Втілення 1. Риба Матса. Риби – це одні з перших великих організмів на Землі, які домінували на планеті 35 мільйонів років тому, перша велика тварина в океані.

2. Черепаха Курма. Земноводні. Риби трансформують плавники у лапи та виходять на сушу. Перші тварини – амфібії.
3. Вараха. Дикий кабан. Ссавці. Життя остаточно виходить на сушу та розвивається.
4. Нарасімха. Лев розміром з слона. Людна з головою лева. Перехідна ланка між тваринним світом та появою людей.
5. Вамана. Невеликого зросту людина. Поява перших людських цивілізацій. Виникнення знарядь праці. Перші люди невисокого зросту, схожі на неандертальців та інших Homo, які зникли.
6. Парашурама. Кам’яна сокира. Поява першої сучасної людини (Homo sapiens) – людини розумної.
7. Рама. З луком та стрілами. Охота та початок сільського господарства. Висока мораль. Першій соціальні стосунки у суспільстві. Вчення самозахисту людини. Знання про виживання. Перші етичні та моральні норми у суспільстві.
8. Баларама. З плугом. Виникнення людей – землеробів, перше фермерство. Великі аграрні цивілізації.
9. Крішна. Інтеллект, інтуїція, мудрість, розум, нові технології (як приклад суадаршана чакра). Сучасне людство.
10. Калкі Аватар. Зображується як людина з вісьмома руками та головою коня. Майбутнє. Можливо, через століття людство дійсно матиме іншу форму тіла. У багатьох культурах майбутнє асоціюється з символом коня. До речі, в Україні зафіксовано багато зображень священного коня у печерах у гірському масиві Товтри.

Ігор Мехеда

The post Дашаватара як модель еволюції життя на Землі first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Проте існували винятки. Наприклад, у Кореї, Індії рабство не завжди обмежувалося чужоземцями. У цих культурах система підневільності могла набувати ритуального чи адміністративного значення, зменшуючи відмінності між «власними» і «чужими».

Психологія рабства

Раби перебували на найнижчих щаблях суспільної ієрархії, їхній статус часто передавався нащадкам, створюючи спадкову систему нерівності. Зневага до рабів проявлялася як всоціальних відносинах, так і у мовних, культурних образах: рабів порівнювали з тваринами, повіями чи злочинцями.

Раса, релігія і моральна легітимація

Юдаїзм, християнство та іслам визнавали рабство як природний, хоча й тимчасовий, соціальний стан. В ісламі раб мав бути звільнений після певного терміну, тоді як християнська традиція фокусувалася на духовній рівності, не ставлячи під сумнів земні ієрархії.

Расовий аспект рабства виявився особливо різким у колоніальну епоху. На відміну від античного Риму чи Африки, де раби могли інтегруватися у спільноту, на американському Півдні расова прірва стала нездоланною. Чорношкірі раби були позбавлені свободи та будь-якої перспективи на звільнення.

Соціально-економічні ролі рабів

У різні історичні епохи раби виконували широкий спектр функцій:

• У Візантії, Османській імперії чи Середньовічній Німеччині раби могли ставати управителями, воїнами або навіть міністрами. Османські яничари й мамлюки — приклади того, як колишні раби отримували політичну владу.
• У багатьох культурах раби були ремісниками, торговцями, адміністраторами й навіть фінансистами. Їм довіряли великі суми грошей або керування торговими караванами.
• Найнижчий щабель рабської праці — це видобуток корисних копалин, робота на плантаціях і веслування на галерах. Такі роботи були небезпечними, виснажливими й часто смертельними.

Соціологічна функція

З точки зору соціології, рабство виконувало: забезпечення дешевої робочої сили, на якій будувалися цивілізації; підтримувало соціальний порядок через підпорядкування одних людей іншим; формувало уявлення, що нерівність і підкорення є природними; створювало чіткий поділ між «своїми» і «чужими», зміцнюючи владу панівних груп.

Навіть після формального скасування рабства експлуатація, расизм та дискримінація продовжують існувати в нових формах.

Данило Інатенко

The post Соціологія рабства: структура, функції та культурні виміри підневільності first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Згідно з даними істориків та лінгвістів, тораджа походять від давніх носіїв австронезійських мов, які протягом тривалого часу заселяли Сулавесі, асимілюючи або витісняючи його корінне населення. Пізніше, у період активної ісламізації архіпелагу, мусульманські народи, зокрема бугінці, відтіснили тораджа у внутрішні райони острова.

Поселення та безпека

Історичні громади розташовувалися на гірських вершинах і пагорбах, що дозволяло забезпечити природний захист у разі воєнних конфліктів. Таке розташування сіл підкреслює прагнення народу зберігати незалежність і захищати свої ресурси. Архітектура селищ мала оборонний характер і була тісно пов’язана з релігійними уявленнями та суспільною організацією.

Релігія та сучасні трансформації

У минулому тораджа сповідували традиційні вірування з розвиненим культом предків та складною обрядовістю, зокрема в поховальних практиках. Згодом під впливом зовнішніх місіонерських рухів і загальнонаціональних процесів більшість тораджа прийняли християнство, хоча існують і мусульманські громади. Незважаючи на це, у культурному житті народу значну роль зберігають традиційні ритуали, які поєднуються із сучасними формами релігійної ідентичності.

