Мета Чарлі Брукера – з одного боку висміяти споживацтво, залежність від інтернету в сучасному суспільстві, а також показати глядачам, які негативні наслідки можуть чекати їх від надмірним захоплення новими технологіями, соціальними мережами в майбутньому. «Чорне дзеркало» за час свого існування розкривало різноманітні теми: згубний вплив політики великих держав, актуальність мистецтва в двадцять першому столітті, споживацьку жадність,тонку грань між правдою і обманом та ін.

Перші два сезони – характеризуються більшою трагічністю, безвихідністю через втрату довіри, інформаційну залежність. В третьому і четвертому Чарлі Брукер інколи дозволяє додати хороший кінець до фіналу серії. «Чорне дзеркало» – унікальне явище, такої гострої, «безжальної сатири» в серіалах ще не траплялося. Особливість проекту в тому, що початок епізоду інколи налаштовує на ідилічний настрій, чи зображує відносно адекватних громадян. З середини сюжет набирає обертів і завершається неочікувано.

Чарлі Брукер не створював розважальне шоу. Його серіал тримає в напруженні, інколи наводить жах, навіть шокує. Назва чорне дзеркало означає погаслий екран телевізора, монітора, смартфона чи телефона. Кожна серія демонструє загадковість, непідробну емоційність акторської гри. Ви будете щиро співчувати героям будь-якого епізоду Black Mirror. Нам показують не віддалені проблеми, а актуальні трагічні наслідки від новітніх технологій.

Серіал отримав визнання критиків і глядачів ще з першого сезону. Його оцінили в Європі, Австралії, США, Канаді. Українці почали цікавитися «Чорним дзеркалом» пізніше, з 2016 року, переглянувши третій сезон. Четвертий сезон звинувачували в більшій фантастичності, але від того серіал не став менш вражаючим, серйознішим і попереджуючим. Ідеї Чарлі Брукера в більшості випадків краще втілені, ніж будь-які антиутопії двадцять першого століття.

Автори «Чорного дзеркала» вміють правдоподібно показати майбутнє. Їхнім історіям віриш, адже вони віддзеркалюють проблеми нашого часу. Майже не існує проблем, які не були б показані в серіалі. Залежність від «голосу народу» в соціальних мережах, використання новітніх чіпів армією, створення реалісточної віртуальної реальності, погоня за рейтингами застерігають цивілізованих громадян  суспільства.

Уява і майстерність сценарію вражає. Звичайні конфлікти подають з свіжої точки зору, прості історії стають загадковими, поки не настане фінал. Цікавий сюжет не дозволить відірватися від захоплюючих історій. Теми «Чорного дзеркала» налаштують задуматися над станом сучасного суспільства. Чарлі Брукер демонструє залежність від інформації і впливу соціальних мереж, які можуть погіршити існування цивілізації.

Серіал рідко демонструє всеохоплюючий апокаліпсис. Події відбуваються в локальних ситуаціях. Кожний герой серії має особисту, драматичну сюжетну лінію, яка завершується трагічно. Історії розповідаються від головного персонажа епізода, вони не повторюються, зберігаючи власну оригінальність. «Чорне дзеркало» (Black Mirror) часто  порівнювали з телесеріалом «Зона сутінків» (The Twillight Zone). Наспраді Чарлі Брукер створив неповторний проект, який став одним з кращих серіалів Британського телебачення.

Рекомендуємо всім подивитися цей чудовий серіал. «Чорне дзеркало» сподобається, як любителям фантастики, так і шанувальникам детективної історії. Не залишить він розчарованими людей, які цінують серйозний сюжет. Чарлі Брукер створив шедевр. В 2018 році має вийти п’ятий сезон цієї сатири на близьке майбутнє. Поки автори стараються – серіал буде продовжувати демонструвати нам якісні епізоди. Головне, щоб вони не перестали бути актуальними, захоплюючими,  наповненими цікавими ідеями, щоб залишалися попередженням майбутніх загроз, які можуть чекати нас скоро.

The post Серіал «Чорне дзеркало» (Black Mirror) first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Саундтрек – дивовижний, особливо мелодія Леонарда Коена “Nevermind”. Зачаровує прекрасний голос співачки Лєри Лінн в піснях «The Only Thing Worth Fighting For», «My Least Favorite Life». Операторська робота Найджела Блека надає певної таємничості в простій і печальній історії. Найсильнішою стороною другого сезону серіалу «Справжній детектив» є драма  життя головних героїв: Френка, Рея, Антігони. Персонажі не завжди роблять «правильні вчинки», вони постійно ведуть боротьбу з своїми слабкостями і пороками.

