Мартін I змінив на папському престолі Теодора I у липні 649 року. Його понтифікат відзначався складним періодом релігійних конфліктів, що загострювали відносини між Сходом і Заходом. Головною проблемою того часу було монофелітство, єресь, яка стверджувала, що Христос мав лише одну волю, що суперечило офіційній доктрині Церкви.

Щоб покласти край суперечці, Мартін скликав і головував на Латеранському соборі 649 року. Собор засудив монофелітство як єресь і підтвердив дві волі Христа — божественну та людську.

Конфлікт із Візантійською імперією

Обрання Мартіна не було схвалено імператором Константом II Погонатом, який намагався обмежити обговорення релігійних питань у межах імперії. У 653 році імператор наказав заарештувати папу. Мартін I був доставлений до Константинополя у вересні 654 року, де зазнав публічного приниження та катувань.

У травні 655 року Мартіна вигнали на Кримський півострів. Ослаблений ув’язненням і катуваннями, він помер незабаром після прибуття. Його смерть була визнана мученицькою, і він став останнім папою, якого відзначили таким чином.

Святий Мартін I шанується за відстоювання православної доктрини та мужність у протистоянні політичному тиску. Його день пам’яті в Церквах — 13 квітня.

Данило Ігнатенко

The post Святий Мартін I first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Хто такі апостоли? 

Апостоли — це 12 учнів, яких Ісус особисто обрав із числа своїх послідовників. Вони були свідками Його життя, смерті та воскресіння, а також отримали безпосереднє навчання від Нього. У Євангеліях від Матвія, Марка та Луки наводиться список цих 12 осіб: Петро, Андрій, Яків (син Зеведея), Іван, Філіп, Варфоломій, Матвій, Томас, Яків (син Алфея), Юда (або Тадей), Симон Кананій та Юда Іскаріот. Після зради Юди Іскаріота його місце зайняв Маттій, що підкреслює важливість числа 12, яке символізує 12 колін Ізраїлю.

Апостоли були не просто учнями, а людьми, які отримали особливі привілеї та обов’язки. Вони супроводжували Ісуса під час Його служіння, були свідками Його чудес, таких як Преображення та воскресіння доньки Яіра, і навіть пережили Його агонію в Гетсиманському саду. Троє з них — Петро, Яків та Іван — утворили внутрішнє коло, яке було найближчим до Ісуса.

Місія апостолів 

Основна місія апостолів полягала в тому, щоб стати свідками життя та воскресіння Ісуса Христа і поширювати Його вчення по всьому світу. Їхня діяльність почалася з проповіді про неминучість месіанського царства, а після воскресіння Христа вони стали ключовими фігурами в заснуванні християнської Церкви.

Апостоли отримали від Ісуса доручення і це вимагало від них великої відданості, мужності та віри, адже вони стикалися з переслідуваннями, труднощами та навіть смертю заради своєї віри.

Значення у християнстві 

Апостоли є мостом між земним служінням Ісуса Христа і поширенням християнства по всьому світу. Їхні свідчення та писання, які увійшли до Нового Завіту, стали основою християнської доктрини. Наприклад, апостол Павло, який не входив до числа 12, але також називається апостолом, зробив величезний внесок у розвиток християнської теології через свої послання.

Апостоли також символізують єдність і відновлення. Число 12, яке вони утворювали, вказує на відновлення 12 колін Ізраїлю, що підкреслює універсальність Божого задуму для всього людства.

Данило Ігнатенко

The post Хто такі апостоли? first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Історичне коріння

Хрещення як ритуал має свої корені ще в юдаїзмі, де вода використовувалася для символічного очищення. У юдейській традиції ритуальне занурення у воду (міква) мало значення для освячення та підготовки до важливих подій. Ця практика була особливо важливою для есеїв, які використовували обряди очищення для духовного піднесення.

У християнстві хрещення набуло нового значення. Його започаткував Іван Хреститель, який хрестив людей у водах ріки Йордан, закликаючи до покаяння та підготовки до приходу Месії. Сам Ісус Христос прийняв хрещення від Івана, тим самим освятивши цей обряд.

Форми та ритуали хрещення

Хоча форми хрещення різняться між християнськими конфесіями, суть залишається незмінною. Хрещення завжди передбачає використання води та звернення до Трійці. Вода може використовуватися по-різному: повне занурення, обливання або нанесення крапель на голову. У ранній Церкві переважало повне занурення, яке символізувало смерть для гріха та воскресіння для нового життя.