Також цікавими є обряди поховання, що відзначаються тривалістю й складністю. Для них характерні ритуальні бенкети, жертвопринесення худоби та спорудження тимчасових будівель для прийому численних гостей. Саме похоронні церемонії вважаються найважливішим елементом духовної культури тораджа.

Господарство

Життя народу базувалося на землеробстві. Основними культурами були рис та інші сільськогосподарські продукти, які визначали щоденне існування громади. Допоміжними заняттями виступали ткацтво, гончарство, різьблення по дереву та обробка заліза. Для одягу традиційно використовували тканини з кори дерев, які мали ритуальне призначення. У сучасну добу вони здебільшого замінені бавовняними матеріалами, запозиченими з малайської культури, а також західним стилем. Вони практикували підпилювання зубів та прикрашання тіла великою кількістю прикрас, що символізувало перехідні обряди та естетичні ідеали громади.

Сьогодні більшість представників живуть у доступних гірських селах центрального Сулавесі, займаючись переважно землеробством, зокрема вирощуванням рису. Значна частина громади є християнами, менша – мусульманами, однак традиційні обряди, особливо похоронні, залишаються важливим елементом культурного життя.

Данило Ігнатекно

The post Народ тораджа: культура та історія first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Історичні витоки

Традиція стверджує, що апостол Святий Яків подорожував до Іспанії в I столітті нашої ери, проповідував Євангеліє, після чого повернувся до Єрусалиму, де загинув мученицькою смертю у 44 році. Його тіло, за переказами, було доставлено човном до Галісії та поховано в кам’яній гробниці, охоронюваній його учнями. Протягом століть місцезнаходження гробниці залишалося невідомим, доки на початку IX століття, за правління Альфонсо II, короля Астурії, її нібито було відкрито. На цьому місці спорудили церкву для зберігання мощей Якова, яка швидко стала об’єктом паломництва з усієї Європи.

Легенди, що оточують відкриття гробниці, мають символічний характер. Найвідоміша розповідає про відлюдника Пелагія, якого на поле гробниці привела яскрава зірка. Згодом це місце отримало назву Campus Stellae («Поле Зірки»), що пізніше трансформувалося у Сантьяго-де-Компостела. Інші перекази свідчать про чудесний човен із каменю, яким тіло Якова перевезли до Галісії, або про початкове поховання в місті Падрон, приблизно за 25 км на південь від Сантьяго-де-Компостела.

Розвиток паломництва в Середньовіччі

У XI столітті розпочалося будівництво собору в Сантьяго-де-Компостела, що замінив попередню церкву та став духовним центром для паломників. Мережа маршрутів до міста розвивалася по всій Західній Європі, формуючи одне з найважливіших християнських паломництв Середньовіччя. Паломництво мало не лише духовне значення, а й соціальне: віруючі отримували індульгенції, що, за католицькою доктриною, скорочували страждання душі у чистилищі.

Важливу роль у поширенні культу Святого Якова відіграли хрестові походи. Святий Яків був представлений як Сантьяго Матаморос — «Мавроубивця» — що перетворило апостола на символ боротьби християн проти мусульман на Піренейському півострові. Його зображення часто включало постать на коні з мечем у бою, але водночас існували і традиційні іконографії, що показували Якова як паломника з посохом і гарбузом для води.

Занепад і відродження паломництва

Популярність Каміно де Сантьяго поступово знизилася в XIV–XVI століттях через вплив епохи Відродження, протестантської Реформації та контрреформаційних заходів Католицької церкви. Лише у 1884 році Папа Лев XIII підтвердив справжність мощей Святого Якова. У другій половині XX століття паломництво було відновлено, а Сантьяго-де-Компостела стало важливим культурним і туристичним центром. У 1985 році місто внесли до списку Світової спадщини ЮНЕСКО, а у 1993 році Каміно де Сантьяго отримав аналогічне визнання.

Сучасне паломництво

Сьогодні Каміно де Сантьяго відвідують сотні тисяч паломників із різних країн. Приймальний офіс у Сантьяго-де-Компостела реєструє паломників, які подолали маршрут і бажають отримати сертифікат компостелу. Для цього потрібно подолати останню ділянку 100 км пішки або верхи, або 200 км на велосипеді, надавши посвідчення особи та штампи з пройдених маршрутів.

Популярність Каміно у XXI столітті зросла експоненційно: якщо у 2003 році число паломників становило 74 324 осіб, то у 2023 році воно досягло 446 076. При цьому значно збільшилася частка людей, що вирушають у подорож з нерелігійних причин, а способи пересування стали різноманітнішими — пішки, на велосипеді, верхи та навіть на інвалідних візках, як це демонстрував британський фізик Стівен Гокінг у 2008 році.

Маршрути Каміно

Каміно де Сантьяго охоплює численні маршрути по Іспанії та Західній Європі, серед яких найбільш відомим є Французький шлях (Camino Francés), Португальський шлях (Camino Portugués) та Північний шлях (Camino del Norte). Маршрути включають історичні міста, села, монастирі та природні ландшафти, що робить паломництво не лише духовним досвідом, а й культурною та туристичною подією.

