Перехід до нової тактики ведення війни

На початковому етапі війни таліби намагалися протистояти американським і натівським силам у відкритих бойових зіткненнях. Така стратегія виявилася неефективною через значну перевагу коаліції у технологіях, авіації та озброєнні. Усвідомивши це, керівництво Талібану почало переймати досвід інших повстанських рухів, насамперед тих, які діяли в Іраку. Замість великих бойових операцій бойовики дедалі частіше використовували партизанські методи боротьби.

Особливого поширення набули атаки смертників і застосування саморобних вибухових пристроїв (СВП). Ці методи дозволяли завдавати значних втрат противнику навіть за відсутності великої чисельності бойовиків. Якщо до початку 2000-х років атаки смертників були практично невідомим явищем для Афганістану, то вже між січнем 2005 року та серпнем 2006 року в країні було зафіксовано 64 такі напади.

Спочатку масштаби руйнувань були відносно невеликими, однак із розвитком мережі підготовки смертників та використанням потужніших вибухових речовин кількість жертв почала швидко зростати.

Терор проти цивільного населення

Однією з характерних рис нового етапу діяльності Талібану стало збільшення кількості нападів на цивільні об’єкти та масові заходи.

У листопаді 2007 року стався один із найкривавіших терактів того періоду. Під час візиту парламентської делегації до міста Баглан на півночі Афганістану вибух забрав життя щонайменше 70 осіб. Серед загиблих було багато дітей.

Ще через рік масштабний вибух біля посольства Індії в Кабулі спричинив загибель понад 50 людей. Афганська влада звинуватила окремі структури пакистанських спецслужб у сприянні організації нападу. Пакистан категорично відкинув ці звинувачення, що ще більше загострило напруженість у відносинах між двома державами.

Зростання антиамериканських настроїв

Відродження Талібану відбувалося на тлі дедалі більшого розчарування афганців результатами міжнародної присутності.

Після повалення режиму талібів населення очікувало швидкої відбудови країни, покращення економічної ситуації та зміцнення безпеки. Проте багато з цих очікувань не виправдалися.

Серед причин невдоволення були:

• повільні темпи реконструкції;
• високий рівень корупції в державних структурах;
• повідомлення про жорстоке поводження з ув’язненими;
• значні жертви серед цивільного населення внаслідок авіаударів коаліції;
• нестача робочих місць та економічних можливостей.

У травні 2006 року в Кабулі сталися масштабні антиамериканські заворушення після дорожньої аварії за участю американського військового транспорту, внаслідок якої загинули афганські цивільні. Ці протести стали найсерйознішими з початку війни та показали глибину суспільного невдоволення. Для Талібану така ситуація створювала сприятливий ґрунт для пропаганди та вербування нових прихильників.

Передача командування НАТО

У 2006 році відбулися важливі зміни в структурі міжнародної військової присутності. НАТО взяло на себе відповідальність за проведення операцій на всій території Афганістану.

Американська адміністрація заявляла про поступове зменшення ролі США та розширення міжнародної участі в конфлікті. Значною мірою це було пов’язано з тим, що Вашингтон був змушений перекидати дедалі більше ресурсів до Іраку, де ситуація ставала дедалі складнішою через міжконфесійне насильство. Попри оптимістичні заяви політичного керівництва, військові командири в Афганістані дедалі частіше попереджали про посилення активності Талібану та його здатність адаптуватися до нових умов війни.

Опіумна економіка як джерело фінансування повстанців

Одним із найважливіших факторів відродження Талібану стало відновлення виробництва опіуму. Під час свого останнього року при владі таліби під міжнародним тиском суттєво скоротили посіви опійного маку. Однак після падіння режиму виробництво наркотичної сировини почало швидко зростати.

Війна дронів і проблема Пакистану

У відповідь на діяльність бойовиків у прикордонних районах США почали активно використовувати безпілотні літальні апарати для проведення точкових ударів.

Ці операції стали важливим елементом американської контртерористичної стратегії. За допомогою ракет, випущених із дронів, здійснювалися спроби ліквідувати керівників Талібану та інших екстремістських угруповань.

Офіційно Вашингтон тривалий час не визнавав масштабів цієї програми, однак її існування було добре відоме міжнародній спільноті. Пакистанська влада публічно критикувала удари дронів через порушення суверенітету держави, хоча численні повідомлення свідчили про існування прихованої співпраці між спецслужбами двох країн.

Данило Ігнатенко

The post Відродження Талібану first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.