Хрещення немовлят чи дорослих?

У ранньому християнстві хрещення приймали переважно дорослі, які свідомо обирали віру. Однак уже до II століття з’явилася практика хрещення немовлят, що викликало суперечки. Тертуліан, один із ранніх християнських богословів, виступав проти цієї практики, вважаючи, що хрещення має бути свідомим вибором. Проте згодом хрещення немовлят стало нормою в Східній і Західній Церквах.

Під час Реформації ставлення до хрещення немовлят залишилося незмінним у лютеран, реформованих і англікан. Однак радикальні реформатори, такі як анабаптисти, наполягали на тому, що хрещення має бути свідомим актом віри, і тому практикували хрещення лише дорослих. Сьогодні баптисти та інші протестантські групи продовжують цю традицію.

Таїнство символізує очищення від гріхів, примирення з Богом і вступ у нове життя. У хрещенні людина отримує благодать Святого Духа, яка допомагає їй у духовному зростанні. Це таїнство також підкреслює єдність з іншими віруючими, роблячи людину частиною церкви.

Данило Ігнатенко

The post Таїнство хрещення: вхід у християнську віру first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Початки кальвінізму: теологія Жана Кальвіна 

Жан Кальвін, народився у Франції в 1509 році, спочатку вивчав право, але під впливом ідей Реформації звернувся до богослов’я. У 27 років він опублікував свою найвідомішу працю — «Інститути християнської релігії», яка стала фундаментом кальвіністської теології. Ця книга, яка неодноразово перевидавалася та доповнювалася, систематизувала основні принципи протестантської віри, зокрема виправдання вірою та авторитет Святого Письма.

Кальвін погоджувався з Мартіном Лютером у багатьох аспектах, але його теологія мала свої унікальні риси. Наприклад, у питанні таїнства Стрітення Господнього Кальвін зайняв проміжну позицію між радикальними швейцарськими реформаторами та лютеранами. Він вірив, що тіло Христа не є фізично присутнім під час таїнства, але Його дух залишається універсальним, що дозволяє віруючим справді спілкуватися з воскреслим Господом.

Основні принципи кальвінізму 

Однією з ключових ідей кальвінізму є вчення про напередвизначення. Кальвін вважав, що Бог заздалегідь визначив долю кожної людини — одних до спасіння, інших до засудження. На відміну від Лютера, який акцентував увагу на внутрішньому досвіді віри, Кальвін запропонував три критерії, за якими можна припустити своє обрання: визнання віри, дисциплінована християнська поведінка та любов до таїнств, зокрема Вечері Господньої. Ці принципи стали основою для духовного життя кальвіністів.

Кальвінізм також відомий своїм ставленням до мистецтва та музики. Кальвін дозволяв спільний спів псалмів під час богослужінь, що стало характерною рисою гугенотів у Франції та пресвітеріан у Шотландії. Однак він відкидав зображення святих і розп’яття, вважаючи їх проявами ідолопоклонства. Це призвело до того, що кальвіністські церкви відрізнялися простотою та аскетизмом у своєму оформленні.

Розвиток кальвінізму та його вплив 

Після смерті Кальвіна в 1564 році його ідеї продовжили розвиватися завдяки його послідовникам. Кальвінізм став основою для реформаторських церков у Швейцарії, Нідерландах, Шотландії, Англії та інших країнах. У Франції послідовники Кальвіна, відомі як гугеноти, стали важливою релігійною та політичною силою, що призвело до серйозних конфліктів, зокрема Варфоломіївської ночі 1572 року.

У Шотландії кальвінізм набув форми пресвітеріанства завдяки діяльності Джона Нокса. У Новому Світі, зокрема в Північній Америці, кальвіністські ідеї вплинули на формування пуританських громад, які стали основою для розвитку демократичних інститутів.

Макс Вебер у своїй праці «Протестантська етика та дух капіталізму» доводив, що кальвіністська етика, з її акцентом на працьовитості, дисципліні та економії, сприяла становленню капіталізму. Крім того, кальвінізм підтримував ідеї освіти та громадянської відповідальності, що стало важливим чинником у формуванні сучасних демократій.

Данило Ігнатенко

The post Коротка історія кальвінізму first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Основні напрями християнства

Християнство поділяється на кілька основних гілок:

Римо-католицька церква: найбільша християнська деномінація, яка підпорядковується Папі Римському. Католицька церква має розгалужену систему богослужінь, традицій та інституцій.