Данило Ігнатенко

The post Каміно де Сантьяго: історія, традиції та сучасне значення first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Термін став також важливим інструментом у внутрішньому мусульманському дискурсі, зокрема в полеміці між різними релігійними течіями. У цій площині джахілія іноді використовується для критики секуляризму, західного впливу чи навіть внутрішньої корупції в мусульманських країнах. Проте така розширена інтерпретація потребує обережного підходу, оскільки може призвести до ідеологічної поляризації та виправдання насильницьких дій під гаслом боротьби з «новою джахілією».

Попри це, джахілія залишається важливим поняттям у системі ісламської історіософії. Вона вказує не лише на духовну темряву минулого, але й слугує маркером розмежування між незнанням і одкровенням, між хаосом і божественним порядком. Саме завдяки цьому терміну мусульманське суспільство формує власну ідентичність через протиставлення себе минулому, водночас інтегруючи з нього ті елементи, що не суперечать релігійній істині.

Таким чином, джахілія в ісламі постає як багатовимірна категорія, що має і історичну, і богословську, і культурну значущість. Вона не лише окреслює межу між доісламським і ісламським світом, але й постійно оновлюється в контексті нових викликів, які ставить перед мусульманською спільнотою сучасність.

Данило Ігнатенко

The post Джахілія як теологічна концепція в мусульманському мисленні first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Філософські та релігійні інновації

Буддійське вчення, засноване на принципах чотирьох благородних істин та Вісімкового шляху, стало революційним для свого часу. Воно пропонувало альтернативу ведичній традиції, акцентуючи увагу на внутрішньому перетворенні та звільненні від страждань (дуккха). Ключовим аспектом вчення є концепція сансари — циклу перероджень, який можна подолати через досягнення нірвани.

Соціально-культурний контекст

Діяльність Будди відбувалася в умовах конкуренції між різними релігійними групами, зокрема джайнізмом та традиційним брахманізмом. Його підхід, що заперечував кастову систему та акцентував на етичній поведінці (шила), медитації (самадхі) та мудрості (пання), знайшов відгук серед різних верств населення.

Поширення буддизму

Після смерті Будди його вчення поширилося завдяки зусиллям послідовників, зокрема під час правління імператора Ашоки (III ст. до н. е.). Сформувалися різні школи буддизму, такі як Тхеравада, Махаяна та Ваджраяна, кожна з яких інтерпретувала спадщину Будди унікальним чином.

Сучасне значення

Сьогодні буддизм залишається однією з провідних світових релігій, що впливає на культуру, мистецтво та психологію. Такі поняття, як усвідомленість (майндфулнес) і співчуття (каруна), стали частиною глобального дискурсу. Археологічні знахідки, такі як ступа в Лумбіні, підтверджують історичність Будди, тоді як його філософія продовжує надихати мільйони.

Данило Ігнатенко

The post Будда: життя, вчення та історичний вплив засновника буддизму first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Есхатологічні концепції не обмежуються лише авраамічними релігіями. Подібні теми знаходять своє відображення в релігіях стародавніх цивілізацій Середземномор’я, Близького Сходу та Східної Азії. Більш того, есхатологічні архетипи часто присутні у світських ідеологіях та визвольних рухах, які прагнуть кардинальної трансформації суспільства.

Основні есхатологічні концепції

Кінець світу: у багатьох релігіях існує уявлення про апокаліпсис або глобальну трансформацію. У християнстві цей сценарій описаний в Одкровенні Іоана Богослова.

Воскресіння мертвих: ця ідея є ключовою для юдаїзму, християнства та ісламу. Вона передбачає повернення до життя всіх людей для остаточного суду.

Страшний суд: суд Божий, під час якого визначається доля кожної душі. Цей концепт надає сенс земному життю та моральному вибору.

Месіанська ера: період миру та справедливості, що настане після катаклізмів. У юдаїзмі це пов’язано з приходом Месії, у християнстві — з другим пришестям Христа.

Есхатологія та суспільство

Есхатологічні вірування мають значний вплив на суспільне життя. Вони можуть або сприяти політичній пасивності, коли віруючі чекають на Божественне втручання, або навпаки — стимулювати активну діяльність для наближення «нової ери». Наприклад, християнські рухи у Середньовіччі активно використовували есхатологічні мотиви для реформ та соціальних змін.

У часи криз есхатологічні уявлення часто стають джерелом розради для людей. Вони дають надію на кращий світ та зміцнюють віру у справедливість. У сучасному світі подібні ідеї також знаходять своє місце, наприклад, у фантастичних фільмах та книгах, які описують постапокаліптичні сценарії.

Данило Ігнатенко

The post Що таке есхатологія? first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Походження терміну та історичний контекст

Термін «агностицизм» уперше був публічно використаний британським біологом Томасом Генрі Хакслі в 1869 році на зустрічі Метафізичного товариства в Лондоні. Хакслі, відомий своєю підтримкою дарвінівської теорії еволюції, створив цей термін як протиставлення «гностикам» церковної історії, які стверджували, що знають істини про Бога та Всесвіт.

Сам Хакслі пояснював свою позицію так: «Це прийшло мені в голову як суперечливе «гностику», який стверджував, що знає так багато про те, про що я не знав». Його твердження відображає головний принцип агностицизму — визнання меж людського знання, особливо у питаннях, що стосуються метафізичних та релігійних тем.

