Деяким глядачам кіно не сподобалось, адже їм головний персонаж нагадував рептилію. Стосунки людини і плазуна ними сприймалися як огидлива потворність. Насправді «чудовисько» не є нижчою формою існування,  навпаки воно – розумна істота, що відсилає нас до казки «Красуня і чудовисько».

В «Формі води» хороша акторська гра. Прибиральниця та «іхтіандр» не здатні говорити, вони спілкуються завдяки мови жестів для глухонімих. Перевтілилися в цих героїв Даг Джонс і Салі Хокінс. Не одною драматичністю відрізняється цей фільм, в ньому трапляються жарти, комедійні елементи, радість.

Кіно наповнене чарівною музикою від композитора Александра Деспла. Сценарій написав не тільки режисер Гільєрмо дель Торо, йому допомагала Ванесса Тейлор. Прекрасна операторська робота Дана Лаустсена допомагає глядачам зануритися в світ «Форми води».

Головний злодій виглядає неприємним стереотипним психопатом, який успішний, але разом з тим – корисливий, механічний, суцільний расист. Його зіграв чудовий актор Майкл Шеннон. З своїми ролями справилися всі добре. Німа прибиральниця розкривається, як оригінальна жінка, з власними інтересами, співчуттям, прагненням до краси.

Дивлячись за нелегким життям головних героїв, яких не розуміють, ми щиро співчуваємо їхнім долям. Режисеру вдалося красиво показати зустріч і любов двох неповторних диваків. Таку «Красуню і чудовисько» міг зняти тільки Гільєрмо дель Торо, його уява та унікальне сприйняття світу здатне створити історію про стосунки незвичної пари. Занурюйтеся в чаруючий світ «Форми води» і спостерігайте за прекрасно знятим фільмом.

The post Фільм «Форма води» (The Shape of Water) 2018 first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Цей фільм одна з небагатьох робіт Тіма Бартона де немає моторошної стилістики, темник тонів. На відміну від інших проектів режисера, «Велика риба» – це  добра казочка для дорослих, життєлюбна, світла і яскрава. Блискуче грають всі актори. Персонажі, яких грають Еван Макгрегор, Альберта Фінні, Біллі Крудал, Джесіка Ленг, Маріон Котіяр, Метью Макгрорі, Дені Девіто, Стів Бушемі, Елі Ломан надовго запам’ятовуються.

Історія про Еді Блума в «Великій рибі» – надихає. Втілення роману Деніела Уоллеса на великому екрані вражає своєю масштабністю, ліричністю, унікальністю. Кіно багате різним саундтреком. Ви почуєте пісні: «Everyday» Бадді Холі, «Dinah» Бінга Кросбі, «All shook up» Елвіса Преслі, «Man of the hour» гурту Перл Джем. Чудова музика від композитора Денні Ефмана наповнює фільм чарівністю і легкістю.

Оператор Філіпп Русло демонструє кадри, які схожі на картини художників. Кожна сцена фонтанує багатобарвністю. «Велика риба» своєю добротою, простотою і щирістю нагадує славнозвісні шедеври, такі як, «Той самий Мюнхаузен» Марка Захарова (1979), «Форреста Гампа» (1994) Роберта Земекіса. Спецефекти органічно вплетені в цілісний твір, вони не дратують і не лишні в цьому кіно. Герої мало схожі на реальних людей, але їм хочеться вірити.

Тім Бартон створив надзвичайно виразний фільм. Ми спостерігаємо за метафорами, алегоріями, художніми образами, архетипами. Цікавий епізод з містом «Міраж», де ніхто не розвивається, залишаючи свої цілі не реалізованими. Така алегорія описує даремні мрії, які не втілюються в життя. Едвард Блум стає успішною людиною, допомагає оточуючим в їхній біді, зберігає власну гідність.

«Велика риба» не є реальною історією. Вигадка і правдивість гармонійно поєднуються в цікавому житті хорошого чоловіка. Тім Бартон зняв чудове кіно. Цей художній твір візуально дивовижний. Головний герой показується нам сміливим мрійником, який неодмінно добивається своїх цілей, не жертвуючи совістю, життєвими цінностями.

Кіно має багато пояснень. Існують тлумачення психологів, філософів, літературних критиків. «Велика риба» Тіма Бартона не потребує надмірної логічності, аналізу, рефлексії. Розповідь про Еді Блума говорить сама за себе. Фільм делікатно проповідує сімейні цінності, разом з наполегливістю і успішністю.

Головний герой зберігає свою стійкість, життєлюбство, вміння бачити прекрасне, не впадає у відчай, вірить в краще. Дивлячись «Велику рибу» ви зануритесь в неповторний, цікавий і чарівний світ, який стає можливим тільки на великому екрані. Тім Бартон створив хороше кіно, його захочеться не один раз переглянути, адже режисер показує красу природи, почуттів, вчинків.

