На початку 1930-х років Чаушеску активно брав участь у діяльності Комуністичної партії Румунії. За політичну агітацію та підпільну роботу його вперше заарештували у 1936 році, а вдруге у 1940 році. У 1939 році він одружився з Оленою Петреску, яка також була комуністичною активісткою.

Перебуваючи у в’язниці, Чаушеску потрапив під вплив Георге Георгіу-Дежа — майбутнього керівника Румунії та лідера комуністів. У серпні 1944 року, незадовго до радянської окупації Румунії, він втік з ув’язнення.

Кар’єрне зростання після Другої світової війни

Після приходу комуністів до влади у 1947 році Чаушеску швидко просувався в партійній ієрархії. У 1944–1945 роках він був секретарем Союзу комуністичної молоді, у 1948–1950 роках очолював Міністерство сільського господарства, а з 1950 по 1954 рік обіймав посаду заступника міністра збройних сил у званні генерал-майора.

За правління Георгіу-Дежа він став однією з ключових фігур у Політбюро та Секретаріаті. До середини 1960-х років Чаушеску здобув позицію другого за впливом політика в країні.

Прихід до влади та перші реформи

Після смерті Георгіу-Дежа у березні 1965 року Чаушеску очолив Комуністичну партію Румунії на посаді першого секретаря, а з липня того ж року — генерального секретаря. У грудні 1967 року він став головою Державної ради, фактично очоливши державу.

У перші роки влади Чаушеску здобув популярність завдяки незалежному курсу у зовнішній політиці, який протистояв домінуванню СРСР. Він обмежив участь Румунії у Варшавському договорі, засудив радянське вторгнення до Чехословаччини у 1968 році та Афганістану в 1979 році. У 1974 році він отримав нову посаду — президента Румунії.

Встановлення диктатури та внутрішня політика

Попри відносну незалежність у міжнародних справах, у внутрішній політиці Чаушеску впровадив жорстку комуністичну ортодоксію. Таємна поліція Секурітате контролювала всі сфери життя, обмежувала свободу слова та знищувала будь-яку опозицію.

У 1966 році він видав Указ № 770, який забороняв аборти та контрацепцію з метою збільшення народжуваності. Лікарі були зобов’язані стежити за жінками дітородного віку, а спроби перервати вагітність каралися. Це призвело до зростання материнської смертності та появи підпільних, небезпечних методів аборту.

У 1970-х роках невдала економічна політика та масштабні індустріальні проекти призвели до накопичення зовнішнього боргу. У 1982 році Чаушеску наказав спрямувати більшість сільськогосподарської та промислової продукції на експорт, щоб погасити борг. Це спричинило гострий дефіцит продуктів харчування, енергії, пального та ліків.

Паралельно він створив культ особистості, призначивши дружину Олену та численних родичів на високі посади в уряді та партії. Одним із наймасштабніших, але непрактичних його проектів було знесення тисяч сіл та переселення мешканців у штучно створені агротехнічні центри.

Падіння режиму та страта

Восени 1989 року в країні зростали економічна криза та соціальне невдоволення. 17 грудня 1989 року в місті Тімішоара почалися масові протести, які влада намагалася придушити силою. Загибель мирних мешканців лише підживила народне обурення, і демонстрації перекинулися на Бухарест.

22 грудня румунська армія відмовилася підкорятися наказам і приєдналася до протестувальників. Чаушеску та його дружина втекли зі столиці на гелікоптері, але були схоплені та доставлені до Тирговіште.

25 грудня 1989 року спеціальний військовий трибунал визнав їх винними у масових убивствах та інших злочинах. Вирок розстріл  було виконано того ж дня. Подружжя поховали у Бухаресті.

Данило Ігнатенко

The post Ніколае Чаушеску: коротка біографія first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.