Раціональна модель мислення має глибші корені, ніж сама епоха Просвітництва. Давньогрецькі філософи вперше систематично досліджували природу розуму та природний порядок світу. Римська культура зберегла та розвинула ці уявлення, сформувавши підґрунтя для концепцій природного права.

З утвердженням християнства центром інтелектуальних пошуків стало питання спасіння та морального вдосконалення. Проте саме християнські мислителі повернули розуму його інструментальну роль. Схоластика, що досягла кульмінації у працях Томи Аквінського, синтезувала християнське вчення з арістотелівською логікою. Аквінський наполягав, що природний закон, доступний людському розуму, не суперечить божественному, хоча й поступається вищим істинам одкровення.

Розум і релігія

Поширення нових наукових ідей неминуче поставило питання про місце релігії у раціонально впорядкованому світі. Філософи шукали “природну релігію”, зрозумілу незалежно від одкровення. У цій атмосфері виник деїзм — погляд, згідно з яким Бог створив світовий механізм, але не втручається у його перебіг.

Розвиток раціональної критики привів до появи більш радикальних позицій — скептицизму, атеїзму та філософського матеріалізму. Хоча ці погляди не стали домінуючими, вони змінили контекст інтелектуальних дискусій, стимулюючи секуляризацію європейської думки.

Психологія, мораль і нове бачення соціального порядку

Просвітництво започаткувало перші модерні концепції людської психіки. Джон Локк висунув ідею tabula rasa: розум не містить вроджених ідей, а формується досвідом. Така позиція заперечувала традиційні уявлення про природну гріховність чи вроджену моральність.

Погляди Томаса Гоббса подали іншу інтерпретацію людської природи — як прагнення уникати болю та шукати задоволення. Разом ці концепції сформували основу нової політичної теорії. Якщо раніше держава вважалася відображенням божественного порядку, то тепер її описували як результат суспільного договору. Функція держави — гарантувати природні права індивіда, а не нав’язувати сакральні норми.

Радикалізація ідей: політика, демократія та революції

Теоретичні засади Просвітництва набули практичного виміру в політичних реформах і революціях. В Англії ці ідеї впливали на ліберальні реформи XVIII століття. У Франції вони надихнули критиків абсолютизму — Вольтера, Монтеск’є, Дідро, Руссо, Кондорсе. В американських колоніях їх розвивали Томас Пейн і Томас Джефферсон.

Прагнення до свободи, рівності та раціонального устрою вилилося у дві ключові революції: Американську (1776) і Французьку (1789). Вони продемонстрували, що ідеї Просвітництва здатні змінювати політичну реальність.

Попри це, Просвітництво продовжує визначати сучасні уявлення про науку, політику, освіту й громадянські свободи.

Іван Гудзенко

The post Що таке Просвітництво? first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Звернення французького ісламського лідера стало реакцією на нові заяви Президента Франції, що пролунали нещодавно. У них Макрон намагатиметься виробити стратегію щодо  побудови нової соціальної моделі взаємодії ісламу та французького світського суспільства.

На думку Ахмеда Ограса така стратегія виявиться провальною, оскільки «кожен повинен дотримуватися своєї соціальної ролі». З точки зору президента Французької ради мусульман,  модель запропонована Макроном посилюватиме контроль держави над релігією. Тому будь які спроби держави втрутитись у релігійне життя віруючих порушує принцип світськості держави, і розділення релігійної інституції від державного апарату .

«Мусульманська віра є релігією і, будучи нею, вона займається власними справами», підкреслює Ограс.

Нагадаємо, що кілька днів тому,  11 лютого 2018 року, Президент Франції Емануель Макрон повідомив провідному французькому виданню Le Journal du Dimanche про прагнення реорганізаційних комплексних заходів щодо ісламу заради подоланню фундаменталізму. Для цього, на думку французького лідера, варто зблизити іслам до національних цінностей Франції.

Незважаючи на те, що Франція традиційно є католицькою та атеїстичною країною, в ній сконцентровані найкрупніші мусульманські осередки.  До того ж, п’ята республіка демонструє світську модель взаємодії релігії та держави, а віра є приватною справою кожної людини.

The post Лідер мусульман Франції скептично поставився до реформи ісламу в країні first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Метою реформації ісламу, на думку президента, є інтегративне апелювання мусульманської громади до національних інтересів Франції і спосіб докласти усіх необхідних зусиль до формування «французького ісламу».

В інтеграційних процесів релігійних меншин Франції лежить прагнення по-новому переглянути концепцію секуляризму в здатності чинити свідомий вибір щодо віри або невір’я, збереження національної згуртованості, а також можливість мати «свободу свідомості», сказав Макрон з посиланням на інфоресурс «Іслам в Україні».

Стратегія формування французького ісламу – спосіб краще зрозуміти потреби та умонастрій мусульманських віруючих, а також ідеї зацікавленості ісламу в розбудові міцної французької держави.

«Ми працюємо над структурою ісламу у Франції…але я не проголошуватиму жодних заяв», сказав Макрон допоки роботи над чіткою концепцією не буде зробленою.  Як інформує «Іслам в Україні», французький лідер звернувся січня 2018 року до лідерів релігійних громад Франції у заклику запропонувати варіант світськості держави так, щоб це задовольняло релігійні права та свободи віруючих громадян.

Нагадаємо, що іслам є другою найбільшою релігійною спільнотою після римо-католицької церкви у Франції. За даними дослідження соціологічною групою «Pew Research Center» у 2010 році, кількість послідовників ісламу у Франції сягає 4,7 млн осіб, що складає 7,5% від загального числа населення.

The post Президент Франції Емануель Макрон прагне до реформації ісламу first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.