Сутність агностицизму

Доктрина наголошує на невизначеності та непізнаваності певних аспектів реальності. Згідно з цим, людина не має достатньо об’єктивної інформації, щоб зробити остаточні висновки про існування Бога, душі чи інших метафізичних сутностей.

Варто зазначити, що агностицизм не є тотожним атеїзму. Якщо атеїсти заперечують існування Бога, агностики лише стверджують, що це питання залишається поза межами пізнання. Водночас його можна застосовувати не лише до релігійних, але й до наукових та філософських питань.

Види агностицизму

Агностицизм має декілька форм, залежно від акценту на різних аспектах пізнання:

Релігійний: визнання того, що питання існування Бога є принципово непізнаваним.

Філософський: зосереджується на обмеженості людського розуму щодо пізнання об’єктивної реальності.

Науковий: відмова робити висновки про явища чи концепти, які не можуть бути підтверджені науковими методами.

Видатні представники

Джордж Берклі, видатний ідеаліст XVIII століття, також зробив значний внесок у філософію, хоча його погляди були радше протилежними агностицизму. Він стверджував, що існування речей залежить від їхнього сприйняття.

Шотландський філософ Девід Юм був одним із ранніх мислителів, які висловлювали скептицизм щодо можливості пізнання об’єктивної реальності. Його роботи підкреслювали невизначеність людського знання та обмеженість емпіричного пізнання.

Кант розвивав ідею про непізнаваність «речей у собі» — реальності, яка залишається прихованою від нашого досвіду. Це положення стало ключовим у філософії агностицизму.

Під впливом сучасної науки агностицизм залишається актуальним. З розвитком квантової фізики, космології та нейронаук багато філософів і вчених визнають межі людського пізнання. Він стає важливим підходом для збереження відкритості до нових знань і відмови від догматизму.

Данило Ігнатенко

The post Агностицизм: суть, історія та видатні представники first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Агностицизм Хакслі та його релігійний потенціал

Томас Генрі Хакслі, британський науковець і філософ, який ввів термін «агностицизм», розглядав його як підхід, що базується на науковому методі. Він вважав, що людина повинна уникати тверджень, які не можуть бути підтверджені емпірично. Однак сам він допускав, що агностицизм може бути релігійним, навіть християнським. У своєму есе «Агностицизм і християнство» (1889) Хакслі розрізняв «наукову теологію», яку він вважав сумісною з агностицизмом, і «церковність» або «клерикалізм», який, на його думку, нав’язував догматичні істини без підтвердження. Він критикував не самі релігійні ідеї, а те, як вони часто використовуються для морального тиску на людей.

Релігійний агностицизм, таким чином, можна розглядати як спробу знайти баланс між науковим підходом до пізнання світу і духовними потребами людини. Він не заперечує існування Бога або божественного, але вимагає критичного осмислення релігійних тверджень.

Релігійний агностицизм у буддизмі

Одним із найяскравіших прикладів релігійного агностицизму є буддизм. Будда уникав відповідей на метафізичні питання, такі як існування Бога або природа Всесвіту, вважаючи їх несуттєвими для досягнення просвітлення. Натомість він акцентував увагу на практичних аспектах духовного шляху, таких як етика, медитація і усвідомленість. Такий підхід дозволяє буддизму залишатися релігією, яка не вимагає від своїх послідовників сліпої віри в догматичні істини.

Ця риса буддизму робить його близьким до ідей релігійного агностицизму. На відміну від традиційних християнських доктрин, які часто наполягають на необхідності віри в певні догми для спасіння, буддизм пропонує шлях, що базується на особистому досвіді та практиці, а не на сліпій вірі.

У сучасному світі релігійний агностицизм набуває все більшої популярності, особливо серед людей, які прагнуть поєднати науковий світогляд із духовними пошуками. Багато хто з них відкидають догматичні підходи традиційних релігій, але залишаються відкритими до ідей, які можуть допомогти їм знайти сенс життя та внутрішній спокій.

Данило Ігнатенко

The post Релігійний агностицизм first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Суть монотеїзму

Хоча монотеїзм часто розглядають як просту протилежність політеїзму, його суть полягає не лише в кількості божеств, а в унікальності та трансцендентності Бога. У монотеїстичних традиціях Бог не просто один — Він є абсолютним, всемогутнім і незрівнянним. Це вираження божественної єдності, яке виходить за межі логічного протиставлення «один проти багатьох». Наприклад, у юдаїзмі концепція Бога як Творця всесвіту підкреслює Його унікальність і недосяжність для людського розуміння. У християнстві, незважаючи на доктрину Трійці, зберігається ідея єдності Бога. У ісламі ж принцип таухіду (єдності Бога) є центральним догматом віри.

Історичний контекст

Історики релігій часто обговорюють, чи є монотеїзм більш «розвиненою» формою релігійної думки порівняно з політеїзмом. Однак немає вагомих доказів того, що він виник пізніше. Навпаки, історичні дослідження показують, що обидві системи вірувань існували паралельно, а їх розвиток був складним і багатогранним. Деякі вчені вважають, що єдинобожжя є вищою формою релігії, оскільки воно пропонує більш абстрактне та універсальне розуміння божественного. Однак це твердження залишається предметом дискусій, оскільки політеїстичні традиції також демонструють глибину та складність у своїх уявленнях про божественне.

