Витоки

Музика кантрі зародилася на початку 20 століття, коли англійські, шотландські та ірландські поселенці привезли до Аппалачів свої традиційні балади та народні пісні. Ці мелодії, наповнені реалізмом і часто трагічними історіями, стали основою для нового жанру. У 1920-х роках музика кантрі почала комерціалізуватися завдяки першим записам, таким як хіт Джона Карсона  у 1923 році. Однак справжній прорив стався завдяки радіо. Програми, такі як «National Barn Dance» та «Grand Ole Opry», зробили музику кантрі доступною для мільйонів слухачів, що сприяло її стрімкому розвитку.

Золота ера кантрі

1940-1950-ті роки стали золотим періодом для напряму. Хенк Вільямс, якого називали «Шекспіром з гір», збагатив жанр своїми емоційними та простими текстами, які знайшли відгук у серцях слухачів. Його пісні, такі як «Your Cheatin’ Heart», стали класикою. У той же час з’явилися нові стилі, такі як хонкі-тонк, який поєднував скрипку, гітару та гіркі тексти про життя в місті. Петсі Клайн, з її неперевершеним вокалом, стала однією з перших жінок, які домінували в кантрі-музиці, відкривши шлях для таких зірок, як Доллі Партон та Лоретта Лінн.

Розквіт блюграсу та вестерн-свінгу 

У 1930-1940-х роках музика кантрі розділилася на кілька напрямків. Блюграс, заснований Біллом Монро, повернувся до коріння зі швидкими ритмами, високими гармоніями та використанням мандоліни та банджо. Вестерн-свінг, який розвинувся в Техасі та Оклахомі, поєднував кантрі з елементами джазу, створюючи танцювальну музику, яка захопила аудиторію. Ці стилі показали, наскільки різноманітною може бути музика.

Після Другої світової війни кантрі-музика стала національним явищем. Нашвілл перетворився на її столицю, а Grand Ole Opry — на головну сцену для виконавців. У 1970-х роках з’явився рух «аутло» (outlaw), який очолили Віллі Нельсон та Вейлон Дженнінгс. Вони відкинули комерційні стандарти Нашвілла, повернувшись до більш автентичного звучання. У 1990-х роках Гарт Брукс зробив кантрі-музику популярною серед міської аудиторії, а такі виконавці, як Шаная Твейн та Тім Макгро, поєднали її з поп-музикою.

Сьогодні кантрі-музика продовжує розвиватися. Виконавці, такі як Керрі Андервуд, Міранда Ламберт та Кріс Степлтон, доводять, що цей жанр залишається актуальним і в 21 столітті. Вони зберігають традиції, водночас експериментуючи з новими звуками.

Данило Ігнатенко

The post Музика кантрі: від коріння до сучасності first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Серйозний Тор в цьому фільмі веселий, харизматичний мандрівник, який захищає знедолених і потрапляє в різні неприємні обставини. Фільм наповнений хорошим саундтреком, непоганою операторською роботою, постійними жартами і дивними сюжетними поворотами. Рагнарьок містить в собі драматичні елементи, але всі вони відходять на задній план перед нестримним гумором, жартами. Всі спецефекти показують нам різні світи, з їхнім неповторною візуальною оформленістю.

Битви, бої, погоні виглядають несерйозними, наче екранізованими сценами комп’ютерної гри, що не псує фільм, а тільки підкреслює гумористичний стиль Тайка Вайтіті. Кіно показує дружбу Тора і зеленого монстра Халка, додаючи елементи баді муві (кіно про приятелів, товаришів). Взаємодія двох безсмертних чоловіків постійно відзначається підколами, жартами, гегами. Нам демонструють команду фріків (диваків), які прагнуть перемогти злу жіночку з армією мерців.

Інколи, критики говорили про переігрування лиходійки Хелли, та в контексті «Тор: Рагнарьок», актриса робила все правильно. Тайка Вайкіті не знімав проект про супергероїв, його не цікавить порятунок світу від Всемогутнього Зла. Фільм схожий на космооперу, своїм гумором, він нагадує «Вартових Галактики» Джеймса Ганна. В бойових сценах відчувається адреналін, візуальний стиль, легкість. Кіно не має мети робити космічні світи наближеними до реальності, навпаки вони дивні, яскраві, комедійні.

«Тор: Рагнарьок» по хорошому дурнувате і веселе кіно зняте не для косіння бабла, а для демонстрації легких жартів від фріків, щоб насмішити глядачів. Не можна співставляти фільм  з тупими «Трансформерами», непотрібними сіквелами, нудними проектами про чоловіків чи жінок в костюмах. Кріс Хемсфорт, Марк Руффало, Том Хіддлстон утворють харизматичну команду, веселих, відчайдушних юмористів, які не перестають жартувати в часи кінця світу.

Пісня британського гурту «Led Zeppelin» «Immigrant Song» додає драйву в бойових сценах з богом грому Тором. Могутність блискавок, гучна музика наче екранізує обкладинки хардрок альбомів. За життя головних героїв не переживаєш, адже вони безсмертні воїни, які своїми вчинками і діалогами смішать глядачів цієї веселої космічної опери. «Тор: Рагнарьок» виглядяє самостійним, комедійним бойовиком, псують його тільки сцени після титрів, елементи всесвіту Марвел. Тайка Вайтіті створив авторську гумористична фантастику про пригоди диваків гумористів в різних світах.

The post Фільм Тор: Рагнарьок (Thor: Ragnarok) 2017 first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.