Батько наполіг на навчанні сина в світській школі, чим визначив його подальший життєвий шлях. Після смерті батька, коли Мустафі було сім років, родина переїхала до села, але незабаром хлопця знову відправили в місто для продовження освіти. Його приваблювала військова форма та дисципліна, тож він вступив до військової середньої школи, де вчитель математики дав йому прізвисько «Кемаль» — «Досконалий».

Подальше навчання він продовжив у військовому училищі в Монастірі (нині Бітола, Північна Македонія), а згодом у Військовому коледжі Стамбула, який закінчив у 1902 році в званні другого лейтенанта. У 1905 році він завершив навчання в Коледжі Генерального штабу, ставши капітаном і одним із найкращих випускників курсу.

Ранні роки військової кар’єри та політичні погляди

Ще під час навчання Кемаль зіткнувся з авторитаризмом султана Абдулгаміда II і почав підтримувати ідеї реформ. Участь у підпільній політичній діяльності призвела до переведення його в Дамаск, де він став співзасновником організації «Товариство Вітчизни та Свободи».

1907 року його перевели до Салонік, де він приєднався до Комітету єдності та прогресу — провідної сили молодотурецького руху. Після революції 1908 року, яка змусила султана відновити конституцію, Кемаль зосередився на військовій службі, критикував недостатній рівень підготовки армії та здобував авторитет серед офіцерів.

Балканські війни

У 1911 році Кемаль вирушив добровольцем до Лівії для боротьби проти італійських військ, але хвороба змусила його повернутися. Під час Першої Балканської війни 1912 року він обороняв Галліполійський півострів. Після поразки Османської імперії він був призначений військовим аташе в Софії, де отримав звання підполковника.

Перша світова війна

На початку війни Мустафа Кемаль отримав командування 19-ю дивізією, яка відіграла ключову роль у відбитті союзницької висадки в Галліполі (1915). Його тактичні здібності та особиста мужність зробили його національним героєм. У 1916 році він був підвищений до генерала й отримав титул паші, здобувши перемоги на Кавказькому фронті проти Російської імперії.

Після революції в Росії 1917 року він командував військами в Сирії, намагаючись організувати оборону від британського наступу. Погіршення стану здоров’я змусило його тимчасово залишити службу для лікування в Європі.

Шлях до створення Турецької республіки

Після поразки Османської імперії у війні та підписання Севрського договору 1920 року, що передбачав розчленування країни, Кемаль очолив національно-визвольний рух. Він організував Велике національне зібрання в Анкарі та розпочав Війну за незалежність Туреччини (1919–1922), перемігши грецькі війська та змусивши союзників переглянути умови миру.

У 1923 році було проголошено Республіку Туреччина, президентом якої став Кемаль Ататюрк.

Реформи та модернізація держави

За роки правління (1923–1938) Ататюрк провів масштабні реформи:

• скасував султанат і халіфат;
• запровадив світське законодавство замість шаріату;
• модернізував освіту, зробивши її світською та обов’язковою;
• замінив арабську графіку турецької мови латиницею;
• заохочував європейський стиль одягу та побуту;
• провів аграрні та економічні перетворення.

Він прагнув перетворити Туреччину на сучасну національну державу з орієнтацією на Захід, але водночас зберегти турецьку культурну ідентичність.

У 1930-х роках здоров’я Ататюрка почало погіршуватися. Його багаторічні проблеми з нирками та печінкою, ускладнені цирозом, стали невиліковними. 10 листопада 1938 року Кемаль Ататюрк помер у палаці Долмабахче в Стамбулі.

Данило Ігнатенко

The post Кемаль Ататюрк: життя і спадщина реформатора Туреччини first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Витоки та становлення

Ймовірно, орден заснував Хаджі Бекташі, містик і мислитель, який народився в Нішапурі (Хорасан, сучасний Іран) і переїхав до Анатолії у XIII столітті. Там він оселився біля Кіршехіра та заснував першу текке — монастирсько-релігійну оселю, що стала осередком духовної практики бекташів. В його вченні поєднувалися елементи шиїзму, суфізму, а також місцевих духовних традицій.

Хоча початково орден мав неформальний характер, його остаточна структура склалася у XVI столітті під керівництвом Баліма Султана — так званого «другого піра», який упорядкував ієрархію, запровадив ритуали та інституційні посади. Тоді ж орден почав святкувати Навруз як день народження Алі — зятя пророка Мухаммеда, що свідчить про тісні зв’язки з шиїтською традицією, зокрема шанування 12 імамів.