Одним із головних викликів монотеїзму є питання про походження зла у всесвіті, який керується одним всемогутнім Богом. Якщо Бог є добрим і всемогутнім, чому існує страждання та несправедливість? Це питання залишається центральним у філософських та теологічних дискусіях. Крім того, монотеїзм стикається з труднощами в поясненні множинності форм божественного прояву..

Монотеїзм і західна культура

У західній культурі монотеїзм став самоочевидною аксіомою, яка визначає спосіб мислення та світогляд мільйонів людей. Сьогодні вибір між монотеїзмом, атеїзмом і агностицизмом є одним із ключових питань для багатьох людей, які шукають відповіді на вічні питання про сенс життя, мораль і існування Бога.

Історія релігій показує, що пошук балансу між єдністю і множинністю, між трансцендентністю і іманентністю божественного, залишається вічним джерелом натхнення для духовних пошуків людства.

Данило Ігнатенко

The post Монотеїзм first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Основні риси політеїзму

Політеїзм не є однорідним явищем. Він може проявлятися в різних формах залежно від культурного та історичного контексту. Наприклад, у деяких політеїстичних релігіях існує верховний бог, який панує над іншими божествами. Так, у грецькій міфології Зевс вважається головним богом, який керує іншими богами Олімпу. Однак навіть у таких системах інші божества залишаються важливими, оскільки кожне з них відповідає за певну сферу життя — війну, любов, море родючість тощо.

У інших випадках, як у буддизмі, боги можуть відігравати другорядну роль порівняно з вищими духовними цілями, такими як досягнення просвітлення або звільнення від страждань. У індуїзмі, наприклад, існує тенденція ототожнювати багато богів як різні аспекти єдиної Вищої Істоти, що демонструє гнучкість політеїстичних уявлень.

Політеїзм у світових релігіях

Політеїзм був характерним для більшості древніх релігій. У Стародавньому Єгипті, Месопотамії, Греції, Римі, Скандинавії та інших регіонах існували розгалужені пантеони богів, які відображали уявлення людей про світ і природу. Наприклад, у єгипетській міфології Ра, бог сонця, вважався творцем світу, а Осіріс — богом підземного світу та воскресіння.

Сучасні релігії, такі як індуїзм, синтоїзм та деякі форми буддизму, також містять елементи політеїзму. У індуїзмі існують тисячі богів, але найбільш шанованими є Брахма, Вішну та Шива, які уособлюють цикл створення, збереження та руйнування світу. У синтоїзмі, традиційній релігії Японії, існує безліч камі (божеств), які пов’язані з природними явищами, місцями чи предками.

На відміну від політеїзму, монотеїстичні релігії, такі як юдаїзм, християнство та іслам, визнають лише одного Бога. Ці релігії мають спільну семітську традицію, яка підкреслює єдність та всемогутність Бога. Однак навіть у монотеїстичних системах можна знайти елементи, що нагадують політеїзм. Наприклад, у християнстві існує віра в ангелів, демонів та святих, які, хоч і не є богами, але мають певну надприродну силу.

Данило Ігнатенко

The post Політеїзм first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Визначення атеїзму

Атеїзм часто визначають як «віру в відсутність Бога», але таке формулювання може бути оманливим. Насправді це не просто віра, а скоріше відсутність віри в божественне. Він може бути як активним (свідоме заперечення існування Бога), так і пасивним (відсутність віри через недостатність доказів). Активний атеїзм часто ґрунтується на критичному аналізі релігійних доктрин, тоді як пасивний атеїзм ближчий до агностицизму, але все ж відрізняється від нього своєю чіткістю.

Аргументи

Атеїзм спирається на низку аргументів, які підкріплюють його позицію. Один із найпоширеніших — це «науковий аргумент». Наука пояснює природні явища без необхідності звертатися до божественного втручання. Еволюційна теорія, наприклад, дає відповіді на питання про походження життя, які раніше вважалися виключно релігійними.

Інший важливий аргумент — «проблема зла». Якщо Бог всемогутній і добрий, чому в світі існує страждання? Атеїсти вважають, що наявність зла суперечить ідеї всемогутнього та люблячого Бога, що робить його існування малоймовірним.

Також атеїсти часто звертаються до історичного та культурного аналізу релігій. Вони вказують на те, що релігії виникли як спроба пояснити незрозумілі явища природи, а їхні доктрини формувалися під впливом конкретних історичних умов. Це підкріплює думку про те, що релігія є продуктом людської психології та соціальних потреб, а не відкриттям абсолютної істини.

Критика атеїзму

Атеїзм також стикається з критикою. Одним із головних аргументів проти нього є «моральний аргумент». Деякі вважають, що без віри в Бога неможливо обґрунтувати моральні цінності. Однак атеїсти заперечують це, вказуючи на те, що мораль може бути продуктом соціальної еволюції та людського розуму, а не релігійних доктрин.

Інший аргумент проти атеїзму — це «досвід трансцендентного. Багато людей стверджують, що переживали духовні стани або відчуття присутності божественного. Атеїсти ж вважають, що такі досвіди можна пояснити психологічними або нейробіологічними процесами.