Східні православні церкви: одна з найдавніших гілок християнства, яка зберегла багато ранніх традицій і обрядів. Відокремлення від західного християнства сталося через суперечки щодо христології (вчення про природу Ісуса Христа) у V столітті.

Протестантські церкви: виникли в результаті Реформації в XVI столітті. Включають різні течії, такі як лютеранство, кальвінізм, баптизм, пресвітеріанство та багато інших. Протестантизм відзначається акцентом на особистій вірі та вивченні Біблії.

Релігійні рухи

Окрім основних гілок, у християнстві існують численні рухи, які часто виходять за межі конфесійних поділів:

П’ятидесятництво: рух, що акцентує увагу на духовних дарах Святого Духа, таких як зцілення та говоріння мовами.

Харизматичне християнство: поширений напрямок, який також надає великого значення діям Святого Духа.

Євангелізм: орієнтується на проповідь Євангелія та поширення християнських цінностей.

Фундаменталізм: рух, що наголошує на буквальному розумінні Біблії та збереженні традиційних християнських догматів.

Інтелектуальні прояви християнства

Християнство має багату інтелектуальну спадщину, яка охоплює філософські, богословські та етичні питання. Впродовж століть християнські мислителі розробляли вчення про Бога, природу Ісуса Христа, роль Святого Духа та відносини між вірою і розумом. Ці питання стали основою для багатьох інституцій та університетів, які продовжують розвивати релігійну думку.

Християнство у світі

Християнство є однією з найвпливовіших релігій у світі. Його поширення охоплює всі континенти, і воно має великий вплив на культуру, мистецтво, політику та суспільне життя. Місіонерська діяльність сприяла розповсюдженню християнських цінностей серед багатьох народів.

Попри історичні суперечки, сучасні християнські церкви все більше прагнуть до діалогу та співпраці. Екуменічний рух спрямований на подолання розбіжностей між конфесіями та створення умов для єдності християн. Християнство також розвиває діалог з іншими світовими релігіями, такими як іслам, буддизм та юдаїзм, з метою сприяння миру та взаєморозумінню.

Данило Ігнатенко

The post Коротко про християнство first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Символізм

У ранньому християнстві, особливо після імператора Костянтина Великого, хрест сприймався як символ перемоги. Християнські мислителі, такі як Отці Церкви, розглядали його як космічний знак, що охоплює чотири сторони світу: ширину, довжину, висоту і глибину (Ефесянам 3:18). Він символізував царське панування Христа над усім творінням.

Спочатку зображення розп’яття уникали, зосереджуючись на життєствердному образі Воскреслого Христа. Реалістичні сцени страждань та смерті з’явилися пізніше, поступово набуваючи центрального місця в іконографії.

Типи зображень розп’яття

У мистецтві християнських церков сформувались два основні типи зображень розп’ятого Христа:

Східний тип — Христос зображений живим, з відкритими очима, одягнений у довгу туніку (колобій). Його Божественна природа підкреслюється навіть у момент страждань.

Західний тип — Христос оголений, за винятком набедреної пов’язки. Цей підхід акцентує увагу на Його людських стражданнях та смертній природі.

Приклади східного типу можна знайти в мініатюрах Євангелія Рабули (VI століття) та фресках у Санта-Марія Антиква (Рим). Західний тип представлений такими пам’ятками, як слонова шкатулка з Британського музею та дерев’яні панелі Санта-Сабіни.

Розвиток іконографії розп’яття в мистецтві

До IX століття художники почали підкреслювати реалістичні аспекти страждань Ісуса. На Сході боротьба з іконоборством призвела до прийняття образів мертвого Христа, що стало противагою надмірному акцентуванню на Його Божественності. Водночас Східна Церква зберегла сильну огиду до скульптур у круглій формі, тоді як Західна Церква охоче використовувала об’ємні зображення.

Західні митці поступово акцентували увагу на агонії Христа. Наприклад, романські розп’яття часто зображували Христа в короні, але в готичному мистецтві це місце зайняв терновий вінець. Вершиною драматичних зображень є розп’яття на Ізенгаймському вівтарі Матіаса Грюневальда (1512–1515 рр.), яке вражає жахливою деталізацією страждань Спасителя.

