Там Оппенгеймер увійшов у коло майбутніх гігантів теоретичної фізики — Нільса Бора, Вернера Гайзенберга, Пауля Дірака. Повернувшись до США, він став професором фізики у Каліфорнійському університеті в Берклі та Каліфорнійському технологічному інституті, де заклав підвалини американської школи теоретичної фізики. Його ранні праці стосувалися квантової механіки, космічних променів і гіпотетичних об’єктів, які сьогодні ми називаємо чорними дірами.

З початком Другої світової війни він опинився в центрі історичних подій. У 1942 році його призначили науковим керівником секретного Манхеттенського проєкту — масштабної програми зі створення атомної зброї. Саме під його керівництвом у лабораторії в Лос-Аламосі, штат Нью-Мексико, було здійснено перший у світі ядерний вибух 16 липня 1945 року на полігоні Трініті.

Оппенгеймер, спостерігаючи за вогняною кулею вибуху, процитував рядок із «Бгаґавад-ґіти»: «Я став смертю, руйнівником світів».

Після капітуляції Японії він закликав до міжнародного контролю над ядерними технологіями та виступив проти розробки водневої бомби, чим нажив собі політичних ворогів.

У період маккартизму Оппенгеймера звинуватили у «нелояльності» та зв’язках із комуністами. Хоча офіційно він не був членом партії, його симпатії до антифашистських рухів у 1930-х роках і дружні стосунки з лівими інтелектуалами стали підставою для сумнівів у його благонадійності.

На слуханнях 1954 року його визнали «небезпечним для національної безпеки» й позбавили допуску до державних таємниць. Блискучий вчений, який допоміг США створити атомну зброю, був фактично вигнаний із політичного та наукового істеблішменту.

Сучасні історики вважають цей процес прикладом того, як страх і політична упередженість можуть зруйнувати життя навіть найбільш відданих своїй країні вчених. У 2022 році Міністерство енергетики США офіційно скасувало рішення 1954 року, визнавши його несправедливим.

Після втрати урядових повноважень він присвятив себе роботі в Інституті перспективних досліджень у Принстоні, де займався філософією науки, проблемами взаємозв’язку між знанням і владою. У 1963 році він отримав премію Енріко Фермі, яка стала визнанням його заслуг перед наукою.

Помер Дж. Роберт Оппенгеймер у 1967 році від раку горла.

У 2023 році режисер Крістофер Нолан у фільмі «Оппенгеймер» (з Кілліаном Мерфі в головній ролі) знову повернув увагу світу до цієї постаті, показавши її не як бездушного творця зброї, а як людину, що усвідомила трагічні наслідки власного відкриття.

Данило Ігнатенко

The post Коротка біографія Роберта Оппенгеймера first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.