The post Фільм «Велика риба» (Big Fish) 2003 first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Девід Фінчер демонструє в фільмі сатиру, детально досліджує стосунки людей в суспільстві. Він демонструє лицемірство і маніпуляцію, як основу сучасного уявлення про вас. Режисер до «Загубленої» вважався одним з кращих молодих творців кінематографу. Девід Фінчер створив такі шедеври мистецтва: «Сім» (1995 р.), «Гра» (1997 р.), «Бійцівський клуб» (1999 р.), «Загадкова історія Бенджаміна Баттона» (2008 р.).

Кіно починається з роздуму головного героя, він хоче дізнатися, що думає його дружина, зрозуміти, що в її голові. Таку процедуру проробляє режисер над людьми сучасного суспільства. Девід Фінчер, вважає, що уявлення про особу формується не її способом життя, а іміджем, який вона сама створює. Режисер підкреслює, акцентуючи увагу на вчинках героїв «Загубленої» маніпуляційність їх дій.

Операторська робота і музика гарно передає ніжну, тривожну, жахаючу атмосферу кіно. Від роботи режисера неможливо відірватися, настільки цікаво дізнатися, чим все обернеться. Можливо, так Девід Фінчер сам маніпулює над глядачами, але «Загублену» ні в якому разі не є розважальним проектом, щоб відпочити після роботи. Хороший сценарій авторки оригінального роману Гілліан Флін показує майстерність в виписуванні персонажів.

Актори грають добре, непогано входить в образ одруженого чоловіка Ніка Данна – Бен Аффлек. Головну героїню Еммі Елліот – неперевершено втілила на екрані Розамунд Пайк. Особливим персонажем, майже закадровим є суспільна думка. Оточуючі сприймають і формують власні уявлення про героїв «Загубленої» через їхній імідж, через образ, який нав’язують засоби масової інформації: телебачення, інтернет, газети.

Режисер демонструє шкідливість дезінформації, адже вона вкорінена в сучасному світі. Люди змушені виживати, коли пропаганда фальшивих цінностей постійно переслідує кожного індивіда. Він аналізує: дружбу, кохання, сім’ю, суспільну думку, образ успішної людини в двадцять першому столітті. Нам демонструють хвороби цивілізації. Показують стосунки через нарцисизм, корисливість, обман.

Маніпулювання – стало ознакою споживацького суспільства. Як вийти з цього порочного кола? Режисер не дає відповіді. «Загублена» Девіда Фінчера є хорошою сатирою, можливо подивившись її, хтось зробить висновки. Фільм, безперечно тримає в напруженні, не дає розслабитися. Цікаві персонажі, неочікувані сюжетні повороти, питання, які поставлені цим кіно, не тільки приносять задоволення від споглядання твору мистецтва, але налаштовують задуматися над тим, як ми живемо.

The post Загублена (Gone Girl). Фільм про маніпуляцію в сучасному суспільстві first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Після успіху першої опублікованої книги, інші його твори, також стали вдалими, інколи вони були лідерами продаж. Сюжет «Записника» простий, але текст написаний майстерно. Книгу не варто вважати дешевим любовний романом, цілком християнським романом. Її буде цікаво читати чоловікам, жінкам, людям різної вікової групи. В «2004» році американський режисер Нік Касаветіс екранізував «Записник» (Щоденник пам’яті).  Після прем’єри фільму, роман знову популярним.

Ніколас Спаркс розповідає про історію любові Ноя і Еллі. Ми знайомимось з цими добрими, творчими героями, яким хочеться спіпереживати. Вони зустрілися в юнацькому віці, пережили розставання, другу світову війну, смерть, хвороби. Згодом, ми дізнаємося трагічні обставини в житті Ноя і Еллі. Любов головних героїв народившись в підлітковому віці, заново розгоряється через десять років, продовжує палати, не згасає.

Незважаючи на свої почуття, їхнє кохання не зображується, як руйнівна стихія, герої намагаються допомагати оточуючим. Інколи ці стосунки виглядають настільки гармонійно, що в таку історію важко повірити. Ніколас Спаркс створив Ноя та Еллі благородними, розумними, надихаючими людьми. Вони захоплюються поезією Волта Вітмена, красою природи, пишуть один одному листи. Вражає, що герої роману, за всі роки не зіпсувалися, не стали цинічними, навпаки зберегли віру людяність.

В книзі «Записник», не тільки гарно описує почуття двох люблячих людей. Письменнки вміло змальовує пейзажі, ліс, лебедів, озеро, небо, хмари. Ніколас Спаркс демонструє змістовні, глибокі роздуми Ноя і Еллі. «Записник» – це історія рідкісного кохання. Автор надихає вірити читачів в добро, красу і любов. Роман дуже поетичний, деяка сентиментальність в творі не робить книгу спрямованою тільки на жіночу аудиторію. Ніколас Спаркс написав твір, який містить в собі свій особливий світ. В реальності такі хороші герої малоймовірні, але мистецтво повинно показувати кращу дійсність. З цим завданням  «Записник» справляється дуже добре.

The post «Записник». Історія любові від Ніколаса Спаркса first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.