Дивлячись перші серії несподівано зауважуєте, що трапилось, що за персонажі та для чого це все. Поступово нас ведуть запутаними шляхами. Врешті решт корупція, яка невіддільна від влади реалізовує себе в насиллі. Кожна людина в другому сезоні винна, але в героїв з’являється шанс виправитись. Хоч починається серіал повільно, в останніх двох серіях він розкривається в всій красі, персонажі реалізують свої справжні цінності й бажання.

Повільне розгортання історії, навіть місцями нудне, дозволило деяким критикам звинуватити сценаристів проекту надмірній надуманості, не про робленості. Зауваження не зовсім справедливі. Переглядаючи серії, видно старанність Ніка Піццолато і Скотта Лассера.

Вас чекає драйвовий екшн, його мало, але він втілений вдало. Складні рішення в проблематичних ситуаціях характеризуються нелегким вибором. Роздуми над долями  Френка, Антігони, Рея, Пола Вудро наповнені трагічністю. Кожний сюжетний поворот поєднується в фіналі, який міг трапитись в будь-якій країні. Самотність, відчай, смерть концентрується в цій драматичній життєвій історії. Вісім серій другого сезону серіалу «Справжній детектив» утворюють цілісний твір, який не потребує  безкінечних продовжень чи франшиз!

The post Другий сезон серіалу «Справжній детектив» (True detective) first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Проект Вінса Гіллігана оцінили такі світові режисери, як Бернардо Бертолуччі, Девід Лінч, сценаристи і письменники Стівен Кінг, Джордж Мартін. Серіал залишиться в історії цілісним проектом з хорошим фіналом. Легендарний актор Ентоні Хопкінс настільки був вражений, коли подивився «Breaking Bad», що написав листа головному виконавцю ролі Волтера Уайта – Браяну Кренстону. В ньому було багато похвал. Твір Вінса Гіллігана порівнювався з античною трагедією, драмами Вільяма Шекспіра, а сам серіал, був названий кращим, з того, що виходило на телебаченні. Найдивніше те, що кожне слово, яке написав сер Ентоні Хопкінс відповідає дійсності.

«Breaking Bad» неможливо оцінювати окремо, ділячи його на частини, хоч і серіал має п’ять сезоні (5-тий розділений на два окремих), але він цілісний проект. Для того, що проникнути ся шедевром Вінса Гіллігана, необхідно дивитися весь серіал, не пропускаючи жодної серії. В першому сезоні ми зустрічаємо ображеного геніального шкільного вчителя хімії містера Уайта. Він має сина інваліда, чекає на народження дочки, змушений підпрацьовувати на заправці і на додачу в нього знаходять рак. Чоловікові вже 50 років, життєвих перспектив мало, а минулі можливості назавжди втрачені.

Аналізуючи весь серіал, ми розуміємо, що трагічним існування Уолтера Уайта було одразу, хоч перший сезон подавав ці події, як чорну комедію. Йдучи на крайні міри, сім’янин вирішує варити метамфетамін, обирає собі напарника (колишнього учня) Джесі Пінкмана. Так починається шлях перетворення невдахи в кримінального генія і наркобарона Хайзенберга. Кожний наступний сезон дивує. З позитивного героя, яким був персонаж, він стає антигероєм, а згодом і головним злодієм. Вся ця історія відбувається протягом двох років.

Браян Кренстон феноменально зіграв містера Уайта. Актор раніше був задіяний в комедійному серіалі «Малкольм в центрі уваги», в проекті Вінса Гіллігана він змінювався до непізнаваності. Кожне слово, міміка, жест Хайзенберга – свідчили  про небезпеку, персонаж вселяв жах. Спочатку колишній вчитель здався обставинам, вибрав слизький шлях, що забезпечити життя сім’ї після  його смерті, згодом він все більше занурювався в темряву і отримував задоволення від влади. Містер Уайт перемагає всіх конкурентів, ніщо не могло зупинити «геніального» злодія.

Не тільки Браян Кренстон успішно справився з роллю. Всі актори відмінно зіграли. Аарон Пол втілив персонажа напарника Хайзенберга Джессі Пінкмана. Наркоман, нервовий, психічнонестабільний підопічний варить метатмфетамін  з своїм вчителем. З кожним днем, він сильніше піддається впливу Уолтера Уайта. Будь-яка пасивність, активність псує психіку молодого чоловіка. Джессі показується непоганою людиною, але слабкою, його залежність від Хайзенбергера нагадує наркотичну залежність.

Анна Ган грає дружину містеру Уайта – Скайлер. Спочатку впевнена в собі жінка контролює життям вчителя хімії, але згодом вона починає підкорятися диктатурі злодія. Глядачі розуміють, що жінка наркобарона живе з психопатом, який нікого не пожаліє з тих, хто стоять на його шляху. Сімейна ситуація стає трагедією. Дін Норріс грає безкомпромісного копа, чоловіка сестри Скайлер, який розшукує відомого Хайзенберга. Джанкарло Еспозіто перетворився в раціонального, хитрого, контрольованого наркобарона Густава Фрінга. Боб Одкерк грає іронічного адвоката Сола Гудмана. Джонатан Бенкс демонструє на екрані кіллера Майка.

