратозі (1777)

Генерал Джон Бургойн планував відрізати Нову Англію від інших колоній, але його армія була розгромлена під Саратогою. Ця перемога переконала Францію офіційно підтримати США (1778).

Втручання іноземних держав

• Франція— надіслала війська на чолі з маркізом де Лафайєтом.
• Іспанія та Нідерланди— оголосили війну Британії, що розтягнуло її сили.

Кампанія на Півдні та Йорктаун

У 1781 році британський генерал Чарльз Корнуолліс закріпився у Йорктауні (Вірджинія). Об’єднані сили американців (Вашингтон) та французів (граф де Рошамбо) взяли його в облогу. 19 жовтня 1781 року Корнуолліс капітулював, що фактично завершило війну.

Наслідки революції

Паризький мирний договір (1783)

Велика Британія визнала незалежність США та поступилася територіями до Міссісіпі.

Американська революція не лише створила першу демократичну республіку Нового часу, але й змінила світовий політичний ландшафт. Її ідеї свободи, рівності та самоврядування надихають народи донині.

Данило Ігнатенко

The post Американська революція: причини, перебіг та наслідки війни за незалежність США first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.