Суд і правосуддя в кінцевому рахунку були відповідальністю візиря, правої руки царя, який делегував цю відповідальність посадовим особам, підпорядкованим йому, а ті делегували її іншим. Ще до Нового царства в будь-якому місті була адміністративна будівля під назвою «Зал судів», де розглядалися справи та виносилися вироки. У невеликих містах і селах ці суди могли відбуватися на ринку. Місцевий суд був відомий як кенбет, який складався з лідерів громади зі здоровим моральним судженням, які розглядали справи та вирішували питання про винуватість чи невинність.

У Новому царстві судовий зал і кенбет поступово були замінені оракулярними вироками, під час яких бог Амон звертався безпосередньо до вироку. Це було досягнуто жрецем Амона, який поставив запитання статуї бога, а потім інтерпретував його відповідь різними способами. Іноді статуя кивала головою, а іноді подавали різні знаки. Якщо підсудного визнавали винним, то покарання було швидким.

Більшість покарань були штрафами за незначні правопорушення, але зґвалтування, пограбування, напад, вбивство чи пограбування гробниці могли призвести до каліцтва (відрізання носа, вух або рук), ув’язнення, примусової праці (по суті, довічного рабства в багатьох випадках), або смерть. Велика в’язниця у Фівах утримувала засуджених злочинців, яких використовували для фізичної роботи над храмом Амона в Карнаку та інших проектах.

У в’язницях Єгипту не було камери смертників, оскільки особа, яка була визнана винною у вчиненні серйозного злочину, що заслуговує на смертну кару, була негайно страчена. Не було адвокатів, які б відстоювали справу, і апеляцій після винесення вироку не було. Люди довірили жерцям чесно й справедливо розглядати будь-які скарги та судити згідно з приписами богів, знаючи, що їх чекає набагато гірша доля в загробному житті, якщо вони не виконають ці обов’язки.

Альона Дмитрук

The post Злочин і покарання в Стародавньому Єгипті first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.