Сюжет, прописані персонажі, неочікувані сценарні повороти – прекрасні. Хайзенберг відрізняється від Уолтера Уайта. Кожна фраза, інтонація звучить, наче загроза. Той, до кого звертається «кримінальний геній» більше не відчуває себе в безпеці. Монологи Браяна Кренстона дійсно шекспірівські. З кіногероїв,  колишній вчитель схожий на Майкла Карлеоне з «Хрещеного Батька». Тихий, скромний, хороший сім’янин  Уайт перетворився в злочинця, який знищить кожну перепону на шляху створення власної кримінальної імперії.

Він Гілліган ілюструє в серіалі приказку про благі наміри, якими будується  дорога в Пекло. Виникає ситуація, коли Уолтер хоче відректися від злочинів, але всі вчинки, які він здійснював для перемоги над конкурентами в наркобізнесі, не дозволять вийти чистим. Шляху назад немає, тим все трагічнішою стає історія наближаючись до свого закінчення. Безкомпромісний фінал руйнує будь-які надії на хороше життя. Персонажів чекає лиховісна розплата. Навіть завершальні, правильні вчинки містера Уайта не допоможуть його зіпсутій душі.

В серіалу немає недоліків. Операторська робота, монтаж, саундтрек, композитор – створюють  цілісну картину. «Breaking Bad» породжує  багато роздумів, стосовно совісті, морального стержня, гуманності. Що передувало перемінам, які відбулися з містером Уайтом? Уважний глядач побачить, що вся прихована агресія, образа, егоцентризм були приховані в вчителеві хімії ще на початку першої серії. Екстремальні події максимально реалізували його зловісний потенціал. Чи легко з хорошої людини стати нехорошою?

Вибір, який зробив Уолтер забруднив його душу.  Вся історія Уайта – вчить  нас робити правильні уроки на життєвому шляху. Спокуси, які були над вчителем хімії полонили його. Егоцентризм розростався, впевненість в власній безкарності, бажання влади над іншими досягало максимуму. Перетворення в злого наркобарона  відображалося в поставі, обличчі, голосі. Хайзенберг втілював небезпеку, загрозу, владу, ті, хто  не слухалися його наказів, могли розпрощатися з світом

«Breaking Bad» не є безкінечною франшизою, тому, історія завершується завершується, розплата чекає на всіх персонажів. Остання серія вийшла чудовою, вона вдало поєднує сцени насилля, чорний гумор, драму, яка досягає максимального проявлення. Всі сюжетні повороти сходяться, Хайзенбергеру виповнюється 52, рак, який відступав раніше повернувся. Останні хвилини серіалу – неперевершені, безкомпромісні вчинки під ностальгічні мотиви пісні «My baby blue» Badfinger і поломані долі людей. Настає Невідворотність, Розплата, Трагічність. Все! «Breaking Bad»  заслуговує оплесків стоячи від кожного глядача, хто додивиться його. Браво творцям цього шедевру!!!

The post «Breaking Bad» (2008-2013). Незабутня історія Містера Уайта first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

«Справжній детектив» наповнений не тільки хорошим сюжетом, важливу роль виконують образи, роздуми персонажів. В центрі історія детектив, спеціаліст в кримінальній психології – Раст Коул, якого переводять в Луізіану до Мартіна Харта, з яким вони, стають напарниками. Твір Кері Фукунаги і Ніка Піцолато, можна порівняти з триллерами Девіда Фінчера, Альфреда Хічкока, Девіда Лінча. Серіал отримав схвалення від глядачів, критиків, став лауреатом премій, таких, як Емі та ін..

«Справжній детектив» плавно розвиває історію пошуків серійного маніяка. В ньому присутні екшн сцени, одна з них знята за дубль і триває 6 хвилин, дивлячись на неї адреналін піднімається, наче переглядаючи бойовик. Серіал важко назвати блокбастером, Нік Піццолато вміло поєднують трагічність і комедійність. Твір не є легким для сприйняття, він породжує багато запитань, демонструє різноманітні проблемні теми.

Головні персонажі виконують свою роботу добросовісно, що відображається на їхньому житті. Детективна історія стає екзистенціальною драмою про своє місце в жорстокому суспільстві. З персонажами відбуваються перетворення, вони роблять помилки, розвиваються. Мартін Харт і Раст Коул виглядають живими людьми, а не стереотипними напарниками. Геніальна гра Метью Макконахі, демонструє нам вольового героя, мислителя, спеціаліста в своїй галузі. Він багато пережив, зазнав страждання, що зробило його песимістом і мізантропом.

