Водночас із кінця ХХ століття постать Джефферсона почала піддаватися критичнішому аналізу. Дослідники звернули увагу на його залежність від рабської праці та переконання про домінування білої раси в американському суспільстві. Публікацію Декларації незалежності, в якій проголошено рівність усіх людей, контрастно затьмарює той факт, що сам Джефферсон був власником рабів. Особливу дискусію викликали результати ДНК-дослідження 1998 року, які вказували на ймовірне батьківство дітей поневоленої жінки Саллі Гемінгс.

Ранні роки та освіта

Джефферсон народився в окрузі Альбермарл, на підніжжі Блакитного хребта, у тодішній західній провінції Вірджинії. Його батько, Пітер Джефферсон, був самоуком-землеміром, який володів великим маєтком і понад шістдесятьма рабами. Мати, Джейн Рендольф Джефферсон, походила з впливової родини.

Дитинство майбутнього президента не було безхмарним. Після смерті батька у 1757 році стосунки з матір’ю залишалися напруженими, і він часто уникав її нагляду. Освіту Джефферсон здобував спочатку в місцевого вчителя, вивчаючи латину та грецьку, а з 1760 року навчався в коледжі Вільяма і Мері у Вільямсбурзі.

Він відзначався надзвичайною працездатністю: щодня по 15 годин присвячував читанню, 3 години грав на скрипці, решту часу відводив на сон і харчування. На формування його поглядів значно вплинули два наставники — професор Вільям Смолл, який прищепив любов до науки, та юрист Джордж Вайт, у якого він вивчав право. Після завершення навчання Джефферсон практикував як адвокат, спеціалізуючись на земельних спорах, і швидко здобув репутацію здібного правника, попри скромні ораторські здібності.

Початок політичної кар’єри

У 1768 році Джефферсон ухвалив два рішення, що визначили його подальшу долю: він розпочав будівництво власного дому  маєтку Монтічелло  і висунув свою кандидатуру до Палати бюргесів Вірджинії. Ці кроки символізували поєднання в його характері прагнення до політичної діяльності з любов’ю до усамітнення в колі книги та господарства.

Його політична кар’єра почалася в час, коли колонії загострювали протистояння з британським парламентом. Хоча спершу він рідко виступав і підтримував погляди провідних політиків Вірджинії, його позиція щодо обмеження влади парламенту над колоніями була послідовною та принциповою.

У 1772 році Джефферсон одружився з Мартою Вейлз Скелтон, багатою молодою вдовою, що значно збільшило його земельні володіння та кількість рабів. Два роки потому він написав працю «Стислий огляд прав Британської Америки», у якій обґрунтовував, що колонії пов’язані з Великою Британією лише добровільною вірністю монарху.

Декларація незалежності

Завдяки політичному авторитету, здобутому після публікації свого трактату, у 1775 році Джефферсона обрали делегатом на Другий Континентальний конгрес. 20 червня того року він прибув до Філадельфії — високий, худорлявий, із блідим обличчям та впевненим поглядом.

У 1776 році йому доручили скласти текст Декларації незалежності. Документ, що проголосив рівність усіх людей і право на самовизначення, став символом боротьби за свободу в усьому світі. Проте цей ідеалізм різко контрастував з реальністю його особистого життя, адже Джефферсон залишався рабовласником.

Президентство та політична спадщина

Джефферсон став третім президентом США у 1801 році. Його адміністрація відзначилася прагненням обмежити владу федерального уряду, підтримкою аграрної моделі розвитку та розширенням території країни шляхом купівлі Луїзіани у Франції 1803 року. Це придбання збільшило площу США майже вдвічі й відкрило шлях до освоєння Заходу.

Він також докладав зусиль до мирного врегулювання міжнародних конфліктів, хоча йому довелося зіткнутися з труднощами, такими як напади берберських піратів та економічна блокада, викликана наполеонівськими війнами.

Після завершення президентських повноважень у 1809 році Джефферсон повернувся до Монтічелло, зосередившись на розвитку Університету Вірджинії, який вважав одним зі своїх головних досягнень. Він особисто займався плануванням кампусу, добирав викладачів і формував навчальну програму, що мала поєднувати класичну освіту з сучасними науковими знаннями.

Фінансові труднощі останніх років життя, частково спричинені власними витратами та боргами, ускладнювали його становище. Попри це, він залишався авторитетною фігурою в американському суспільстві та активно листувався з колишніми колегами, зокрема з Джоном Адамсом.

Томас Джефферсон помер 4 липня 1826 року у день 50-річчя проголошення Декларації незалежності та того ж дня, коли пішов із життя його давній політичний опонент і друг Джон Адамс. Його смерть символічно підкреслила роль покоління «батьків-засновників» у створенні Сполучених Штатів.

Данило Ігнатенко

The post Томас Джефферсон: життя, ідеали та суперечності третього президента США first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Томас Джефферсон народився 2 квітня (13 квітня за новим стилем) 1743 року у Шедвеллі, Вірджинія, у родині Пітера Джефферсона, самоука-землеміра, який володів великим маєтком із 60 рабами. Мати, Джейн Рендольф, походила зі знаної вірджинійської сім’ї. Родина переїхала до Такахо, де у трирічному віці Томас мав перший спогад про свого «верхового раба», який ніс його на подушці.

Після смерті батька у 1757 році, стосунки Джефферсона з матір’ю були напруженими. Він уникав її контролю і майже не згадував про неї у мемуарах. Освіту здобував у місцевого вчителя, де вивчав латину і грецьку, а в 1760 році вступив до коледжу Вільяма і Мері у Вільямсбурзі.

У студентські роки Джефферсон відзначався винятковою працьовитістю — він присвячував навчанню до 15 годин на добу, а також регулярно грав на скрипці. Величезний вплив на його формування як мислителя справили два наставники: Вільям Смолл, учитель математики та природничих наук шотландського походження, і Джордж Вайт, провідний юрист Вірджинії. Саме під їхнім впливом Джефферсон засвоїв ідеї наставництва та науки, які потім втілив у створенні Університету Вірджинії.

З 1762 по 1767 рік Джефферсон навчався праву у Джорджа Вайта. Хоча на суді він не проявлявся як блискучий оратор і часто здавався сором’язливим, його юридична практика здобула репутацію вражаючої, особливо в питаннях земельного права. Він представляв інтереси дрібних плантаторів західних округів Вірджинії.

Політична діяльність та ідеї

Томас Джефферсон відомий передусім як автор Декларації незалежності США (1776), документа, який став символом боротьби за свободу і права людини. Він пропагував ідеї природних прав, індивідуальної свободи та обмеження влади держави.

Він був першим державним секретарем США (1789–1794), другим віце-президентом (1797–1801), а потім третім президентом (1801–1809). За його каденції відбулася масштабна покупка Луїзіани у Франції (1803), що подвоїло територію США і заклало підвалини для західної експансії.

Джефферсон послідовно виступав за повне відокремлення церкви від держави, вбачаючи в цьому гарантію релігійної свободи. Він був натхненником ліберальних ідей і вважав, що Американська революція — це боротьба за свободу особистості.

Попри свій імідж «апостола свободи», постать Джефферсона залишається суперечливою. З одного боку, він надихав демократів і реформаторів по всьому світу, став символом боротьби за права людини. Меморіал Джефферсона у Вашингтоні був відкритий у 1943 році на честь 200-річчя його народження.

Данило Ігнатенко

The post Томас Джефферсон: життя, ідеї та спадщина first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.