Новітні образи Христа на хресті

У XX і XXI століттях з’явилися нові підходи до зображення розп’яття. Одним із них є образ Christus Rex (Христос Цар), де Христос зображений коронованим і одягненим як цар та священик. Такий підхід підкреслює Його перемогу над смертю та стражданнями, мінімізуючи їх зображення.

Західний підхід, зокрема з періоду св. Августина, зосереджувався на суб’єктивному та особистісному сприйнятті хреста. Він символізує не тільки страждання Спасителя, але й розраду для людей, що шукають спокуту своїх гріхів та втіху в труднощах життя. Хрест залишається могутнім знаком божественного милосердя, любові та надії.

Данило Ігнатенко

The post Значення хреста у християнстві first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

За словами італійського екзорциста, що проживає на Сицилії Беніньо Палілья, в Італії усе дедалі більше спостерігається неабияке захоплення сферою потойбіччя та спіритизму, що нерідко призводить до психо-соматичних розладів.

Лише в Італії на Апеннінському півострові, соціологи публікують нові статистичні дані щодо випадків збільшення душевнохворих людей на основі захопленням окультними практиками. Таких, як вважається, збільшилось у тричі, порівняно з останнім десятиріччям. Палілья зауважує, що захоплення паранормальними явищами, хіромантією є небезпечним, а відвідування сеансів тарологів – не більше, ніж марновірство, що «відкриває двері для сатани та його володіння».

Римо-католицьку церкву в обличчі Ватикану неодноразово турбувала проблема екзорцизму, практика вигнання бісів з психічнохворих людей. Там, де офіційна медицина у психіатричних шпиталях залишається безсилою, на допомогу приходять практики-екзорцисти. Фахівці в усьому світі виділяють кілька основних причин зацікавленості в спіритизмі та магічних ритуалах.

Складна соціополітична ситуація, проблеми зі здоров’ям, психологічні проблеми та особисті кризові стани призводять до психо-емоційного виснаження, яке завершується апеляцією надприроднім, спробі за допомогою карт Таро пояснити власні труднощі. Зважаючи на такі духовні небезпеки, ще у 2014 році Ватикан офіційно визнав Міжнародну асоціацію екзорцистів у боротьбі за душі, полонені демонічними силами.  Так, клірики переконані, що у Великобританії майже одна друга випадків діагностовано дитячої шизофренії – прояв демонізму через надмірну захопленістю тематикою чаклунства,  магії, що відображена у популярних кінофільмах та музичних записах.

Католицькі екзорцисти-практики наполягають, що шизофренія та біполярний розлад є традиційними кандидатами для помилкової діагностики демонічної інвазії. Для констатування девіацій демоністичного походження,  католицька церква послуговується допомогою психіатричних експертів  для збалансованої інформації для формування експертних висновків.

Згідно з оцінками благодійних організацій з питань психічного здоров’я, від 5 до 28% дорослого населення чують голоси, і більшість з них є носіями девіантної форми поведінки. Параліч сну, як стверджують експерти –  це ще один загальний досвід, який може тривожити тих, хто не знає про це.

Формальний указ Ватикану, який затвердив Міжнародну асоціацію екзорцистів, визнав її організацією католиків, яка не діє від імені церкви, але має певну відповідальність перед Ватиканом.  Як повідомляє інформаційний ресурс «Радіо Ватикану» словами отця Палілья, що формування дисциплінарного курсу екзорцизму – це спосіб донести не лише усю шкідливість окультних практик в побутовому житті вірян, але й допомогти дізнатись про те, як зберегти себе від негативних наслідків темних сил, а також своє психічне здоров’я.

The post У Ватикані стурбовані високою зацікавленістю до окультизму у всьому світі first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

У провокативній скандальній статті «Це честь бути революціонером», папа римський підкреслив у скороченій формі свою головну квінтесенцію «Немає пекла, є зникнення гріховних душ», зазначає «La Repubblica».

Незважаючи також на численні заголовки українських ЗМІ щодо заперечення папою римським пекла, Ватикан в своїй офіційній заяві заперечив усе вище сказане. Як зазначає офіційний портал Ватикану, слова папи Франциска були проінтерпретовані некоректно і деформовано; до того ж бесіда папи з Еудженіо Скальфаро носила приватний, а не публічний характер, тому виникала необхідність додаткових коментарів та пояснень з приводу сформульованих тез.