У сучасному світі атеїзм набуває все більшої популярності, особливо в країнах із високим рівнем освіти та наукового прогресу. Він стає частиною світогляду людей, які прагнуть жити, керуючись розумом і логікою, а не релігійними догмами.

Данило Ігнатенко

The post Атеїзм: світогляд без божественного first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Основні принципи

Основою джайнізму є концепція ахімси — ненасильства або незаподіяння шкоди всім живим істотам. Цей принцип пронизує всі аспекти життя джайнів, від повсякденних звичок до духовних практик. Ахімса не обмежується лише фізичним ненасильством; вона також включає уникнення емоційної та психологічної шкоди. Для джайнів кожна жива істота має душу, і тому будь-яка форма насильства вважається перешкодою на шляху до духовного очищення.

Назва релігії походить від санскритського дієслова «ji», що означає «перемагати». Це стосується внутрішньої боротьби, яку джайни ведуть проти своїх пристрастей та тілесних бажань. Ті, хто досягає просвітлення, називаються «Джина» (Переможці), а їхні послідовники — «Джайни» (Послідовники Переможців). Він також відомий своїм акцентом на аскетизмі, який вважається необхідним для досягнення звільнення душі від циклів народження та смерті (сансари).

Історія та поширення джайнізму

Релігія має давню історію, яка сягає тисячоліть. Його засновником вважається «Магавіра», останній із 24 духовних наставників, який жив у VI столітті до нашої ери. Він вдосконалив і систематизував вчення джайнізму, зробивши його доступним для широких мас.

Незважаючи на те, що джайнізм залишається переважно індійською релігією, у XX та XXI століттях він почав поширюватися за межі Індії завдяки міграції джайнів до країн Заходу, зокрема до США, Канади та Великобританії. За оцінками, у світі налічується понад 6 мільйонів джайнів, більшість із яких проживають в Індії.

Філософія та практики

Джайнізм пропонує своїм послідовникам суворий кодекс поведінки, який включає п’ять основних обітниць:

1. Ахімса — ненасильство.
2. Сат’я — правдивість.
3. Астейя — неприсвоєння чужого.
4. Брахмачар’я — цнотливість.
5. Апаріграха — відмова від матеріальних прив’язаностей.

Джайни також практикують медитацію, аскетизм і вегетаріанство, що допомагає їм мінімізувати шкоду для інших живих істот. Вони вірять у концепцію карми, згідно з якою всі дії людини впливають на її майбутнє переродження. Щоб звільнитися від карми, джайни прагнуть досягти стану кевала-джняни (всезнання) та мокші (звільнення).

У світі, де насильство та конфлікти залишаються актуальними проблемами, принципи джайнізму пропонують альтернативний шлях до гармонії та миру.

Данило Ігнатенко

The post Коротко про джайнізм first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

За словами італійського екзорциста, що проживає на Сицилії Беніньо Палілья, в Італії усе дедалі більше спостерігається неабияке захоплення сферою потойбіччя та спіритизму, що нерідко призводить до психо-соматичних розладів.

Лише в Італії на Апеннінському півострові, соціологи публікують нові статистичні дані щодо випадків збільшення душевнохворих людей на основі захопленням окультними практиками. Таких, як вважається, збільшилось у тричі, порівняно з останнім десятиріччям. Палілья зауважує, що захоплення паранормальними явищами, хіромантією є небезпечним, а відвідування сеансів тарологів – не більше, ніж марновірство, що «відкриває двері для сатани та його володіння».

Римо-католицьку церкву в обличчі Ватикану неодноразово турбувала проблема екзорцизму, практика вигнання бісів з психічнохворих людей. Там, де офіційна медицина у психіатричних шпиталях залишається безсилою, на допомогу приходять практики-екзорцисти. Фахівці в усьому світі виділяють кілька основних причин зацікавленості в спіритизмі та магічних ритуалах.

Складна соціополітична ситуація, проблеми зі здоров’ям, психологічні проблеми та особисті кризові стани призводять до психо-емоційного виснаження, яке завершується апеляцією надприроднім, спробі за допомогою карт Таро пояснити власні труднощі. Зважаючи на такі духовні небезпеки, ще у 2014 році Ватикан офіційно визнав Міжнародну асоціацію екзорцистів у боротьбі за душі, полонені демонічними силами.  Так, клірики переконані, що у Великобританії майже одна друга випадків діагностовано дитячої шизофренії – прояв демонізму через надмірну захопленістю тематикою чаклунства,  магії, що відображена у популярних кінофільмах та музичних записах.

Католицькі екзорцисти-практики наполягають, що шизофренія та біполярний розлад є традиційними кандидатами для помилкової діагностики демонічної інвазії. Для констатування девіацій демоністичного походження,  католицька церква послуговується допомогою психіатричних експертів  для збалансованої інформації для формування експертних висновків.

Згідно з оцінками благодійних організацій з питань психічного здоров’я, від 5 до 28% дорослого населення чують голоси, і більшість з них є носіями девіантної форми поведінки. Параліч сну, як стверджують експерти –  це ще один загальний досвід, який може тривожити тих, хто не знає про це.