Містицизм, ритуали і духовність

Орден завжди відзначався особливою духовною ліберальністю. На відміну від більшості мусульманських напрямів, вони не дотримуються суворо зовнішніх релігійних норм, а зосереджуються на внутрішньому очищенні душі, особистому зростанні та містичному єднанні з Богом. Жінки беруть участь у всіх обрядах на рівних правах з чоловіками.

Особливістю бекташійських громад, особливо на Балканах, стало інкорпорування елементів християнської практики, таких як сповідь, безшлюбність духовних лідерів, символічне причастя. У Туреччині ж духовні отці можуть мати родини, а обряди часто переплітаються з практиками алевітів — близького за духом руху.

Політичний вплив і кризи

Пік політичного впливу ордену припав на XV–XVII століття, коли він став офіційною духовною основою яничарського корпусу — елітного військового підрозділу Османської імперії. Після ліквідації яничарів у 1826 році султаном Махмудом II, орден також зазнав удару: його текке були зачинені, а діяльність обмежена.

Початок ХХ століття приніс нову хвилю переслідувань. У 1925 році у Туреччині Мустафа Кемаль Ататюрк заборонив усі суфійські ордени в межах кампанії секуляризації. Бекташі перенесли свою центральну резиденцію до Тирани, столиці Албанії, де в 1931 році була заснована офіційна штаб-квартира.

Переслідування і сучасне відродження

У комуністичній Албанії з 1967 року бекташі, як і всі релігійні групи, зазнали повної заборони. Проте, всупереч репресіям, ритуали та навчання таємно продовжували існувати. Після падіння комуністичного режиму в 1990-х роках орден було відроджено, а його духовні центри знову відкрили двері для паломників.

Станом на 2024 рік бекташі в Албанії становлять приблизно 5% населення (близько 115 тисяч осіб), але мають непропорційно великий культурний та релігійний вплив. Бекташійські святині відвідують як мусульмани, так і християни, що свідчить про їхній екуменічний характер.

Данило Ігнатенко

The post Орден Бекташі first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Географічні особливості

Босфор має протяжність близько 30 км. Його ширина варіюється від 3,7 км на півночі до лише 750 метрів у найвужчому місці між фортецями Румеліхісари та Анадолухісари. Глибина протоки становить від 36,5 до 124 метрів. Унікальною гідрологічною особливістю є наявність двох протилежних течій: поверхнева — з Чорного до Мармурового моря, а глибинна — в зворотному напрямку, що забезпечує сталий обмін водами з різною солоністю

Екологія та біорізноманіття

Завдяки своїм течіям та розташуванню Босфор є важливим міграційним шляхом для багатьох видів риби. Протока також має велике значення для місцевої екосистеми, підтримуючи біорізноманіття уздовж заліснених берегів, де розміщені численні поселення, вілли, курорти та історичні споруди.

Історичне значення

Назва «Босфор» походить з грецького boos poros — «брід через биків», що відсилає до легенди про Іо. Протягом століть протока мала надзвичайне стратегічне значення. Для захисту Константинополя, що лежить на південному кінці протоки, зводилися укріплення: османський султан Баязид І збудував фортецю Анадолухісари в 1390–1391 роках, а Мехмед ІІ — фортецю Румеліхісари в 1452 році, готуючись до взяття Візантії.

У XIX столітті європейські держави закріпили у договорах правила судноплавства через Босфор (Лондонська конвенція 1841 року, Конвенція 1871 року). Після Першої світової війни протока перебувала під міжнародним контролем. Лише у 1936 році Туреччина повернула собі повний суверенітет над нею згідно з Конвенцією Монтре.

Сучасна інфраструктура

Сьогодні Босфор є не лише судноплавною артерією, але й важливим транспортним вузлом. Через протоку побудовано три мости:

Богазичі (Босфор I) — завершено 1973 року, проліт 1074 м;

Фатіх Султан Мехмед (Босфор II) — завершено 1988 року, проліт 1090 м;

Явуз Султан Селім (Босфор III) — відкритий 2016 року, проліт 1408 м.

Також функціонують два тунелі: Мармарай (відкрито 2013 року) та Євразія (відкрито 2016 року).

Як водна артерія світового масштабу, Босфор залишається ключовим елементом міжконтинентального сполучення, що об’єднує Європу та Азію.

Данило Ігнатенко

The post Босфорська протока: географічна, історична та геополітична характеристика first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Сьогодні ми здійснюємо старт для нової Туреччини. Я сподіваюся, що президентська форма правління внесе вклад у подальший розвиток країни”, – сказав він.