В офіційній позиції Ватикану з приводу скандальної статті стверджується, що інформаційне смислове навантаження викладених подій є результатом авторської  «редактури», в якій не передається текст прямої мови понтифіка безпосередньо.

Натомість не вдаючись у тонкощі теологічного дискурсу, напередодні Великої Страсної П’ятниці, папа здійснив обряд омовіння ніг засудженим у римській в’язниці «Regina Coeli» (укр. «Цариця Небес»). За повідомленням «Радіо Ватикану», серед дванадцятьох ув’язнених були четверо італійців, п’ятеро філіппінців, двоє марокканців, а також по одному вихідцю з Молдови, Нігерії та Сьєра-Леоне. Виділяються ув’язнені також специфічною конфесійною палітрою. Восьмеро засуджених, кому папа звершив обряд омовіння сповідували католицизм, один православ’я, решту – іслам та буддизм, – зауважує прес-реліз «Радіо Ватикану».

The post Папа Франциск обговорив пекло з атеїстом і вчинив омовіння ніг ув’язненим first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Дно озера Ізник, що розташоване в північно-західній частині Туреччини на теренах Бурської області були знайдені місцевою історико-археологічною групою у 2014 році.

Виявлений храм  на поверхні дна озера завдяки системі аерофотозйомці проведеній у зв’язку з інвентаризацією історичних та культурних визначних пам’яток Туреччини. На фотознімках храму чітко відображено залишки базиліки на три нави.

Органи місцевого самоврядування Бурси в рамках розширення туристичної діяльності, вважають доцільним у відкритті на місці «підводного» храму археологічного музею, задля можливості надати туристам можливість оглянути руїни базиліки.

Професор археології університету Улудаг в Бурсі, доктор Мустаф Сахін має усі підстави вважати, що храм побудований вже за підсумками Першого Нікейського Собору 325 р., ініційованого імператором Костянтином Великим. «В будь якому випадку, виникнення базиліки відноситься до IV століття », – зауважив дослідник.

На думку доктора Сахіна, храм могли побудувати на місці смерті св. Неофіта, 16-річного юнака наверненого до  християнства, що загинув мучинецькою смертю у 303 р. в час найжорстокішого переслідування християн імператором Діоклетіаном.  Середньовічні фрески вказують на його смерть поблизу озера ; самі ж археологи запевняють, що в результаті сейсмічної активності храм зруйнувався, а масштабний землетрус, «передислокував» його рештки на глибину озера. Головною причиною потрапляння цих решток туди, сейсмологи називають зміну рельєфу земної кори.

The post У Туреччині на глибині озера планують організувати екскурсію до ранньохристиянської церкви first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

У вигляді інтерв’ю з журналістом, письменником та громадським діячем Томасом Леаніччі, Папа Франциск написав основні дискутивні проблеми життя християнської молодої генерації як майбутнього церковної інституції. Як повідомляє інформаційне агентство «InVictory» з посилання на ресурс «Сибирская католическая газета», офіційна публікація напрацювання папи презентована до Всесвітнього дня молоді, випереджатиме Генеральну асамблею єпископів у день Вербної неділі.

У преамбулі  до пастирської  книги мовитиметься до читача у формі звернення до молоді у ​​всьому світі, незалежно від віросповідання, статі, походження, а також відношення до церковного інституту. Як зазначає «Сибирская католическая газета», уся ключова мета книги – спосіб «поспілкуватись» архіпастирю церкви з молоддю, а також спробою вступити з ними в «безстрашний, глибокий, що запам’ятовується діалог».

У бесідах з Леанчіні папа Франциск висловлюється з приводу найбільш пекучих проблем сучасності і зазначає роль молодих героїв загального історичного процесу, «витягуючи цих Велиих Забутих нашого неспокійного часу з придорожніх канав, куди вони були викинуті».

Нагадаємо, що у форматі інтерв’ю, це далеко не дебютна книга Папи римського. Так, у січні 2016 року була опублікована книга за назвою «Ім’я Бога – Милосердя» з відповідями Святішого Отця на 40 питань, сформульованих йому відомим італійським журналістом Ватикану Андреа Торнієллі.

The post Папа Франциск презентує нову книгу присвячену молоді first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Цього ж разу, Галекі з усмішкою на обличчі та з Біблією в руках і вірою в серці  розпочне проповідувати християнські чесноти з легкістю та невимушеністю. Герої гумористичного серіалу потрапляють у чисельні нестандартні життєві ситуації, що викликатимуть усмішку у глядачів; а впродовж усієї сюжетної лінії супроводжуватиме героїв віра і низка християнських чеснот, які варто втілювати в життєве русло.

