Ймовірно цей народ належав до осканської групи і розмовляв діалектом, близьким до мов самнітських племен. Жодних написів їхньою мовою не збереглося, але латинські автори приписували їм окремі слова, що увійшли до латинської традиції.

Існує цікава легенда про «викрадення сабінянок», яку наводять Лівій і Плутарх. За переказом, Ромул запросив сабінів на свято, після чого римляни виклади їхніх жінок, аби зміцнити свій молодий народ союзом із сабінськими родами. Ця історія ознаменувала злиття двох етнічних груп і створення спільної римської громади.

Історичні відносини Риму і сабінів були радше конфліктними, аніж дружніми. Упродовж V століття до н. е. вони неодноразово воювали з Римом. Однак остаточно були підкорені у 449 році до н. е., а згодом — у 290 році до н. е. — отримали статус civitas sine suffragio (римське громадянство без права голосу). У 268 році до н. е. вони були повністю інтегровані до Римської держави з наданням усіх прав.

За традицією, друга династія римських царів походила саме з сабінів: цар Нума Помпілій, якого вважали мудрим законодавцем і засновником багатьох релігійних інститутів Риму, був саме сабінського походження.

Данило Ігнатенко

The post Сабіни: давньоіталійське плем’я first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.