Формальний указ Ватикану, який затвердив Міжнародну асоціацію екзорцистів, визнав її організацією католиків, яка не діє від імені церкви, але має певну відповідальність перед Ватиканом.  Як повідомляє інформаційний ресурс «Радіо Ватикану» словами отця Палілья, що формування дисциплінарного курсу екзорцизму – це спосіб донести не лише усю шкідливість окультних практик в побутовому житті вірян, але й допомогти дізнатись про те, як зберегти себе від негативних наслідків темних сил, а також своє психічне здоров’я.

The post У Ватикані стурбовані високою зацікавленістю до окультизму у всьому світі first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

У провокативній скандальній статті «Це честь бути революціонером», папа римський підкреслив у скороченій формі свою головну квінтесенцію «Немає пекла, є зникнення гріховних душ», зазначає «La Repubblica».

Незважаючи також на численні заголовки українських ЗМІ щодо заперечення папою римським пекла, Ватикан в своїй офіційній заяві заперечив усе вище сказане. Як зазначає офіційний портал Ватикану, слова папи Франциска були проінтерпретовані некоректно і деформовано; до того ж бесіда папи з Еудженіо Скальфаро носила приватний, а не публічний характер, тому виникала необхідність додаткових коментарів та пояснень з приводу сформульованих тез.

В офіційній позиції Ватикану з приводу скандальної статті стверджується, що інформаційне смислове навантаження викладених подій є результатом авторської  «редактури», в якій не передається текст прямої мови понтифіка безпосередньо.

Натомість не вдаючись у тонкощі теологічного дискурсу, напередодні Великої Страсної П’ятниці, папа здійснив обряд омовіння ніг засудженим у римській в’язниці «Regina Coeli» (укр. «Цариця Небес»). За повідомленням «Радіо Ватикану», серед дванадцятьох ув’язнених були четверо італійців, п’ятеро філіппінців, двоє марокканців, а також по одному вихідцю з Молдови, Нігерії та Сьєра-Леоне. Виділяються ув’язнені також специфічною конфесійною палітрою. Восьмеро засуджених, кому папа звершив обряд омовіння сповідували католицизм, один православ’я, решту – іслам та буддизм, – зауважує прес-реліз «Радіо Ватикану».

The post Папа Франциск обговорив пекло з атеїстом і вчинив омовіння ніг ув’язненим first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Сценарій до кінострічки написав режисер Жако ван Дормель і Томас Гунциг. Нам розповідають вигадану історію про Бога, який править людьми через комп’ютер. Виглядає вища істота негарно, вона постійно насилає на людей страждання.  При бажанні можемо побачити мотиви гностицизму про злого Деміурга творця, але кіно не намагається презентувати себе, як важливий світоглядний проект.

В «Надновому Заповіті» ми знайомимося з дочкою Бога, яка хоче знайти 6 апостолів. Нам демонструють подорож божественної дівчинки Еа на Землю. Вона стала причиною всіх змін, адже зробила так, що кожна особа взнала коли вона помре. Ця подія привела до конфлікту між батьком тираном і доброю богинею. Далі  Жако Ван Дормель історію необдуманих вчинків Бога. Творець виявляється абсолютно несимпатичною сутністю, яка керує світом, примушує страждати кожного, а сам отримує садистське задоволення від своїх дій.

Гумор в фільмі типово французький. Деяким віруючим він може здатися атеїстичним, образливим. Актори демонструють непогану акторську гру. Глядачів порадують візуальними ефектами, комедійними сценами, смішними діалогами. «Надновий Заповіт» отримав визнання критиків, деякі нагороди від Європейської кіноакадемії, Норвезького кінофестивалю, Каталонського кінофестивалю, національної бельгійської кінопремії «Магрітт».

Кіно вийшло досить своєрідним. Воно загалом непогано зняте. Поєнання сюрреалізму і комічного вдало доповнюють одне одного. Можливо деякі жарти образять віруючих людей. Тупість, неприємність і садизм Бога, як героя цього фільму не сподобаються релігійним фанатикам. Жако Ван Дормель зняв комедію про вигаданих персонажей, далеких від прототипів з різноманітного Священного Писання.

The post «Надновий Заповіт» (Le Tout Nouveau Testament) 2015 first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

З 16 квітня 2018 року, з нагоди дня народження, папа отримав подарунки та вітання префекта Конгрегації Східних Церков кардинала Леонардо Сандрі. Серед почесних гостей у «Mater Ecclesia» з групою австрійських ченців цистерціанського абатства прибув з вітаннями та дарунками Максиміліан Хайм. Один з найприємніших дарунків, що отримав іменинник з нагоди свята – офіційне довідкове видання «Oriente Cattolico».Також 16 квітня 2018 року у Ватикані був запланований показ прем’єри документального фільму «Бенедикт XVI – момент істини», який транслюватиметься в ефірі італійського католицького телеканалу «TV2000».