Ініціатор проекту, зірка телесеріалу «Теорія великого вибуху» виступить в ролі виконавчого продюсера і  покладе щирі сподівання на те, що прем’єра нового шоу за назвою Living Biblically ( укр.«Життя по-біблійному»)  допоможе вести в повсякденному житті розмову на біблійну тематику неупереджено.

У центрі сюжету головний герой Чіп Каррі (Джей Фергюсон) ставить перед собою мету кардинально змінити спосіб власного життя і скрупульозно з усією педантичністю слідувати біблійним принципам.

Як повідомляє інформагентство «The Christian Post» в інтерв’ю «Асоціації телевізійних критиків», продюсер зазначив, що нині спілкування на тему релігії стає рідкісним явищем.

«Коли я почав працювати в якості продюсера, в першу чергу я хотів спробувати зробити комедію про релігію, –  стверджує Галекі з посиланням на «The Christian Post». На щире переконання актора, на рівні буденної свідомості, багатьох людей охоплює страх і невпевненість, як тільки предметом дискусії постає релігійна віра. Гумор – ось формат та підхід, який з нової позиції повинен виправити дану прогалину.

Продюсер запевнив, що результатом такої телевізійної концепції став чималий вплив католицького виховання минулого. Його дитяче виховання принципам католицького світогляду накладалось подібно як і героям серіалу – невимушено, з легкістю, без фанатизму, насилля та апарату примусу.  Всі його релігійні практики полягали в тому, щоб сидіти на підлозі, схрестивши ноги, наспівуючи пісні про Бога на гітарі. Він розповів про те, що його мати провела «багато років» в монастирі, перш ніж вийти заміж за його батька.

«Жити по-біблійному» жодним чином не ставить перед собою завдання розповсюдження релігійної за ангажованості, пропаганді міжконфесійної ворожнечі, релігійного фанатизму.  Поява телешоу на екранах  стане концепцією розглянути біблійні цінності в складних і суперечливих умовах сучасності.

Нагадаємо, прем’єра  телевізійного шоу «Жити по-біблійному» стартуватиме 26 лютого 2018 року в ефірі телеканалу «CBS» . Висловлюємо щирі сподівання, що серіал матимуть змогу проглянути в синхронному перекладі і українські глядачі.

The post На американському телеканалі стартує біблійна програма в форматі камеді-шоу first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

«Учитись піти», внесуть зміни в положення про процедуру відмови від клерикальних посад по досягненню священика  75-літнього віку.

З точки зору Папи Франциска, відставка служителя церкви жодним чином не означає прояву слабкості а «повинна вважатися невід’ємною частиною самого служіння, оскільки вимагає нової форми готовності до служби», говорить головний медіа ресурс Ватикну. Понтифік підкреслює важливість ретельної і педантичної підготовки до відмови від церковної посади. У випадку, якщо по досягненню священнослужителем віку  75 років, необхідно залишатись на попередній клерикальній посаді , це не слід розглядати в контексті привілейованості, особистим тріумфом або через певні обставини, які витікають з дружби чи близькості.

Апостольське послання римського єпископа апелює до того, що служіння вимагає насамперед добродійності розуму, яка допоможе прийняти відповідне рішення», сказано в «Інтерфакс. Релігія» з посиланням на «Радіо Ватикану»

Послання «Motu proprio» Папи Франциска встановлює, що у віці 75-ти років єпархіальними єпископами латинського (західного) та східного обряду, допоміжними та титулярними єпископами з особливими пастирськими обов’язками, за певних умов призначені подати у відставку від своєї пастирської посади. Це ж саме стосується і до очільників департаменту Римської Курії, які не є кардиналами, до верховних прелатів Римської Курії, а також до Папських представників.

Згідно з рішеннями Папи Франциска, «посада вважається продовженою до тих пір, доки відповідна особа не буде повідомлена про прийняття відставки або про продовження (служби) на певний або невизначений термін». Таким чином, внесено поправки в канони, в яких стверджується: «Відмова, яка потребує прийняття, втрачає будь-яку силу, якщо вона не буде прийнята протягом трьох місяців», сказано в «Радіо Ватикану».

The post Папа Франциск пояснив чому відставка від церковної посади – це частина служіння first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.