Про дитинство та юність математика збереглося небагато відомостей. Походив він із родини баскського коріння, навчався у францисканській школі, а згодом вивчав право — імовірно, в Тулузі та Бордо. Окрім юриспруденції, його цікавили класичні мови, антична наука й література, що відповідало інтелектуальним традиціям того часу.

Вже у 1620-х роках він почав займатися математикою, намагаючись реконструювати втрачені твори давньогрецьких авторів, зокрема геометра Аполлонія. Ці дослідження підштовхнули його до ідеї поєднання алгебри з геометрією, що стало основою аналітичної геометрії.

Ферма сформулював фундаментальний принцип аналітичної геометрії: рівняння з двома змінними можуть описувати криві на площині. Його трактат «Вступ до локусів» був опублікований уже після смерті вченого (1679 рік). Попри те, що пріоритет у цій галузі часто приписують Декарту, відкриття Ферма відіграли ключову роль у становленні нової математики.

Він також розробив методи визначення дотичних до кривих та знаходження їх екстремальних точок, що стало одним із кроків на шляху до створення диференціального числення. У листуванні з Блезом Паскалем Ферма заклав основи теорії ймовірностей, яка сьогодні має фундаментальне значення в науці, економіці та технологіях.

Паралельно з математичними дослідженнями Ферма здобув юридичну освіту. У 1631 році він отримав ступінь бакалавра права в Орлеанському університеті, а з 1634 року служив радником у парламенті Тулузи. У 1638 році його призначили до кримінального суду, і саме в цей період він став відомий як П’єр де Ферма.

Ферма залишив по собі чимало відкриттів, але його спадщина здебільшого була опублікована посмертно.

Данило Ігнатенко

The post Коротка біографія П’єра де Ферма first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

У Політехнічній школі в Парижі вона познайомилася з Жозефом-Луї Лагранжем, який став для неї наставником і підтримкою. Перші наукові роботи Софі Жермен стосувалися теорії чисел. Її зацікавлення цією галуззю було підсилене працями Адрієна-Марі Лежандра та Карла Фрідріха Гаусса.

У 1804 році Жермен почала листуватися з Гауссом, підписуючись чоловічим псевдонімом, щоб не викликати упереджень через стать. Пізніше Гаусс дізнався про її справжню особу, коли вона подбала про його безпеку під час французької окупації Ганновера.

У 1809 році Французька академія наук оголосила конкурс на пояснення явищ, пов’язаних із вібраціями пластин, відкритих Ернстом Ф. Ф. Хладні. Жермен неодноразово подавала анонімні роботи, доки у 1816 році її мемуари не принесли їй перемогу. Вона досліджувала коливання як плоских, так і криволінійних поверхонь. Публікація її роботи відбулася у 1821 році.

Протягом 1820-х років вона продовжувала дослідження у теорії пружності, але через свою стать і відповідну соціальну ізоляцію не мала повного доступу до нових наукових розробок, що обмежувало її прогрес.

У 1816 році вона зустріла Жозефа Фур’є, з яким підтримувала дружні стосунки. Його вплив допоміг їй брати участь у науковому житті Парижа, хоча професійні розбіжності у теорії пружності призвели до деякого віддалення.

Паралельно вона працювала над теорією чисел. У 1819 році вона виклала Гауссу свій підхід до розв’язання однієї зі складних проблем — останньої теореми Ферма. Вона довела окремий випадок цієї теореми, пов’язаний із простими числами меншими за 100 та взаємно простими цілими числами, хоча не публікувала результати. Її внесок був відзначений у другому виданні «Теорії чисел» Лежандра 1825 року. Її методи лягли в основу доведення теореми для випадку n=5.

У 1829 році у Софі Жермен виявили рак молочної залози. Вона померла у 1831 році. Того ж року Карл Фрідріх Гаусс домігся присвоєння їй почесного докторського ступеня Геттінгенського університету, проте нагорода була присуджена посмертно.

Данило Ігнатенко

The post Коротка біографія Софі Жермен first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.