Нагадаємо, що 256-й єпископ Риму Бенедект XVI народився в баварському містечку Марктль 16 квітня 1927 р в родині комісара жандармерії Йозефа Ратцінгера і Марії Ратцингер.З 1949 по 1951 рік Ратцингер студіював філософію і теологію у Вищій школі філософії та богослов’я у Фрайзінгу. 29 червня 1951 був висвячений на клірика у місцевій католицькій парафії. З 1952 по 1959 рік викладав догматичну і фундаментальну теологію у Вищій школі філософії та богослов’я у Фрайзінгу. Починаючи з 1953 р стає доктором богослов’я, в 1957 р – професором, завойовуючи статус-кво блискучого теолога на німецьких теренах. З цією репутацією Йозеф Ратцингер викладав в університетах Бонну, Мюнстера, Тюбінгена, Регенсбурга. З 1962 по 1965 рік активно брав участь в роботі II Ватиканського Собору в якості радника архієпископа Кельна, кардинала Йозефа Фрінгса.

28 травня 1977 пройшов єпископську хіротонію і зайняв архієпископську кафедру Мюнхена і Фрайзінг. 27 червня того ж року був зведений Папою Павлом VI кардиналом. 25 листопада 1981 року Папа Іван Павло II призначив його префектом Конгрегації доктринації віри. З 6 листопада 1998 року – віце-декан Колегії кардиналів, а з 30 листопада 2002 року – її декан.
Після смерті Івана Павла II 9 квітня 2005 р конклав обрав його 265-м за рахунком Єпископом Риму. Церемонія інтронізації мала місце 24 квітня того ж року.

The post Папа Бенедикт XVI відзначив свій день народження first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Учасники акції з транспарантами закликали місцеве населення та Сейм докласти усіх зусиль у боротьбі з абортами. Організатори в свою чергу допомогли зібрати для жіночих пологових будинків дитяче харчування, одяг, а також предмети першої необхідності.
Ксьондз Казимир Неч під час проведення ранкової служби Божої у Варшаві заявив, що справа учасників акції – Божественне справа, оскільки дар життя – є найвищим божественним даром людства.

Наразі враховуючи специфіку польського законодавства, жінки мають право на штучне переривання вагітності у разі медичного діагностування порушення плоду. Однак ультраконсервативна націоналістична польська партія «Право і справедливість» неодноразово з підтримки католицької церкви скасувати дане положення з польської юрисдикції, – інформує «Euronews».

The post У Варшаві відбулась маніфестація проти абортів first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Серед 18 держав, респонденти яких брали участь у дослідженні, найвищий рівень антисемітських настрої зафіксовано у Вірменії. Близько 32% опитаних вірмен не бажають бачити серед євреїв з числа сусідів, співробітників та друзів.  Високі показники дискримінаційного характеру в контексті єврейського національного питання демонструє Прибалтика. Саме в Литві число антисемітів досягає позначки у 23% серед числа усіх опитаних. Результати «Pew research Center» показують, що до Вірменії і Литви високий прояв антисемітизму проявляє Румунія (22%), Чеська республіка (14%) та Польща. Близько 18% з числа польських респондентів ствердили, що не бажали б бачити євреїв в якості своїх співгромадян; а 30% не вважають їх частиною польського національного співтовариства.

Найнижчий рівень антисемітизму проявили громадяни України. В свою чергу число тих українців, позиція яких стосовно єврейського питання має негативний відтінок досягає позначки лише 5%. Приблизно такі ж дані демонструють серби і болгари по 7% відповідно.

Організатори дослідження підкреслюють, що при ретельному розгляді поглядів на євреїв крізь спектру домінуючих віросповідань, немає суттєвої різниці між католицькими та православними країнами.

Згідно соціологічною вибіркою, враховуючи аналогічні частки православних християн і католиків по всьому регіону (17 і 16% відповідно) стверджують, що не бажають аби євреї були їх сусідами, – зазначає «Pew Research Center».

The post В Україні зафіксовано найнижчий рівень прояву антисемітизму в Європі first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Ретельні напрацювання професора, виходячи з позиції оригінальності Туринського артефакту, випливають точні антропометричні дані Христа. Згідно з результатами напрацювань встановлено, що  Ісус «був людиною надзвичайної краси» та високої статури. Ріст близько 180 см зросту з чітко окресленим царським виразом обличчя.

Окрім деталізованих досліджень  фізичних характеристик Ісуса Христа, професор Фоджі зміг власними очима побачити усю тяжкість завданих Сину Божому в період великих страждань заради спасіння усього людства. Уважно проаналізувавши Плащаницю, можна побачити 370 ран від бичування, не враховуючи рани на боках, що були на тілі, однак не виявлені неозброєним оком. Таким чином, специфіка  тривимірної  реконструкція дозволила відобразити, що в момент смерті людина Плащаниці провисає вправо і його праве плече було вивихнутим  «досить серйозно, що травмувало нерви , – зауважує падуанський доктор.

Нагадаємо, що за офіційною позицією Римо-католицької церкви, артефакт Туринської Плащаниці є оригінальною матерією, у яку був загорнутий Син Божий Ісус Христос після своїх страждань. Згідно з легендарними відомостями, Плащаниця була таємно вивезеною з Єрусалиму і згадується в історичних хроніках близько 1360 року у єпархії Труа (Франція). Згодом починаючи з 1578 року, матерія була перенесена до північної Італії у м. Турин.

На основі тривалих наукових напрацювань доктора Фанті випливають чимало фактів, які дають підставу вважати Туринську Плащаницю справжнім оригіналом.

The post Італійський вчений встановив точні антропометричні дані Ісуса Христа first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.