За словами Реджепа Таїпа Ердогана, “вперше після розпаду Османської імперії Туреччина зробила історичний вибір не шляхом тиску чи військового перевороту, а за допомогою вільного волевиявлення турецького народу”. “У новий період свого розвитку країна зробить ставку на прорив в усіх напрямках, від демократії і сфери дотримання прав людини до економіки і великих інвестицій. Туреччина зміцнить свою міць, продовжить розвивати оборонну промисловість і буде стояти на сторожі своїх рубежів”, – зазначив президент.

24 червня 2018 року в Туреччині пройшли дострокові парламентські і президентські вибори. У президентських виборах переміг Реджеп Таїп Ердоган , який набрав  52,59% голосів, а його найближчий конкурент  Мухаррем Індже  набрав 30,64% голосів.

The post Реджеп Таїп Ердоган пообіцяв бути гідним президентом для всього народу Туреччини first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Дно озера Ізник, що розташоване в північно-західній частині Туреччини на теренах Бурської області були знайдені місцевою історико-археологічною групою у 2014 році.

Виявлений храм  на поверхні дна озера завдяки системі аерофотозйомці проведеній у зв’язку з інвентаризацією історичних та культурних визначних пам’яток Туреччини. На фотознімках храму чітко відображено залишки базиліки на три нави.

Органи місцевого самоврядування Бурси в рамках розширення туристичної діяльності, вважають доцільним у відкритті на місці «підводного» храму археологічного музею, задля можливості надати туристам можливість оглянути руїни базиліки.

Професор археології університету Улудаг в Бурсі, доктор Мустаф Сахін має усі підстави вважати, що храм побудований вже за підсумками Першого Нікейського Собору 325 р., ініційованого імператором Костянтином Великим. «В будь якому випадку, виникнення базиліки відноситься до IV століття », – зауважив дослідник.

На думку доктора Сахіна, храм могли побудувати на місці смерті св. Неофіта, 16-річного юнака наверненого до  християнства, що загинув мучинецькою смертю у 303 р. в час найжорстокішого переслідування християн імператором Діоклетіаном.  Середньовічні фрески вказують на його смерть поблизу озера ; самі ж археологи запевняють, що в результаті сейсмічної активності храм зруйнувався, а масштабний землетрус, «передислокував» його рештки на глибину озера. Головною причиною потрапляння цих решток туди, сейсмологи називають зміну рельєфу земної кори.

The post У Туреччині на глибині озера планують організувати екскурсію до ранньохристиянської церкви first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Як повідомляє інформаційний ресурс «Reuters», підтримали таке доленосне міжнародного значення рішення 147 депутатів. Три депутати, політичної сили «Denk», котрі лобіюють інтереси турецької національної меншини в Голландії не підтримали такої законодавчої ініціативи. За це рішення проголосували 147 з 150 депутатів. Троє парламентаріїв від партії Denk, яка підтримує інтереси турецької діаспори в Нідерландах, проголосували проти.

Приводом до такої законодавчої ініціативи розгляду вірменського питання стали загострення голландсько-турецьких відносин. Приводом для цього стали події 2017 року, що ознаменували законодавчу заборону на виступ турецького міністерства на теренах Голландії для турецької національної меншини в ході конституційного референдуму.

Синхронно перед кульмінацією резонансних подій, близько тиждень часу, як Сігрід Кааг  вступила на посаду міністра закордонних справ заявила, що уряд Нідерландів не поспішатиме з заявами та підтримкою питання вірменського геноциду. Міністр спонукала до делікатності в дипломатичних стосунках застосовуючи термін  «геноцид» до подій столітньої давності.
У свою чергу,  на нідерландські події відреагувало МЗС Туреччини засудивши такі законодавчі кроки. Оскільки офіційно уряд не визнав точку зору парламенту, турецька влада вважає рішення «юридично недійсним».

Окрім цього для консультації Анкара відкликала нідерландського посла Еріка Вестстрате.

Нагадаємо, що згідно з історичними подіями минувшини, до початку Першої світової війни населення вірмен в Османській імперії становило близько 2,5 млн осіб, проте в результаті депортації і систематичного винищення загинули до 1,5 млн вірмен. Факт геноциду раніше вже був визнаний низкою держав, зокрема Росією, Францією, Італією, Польщею та Німеччиною.

Турецька сторона, дізнавшись про дане рішення,  відкликала свого посла з Берліна. Крім того, Анкара назвала визнання геноциду вірмен бундестагом «історичною помилкою», повідомляє інформресурс «Reuters».

The post Парламент Нідерландів визнав геноцид вірменського народу на початку XX ст. first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.