Стиль арт-деко виник у Парижі, але сильно вплинув на архітектуру та культуру в цілому. Твори арт-деко симетричні, геометричні, обтічні, часто прості та приємні для ока. Цей стиль контрастує з авангардним мистецтвом того періоду, яке спонукало повсякденного глядача знаходити сенс і красу в образах і формах, які часто були беззастережно антитрадиційними.

Ключові ідеї

• Арт-деко, подібний до модерну, є сучасним стилем мистецтва, який намагається зробити функціональні об’єкти художніми. Цей рух відрізняється від образотворчого мистецтва, де мистецький об’єкт не має практичної мети, крім забезпечення цікавого перегляду.
• З появою масового виробництва художники та дизайнери хотіли поліпшити зовнішній вигляд масово вироблених об’єктів – від годинників і попільничок до автомобілів і будівель.
• Прагнення арт-деко до краси в усіх аспектах життя було відображенням нових технологій епохи машин, а не традиційних методів виготовлення. Школа Баугауз також була зацікавлена ​​в промисловому виробництві, але відмовлялася від художніх прикрас, віддаючи перевагу простим геометричним формам.
• Арт-деко відрізнявся від інших стилів, підкреслюючи естетику об’єктів машинного виробництва, доступних кожному. Streamline Moderne, американська версія, була спрощеною версією більш складного європейського стилю арт-деко. Американський стиль знайшов більше прихильників і використання у США, ніж у Європі.

Початки ар-деко

У Франції наприкінці 19 століття багато художників, архітекторів і дизайнерів, відігравших важливу роль у розвитку стилю модерн, відчували, що цей стиль відходить у минуле. Сучасне життя стало значно відмінним від того, що було кілька десятиліть тому. Виникла потреба у чомусь новому, що б віддавало дух 20 століття зі смаком модерну.

Товариство художників-декораторів у Франції

Відповідно до цієї потреби новатори в області мистецтва вирішили створити Societé des Artistes Décorateurs (Товариство художників-декораторів). У цій групі об’єдналися видатні постаті, такі як дизайнер Ежен Грассет і архітектор Ектор Гімар, а також молоді талановиті художники-декоратори, зокрема П’єр Шаро та Френсіс Журден. Цей напрям мистецтва знайшов підтримку у французькій державі.

Однією з ключових цілей цієї групи було викликати існуючу ієрархію в образотворчому мистецтві, де художників-декораторів ставили на другорядне місце порівняно з більш класичними видами мистецтва. Журден сказав: «Ми вирішили повернути декоративне мистецтво на заслужене місце, яке воно займало в минулому, у всі часи та в усіх країнах». Перша велика виставка, яка мала представити новий тип декоративного мистецтва, спочатку запланована на 1914 рік, але через Першу світову війну відкладалася до 1925 року.

Виставка, яка засвідчила початок руху арт-деко

Французький уряд, розташувавши виставку між Будинком Інвалідів та Малим і Великим палацами по обидва боки річки Сени, прагнув продемонструвати новий стиль. Понад 15 тисяч художників, архітекторів і дизайнерів представили свої роботи. За сім місяців виставку відвідали понад 16 мільйонів людей. Ця подія стала каталізатором початку руху арт-деко.

Ар-деко і модернізм

Міжнародна виставка об’єднала не лише твори в стилі ар-деко, а й представила ремісничі вироби поруч із зразками авангардного живопису та скульптури в таких стилях, як кубізм, конструктивізм, баугауз, де-стійл і футуризм. До 1920-х років арт-деко виступав яскравим, але переважно мейнстрімом, у контрасті з більш розумнішою естетикою баугауз і де-стійл, де наголошувалася на чистих, сильних лініях як основному принципі організації дизайну. Практики ар-деко також віддавали перевагу технологічним інноваціям, сучасним матеріалам і механізації, намагаючись інтегрувати їх у загальну естетику стилю. Ці практики запозичували і навчалися у інших модерністських течіях, і арт-деко ставали цікавими для шанувальників авангардних рухів. Проте, на виставці модерністський живопис і скульптура зазвичай займали другорядні позиції, за винятком радянського павільйону та павільйону Ле Корбюзьє Esprit Nouveau.

Ар-деко після Великої депресії

Початок другої фази розвитку ар-деко співпав з Великою депресією. Суворість стала основною естетикою як з практичних, так і з концептуальних причин. У той час, коли архітектура ар-деко характеризувалася високими хмарочосами, пізніше будівлі в цьому стилі, з їх мінімалістичним зовнішнім виглядом і горизонтальними лініями, символізували міцність, спокійну гідність і стійкість. Під час найтяжчих років економічної кризи, з 1929 по 1931 рік, американське арт-деко відмовилося від естетичних надбань на користь простоти.

Спрощення Moderne

Streamline Moderne став американським продовженням європейського руху ар-деко. Під впливом серйозних економічних і філософських чинників перші споруди Streamline Moderne надихалися будівлями, створеними представниками руху «Нова об’єктивність» в Німеччині. Художники та архітектори цього руху зосереджувалися на створенні практичних, адаптованих до реального життя структур, з відмовою від зайвих деталей та відчутної емоційності. Архітектура Streamline Moderne відрізнялася гладкими кривими, довгими горизонтальними лініями, скляними поверхнями і циліндричними формами. Замість дорогих матеріалів ар-деко використовували бетон, скло та хромовану фурнітуру. Цей стиль спочатку проявився у архітектурі, а потім поширився на інші області, включаючи традиційне арт-деко.

Альона Дмитрук

The post Стиль Арт-деко first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.