Етимологія та поширеність

Слово «афантазія» походить від грецького a- (заперечення) і phantasia (уява), буквально — «без уяви». За сучасними оцінками, афантазія спостерігається приблизно у 1–4% населення. Проте ці цифри залишаються орієнтовними: багато людей з афантазією просто не підозрюють про свою відмінність або не надають цьому значення, оскільки не усвідомлюють, що інші «бачать» у голові те, що для них залишається невидимим.

Природа

Афантазія не є хворобою чи психічним розладом. Більшість дослідників трактують її як варіант когнітивної обробки інформації, подібно до того, як існують різні стилі навчання або запам’ятовування. Люди з афантазією можуть бути цілком функціональними, творчими, інтелектуально розвиненими. Наприклад, знаменитий фізик Олівер Сакс і співзасновник Apple Стів Возняк, ймовірно, мали афантазію.

Одна з провідних гіпотез пов’язує афантазію з порушенням епізодичної пам’яті, тобто здатності формувати й зберігати спогади про особисті події. Інша — з обмеженою функцією нейронних мереж, які залучені до візуального уявлення. У людей спостерігається нижча активність у задній частині мозку (включаючи потиличну кору), що є важливою для візуального відтворення образу.

Види

Існує два типи афантазії:

Вроджена — найпоширеніша форма, з якою людина народжується. Вона часто має сімейний характер, що дозволяє припустити генетичну природу феномену.

Набута — виникає після травм мозку, інсультів або сильних психологічних переживань. Ця форма рідкісніша й часто супроводжується іншими неврологічними порушеннями.

Повсякденні наслідки

Люди з афантазією зазвичай не можуть:

• викликати образи на вимогу, як-от обличчя близької людини чи улюблене місце з дитинства;
• визначити кольори або деталі у спогадах;
• візуалізувати майбутнє або фантазувати про гіпотетичні ситуації.

Це не означає, що вони нічого не пам’ятають — вони просто не бачать цього «в голові», як інші. Їхня пам’ять може бути фактологічною, емоційною але позбавленою візуального компонента.

Афантазія часто пов’язана з дефіцитом метакогнітивних здібностей, зокрема здатністю «спостерігати за власним мисленням». Крім того, є свідчення, що такі люди мають нижчу емоційну яскравість спогадів, що може впливати на самоідентифікацію, уявлення про «Я» та навіть мрії.

Афантазія й творчість: парадокс уяви

Цікаво, що багато людей в цьому стані — творчі особистості. Вони можуть писати, створювати музику, вирішувати складні проблеми. Творчість, як виявляється, не завжди потребує уявних образів. Такі люди часто мислять абстрактно, вербально або концептуально, замість візуального мислення. Це свідчить про нейропластичність мозку, що дозволяє компенсувати відсутність уявних візуалізацій іншими когнітивними ресурсами.

Данило Ігнатенко

The post Що таке афантазія: між уявою та її відсутністю first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Слово Апокаліпсис не означає кінець світу. З грецької мови воно перекладається, як одкровення. Правильніше і точніше – розкриття, знімання покрову. Одкровення від Іоанна можна назвати хорором і книгою жахів. Герой тексту – постійно пише про події, які йому являлися. Виникає враження, що ці видіння наче споглядання образів, які демонструються в кінотеатрі на великому екрані.

Апокаліпсис виділяється кінематографічністю. Всі жахливі події легко уявляються. Одкровення розвиває фантазію, його цікаво читати в будь-якому віціє.  Починати можна з дев’яти  років, або пізніше. Всі монстри: «чудовисько з багатьма головами», «звір, який виходить з моря», «звір з під землі», «вершник на ім’я Смерть» здаються зловісними. Вони жахливіші за клоуна Пенівайза Стівена Кінга, чи голлівудські «жахастики»: привидів перевертнів, вампірів, гігантських динозаврів. Насичений описами епідемій, насилля, смертей, плачу, страждань людей..

Все жахіття описане в Одкровенні від Іоанна може налякати, вразити, але також, покращити ваш літературний смак, продемонструвати, наскільки людська фантазія може розвинутися, створюючи химери, які ніколи не існували в реальності. Звичайно Апокаліпсис – це дуже діючий засіб для розвитку уяви, тільки не варто жити однією фантазією. Остання частина Біблії завжди лякала людей, нічого не змінилося за тисячі років. Сучасним читачам цікаво буде читати його, нажахатися, відчути збудження, збагатити свою уяву, відпочити від побутових проблем.

The post Апокаліпсис від Іоанна. Книга Жахів в Біблії first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.