Починаючи з пісні, яка лунає в заставці, задається драматичний тон серіалу. Відчай, жах, самотність, втрата довіри, переслідують, персонажів «Справжнього детективу». Нік Піццолато додав до детективної лінії містичну атмосферу, яку демонструє режисер Кері Фукунага. Простежуються паралелі з повістями, романами Альберта Камю, Жан-Поль Сартра, Йозефа Кафки та ін. Серіал блискуче показує в історії Раста Коула і Мартіна Харта не тільки логічність, але й абсурдність людського існування.

Автори «Справжнього детективу», досліджують загадковість маніяка. На відміну від фільмів «Сім», «Зодіак», таємничість серійних вбивць переплітається з такими віруваннями, як вуду, сантерія, синкретичні, езотеричні вчення. Раст Коул в кримінальних розслідуваннях, використовує: спостереження, дедукцію, інтуїцію, звертає увагу сни, видіння. Нік Піццолато і Кері Фукунага наповнили мінісеріал архетипами Карла Юнга, фрейдизмом, неофрейдизмом.

Головні герої – не зразкові, вони роблять багато помилок, руйнують стосунки з близькими, але готові пожертвувати власним життям, для порятунку інших. Серіал порушує проблеми: наркоманії, алкоголізму, насилля, лицемірства, релігійного фанатизму, егоцентризму та ін. В світогляді Раста Коула філософський песимізм поєднується з буддизмом.

Твори, якими надихалися автори серіалу: книги Амброса Пірса, Роберта Чармерса, Упанішади (філософсько-релігійні тексти давньої Індії), праці з криміналістики. Цінителі кіно побачать цитування фільмів Андрія Тарковського, знайдуть паралелі з стилем Девіда Лінча, Девіда Фінчера. При підготовці «Справжнього детективу» використовувалися ідеї: Платона, Артура Шопенгауера, Фрідріха Ніцше, Еміля Чорана, Томаса Ліготті.

Нік Піццолато не нав’язує правильних думок, адже герої змінюються, розвиваються, стають то кращими, то гіршими. Жага до насилля, яке наче ракова пухлина поширюється на всіх персонажів, схоже на темряву, що огортає кожного. Йому протистоїть світло, самопожертва, готовність віддати  життя за невинних жертв. Вміло перемішуючи теорію змови, містику, детективний сюжет – автори створили унікальний мистецький твір, справжній шедевр.

Перший сезон «Справжнього детективу», можна сміливо називати, одним з кращих серіалів. Мало телепроектів не зіпсувалися з часом, а формат мінісералу, майстерність сценариста Ніка Піццолато і режисера Кері Фукунаги довели свій твір до хорошого завершення. Під питанням, чи виділяти недоліки серіалу. Багато глядачів, залишились незадоволеними тим, що не було до кінця розкрита міфологія «Справжнього детективу», деякі образи, які є серіалі, залишилися, лише натяками. Детективна історія повинна давати конкретні  відповіді, але серіал виявився не таким.

Ми бачимо історію життя Раста Коула, меланхолічного детектива, мислителя, який з одної сторони наділений – аналітичним розумом, критичним сприйняттям дійсності, а з іншої сторони – фаталізмом, вмінням бачити містичне, жагою до саморуйнування. «Справжній детектив» є драматичним фільмом, ми співчуваємо рішенням, вчинкам, які приймають герої. В серіалі знаходимо, як реалістичність, приземленість, цинічність, так і літературність, образи міфології Говарда Лавкрафта, філософські роздуми.

Нікові Піццолато пощастило написати цілісний сценарій, а Кері Фукунага зняв по ньому серіал. Відірвати одного творця від іншого нереально. Творці «Справжнього детективу» не гналися за рейтингами, грошима, глядацькими очікуваннями. Можна ще багато наводити переваг цього мінісералу.  Згадати про його інтелектуальність, атмосферу, так званої «південної готики» (оповідання Вільяма Фолкнера і Трумена Капоте), поєднання євангелізму, кельтської міфології, маніхейства, релігії худу.

Після перегляду в пам’яті залишаться незабутні реальні і вигадані образи, цитати, оленячі роги, пейзажі Луізіани, символ спіралі, Жовтий Король, мелодію з заставки «Far From Any Road» гурту Handsome Family і т.д. «Справжній детектив», іноді схожий на лабіринт, чи коло, але автори вміло виходять з безкінечності в послідовність. Переосмислення минулого, проблема невідворотності часу, знаходить своє вирішення. Головні герої змінюються, набирається нового досвіду, проходять через екстремальні труднощі. В фіналі коло замикається, в абсурді віднаходиться смисл і ми бачимо завершення цілісної історії життя Раста Коула. Нік Пісцолато і Кері Фукунага створили без перебільшення шедевральний багатосерійний фільм  і мінісеріал.

The post Серіал «Справжній детектив»(True Detective). Історія життя Раста Коула first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.