Про юність Нокса збереглося небагато відомостей. Відомо лише, що його батьком був Вільям Нокс, а матір носила прізвище Сінклер. Родина, ймовірно, належала до дрібних фермерів, хоча кілька його предків брали участь у воєнних кампаніях, зокрема в битві при Флоддені (1513).

Освіту він здобував під керівництвом відомого вченого Джона Мейджора, найімовірніше в Сент-Ендрюському університеті. Формального ступеня він не отримав, але вирізнявся схильністю до діалектичних диспутів і абстрактного мислення. До 1540 року Нокс був висвячений у священики, а згодом працював апостольським нотаріусом у Гаддінгтоні, що свідчило про його високе становище серед католицького духовенства.

Вплив Джорджа Вішарта

Переломним моментом у житті Нокса стало знайомство з протестантським проповідником Джорджем Вішартом. У 1545 році він супроводжував його під час проповідницьких подорожей по Лотіану. Саме під впливом Вішарта Нокс остаточно прийняв протестантську віру.

Страта Вішарта у 1546 році за наказом кардинала Девіда Бітона глибоко вразила Нокса і стала поштовхом до його активної діяльності в руслі Реформації. У 1547 році він опинився в замку Сент-Ендрюс, де після вагань прийняв проповідницький сан. Його промови одразу справили враження, і відтоді він вважав себе покликаним Богом до служіння.

У полоні та в Англії

Влітку 1547 року замок Сент-Ендрюс упав під натиском французьких військ, а Нокса разом з іншими полоненими відправили на французькі галери. Після 19 місяців важкої неволі його звільнили завдяки втручанню Англії.

Період правління Едуарда VI став для нього часом активної проповідницької роботи. Нокс служив у Бервік-апон-Твіді та Ньюкаслі, був одним із королівських капеланів і відзначився у розробці англіканських статей віри. Саме він наполіг на включенні так званої «чорної рубрики» до Книги спільної молитви, яка заперечувала тілесну присутність Христа у Євхаристії. У цей час він одружився з Марджорі Боуз, яка народила йому двох синів.

Вигнання на континент

Зі сходженням на престол католички Марії Тюдор (1553) Нокс мусив залишити Англію. Він оселився спочатку у Франкфурті, а згодом у Женеві, де служив пастором англійської громади.

У Женеві він перебував під безпосереднім впливом Жана Кальвіна, перейнявши його ідеї церковного устрою та богослов’я. Саме тут він написав трактати про передвизначення і знамениту брошуру «Перший звук труби проти жахливого правління жінок» (1558), у якій різко критикував владу католицьких королев. Ця праця зіпсувала його стосунки з англійською королевою Єлизаветою I, яка після сходження на престол більше ніколи не дозволила йому повернутися до Англії.

Повернення до Шотландії

У 1559 році Нокс повернувся до Шотландії, де ситуація досягла критичної точки. Протестантські лорди, відомі як «Лорди Конгрегації», виступили проти влади католицької регентки Марії д’Гіз. Нокс швидко став духовним і політичним лідером руху. Його проповіді у Перті та Единбурзі надихали громади, а принцип «виправданого опору» проти правителів-католиків ліг в основу дій протестантів.

Завдяки союзу з Англією лорди здобули перевагу, і в 1560 році було ухвалено Шотландське віросповідання, яке заклало підвалини нової церкви. Нокс активно долучився до створення конституції та літургії Реформатської церкви Шотландії.

Після смерті першої дружини Нокс у 1564 році одружився вдруге — з Маргарет Стюарт, яка народила йому трьох доньок. Попри хвороби та ослаблене здоров’я, він продовжував проповідувати у церкві Святого Джайлза в Единбурзі до самої смерті.

Нокс помер 24 листопада 1572 року. Сучасники згадували його як людину суворого характеру, невтомного проповідника і безкомпромісного борця за протестантську віру. Його вплив на релігійне та політичне життя Шотландії виявився настільки сильним, що згодом його назвали «батьком шотландського протестантизму».

Данило Ігнатенко

The post Джон Нокс: життя, діяльність лідера Шотландської Реформації first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Марія Стюарт була єдиною дитиною короля Шотландії Якова V та його дружини Марії де Гіз. Її батько помер через шість днів після її народження, залишивши немовля на троні. Через загрозу вторгнення англійського короля Генріха VIII, який прагнув контролювати шотландську спадкоємицю, Марію відправили до Франції у віці п’яти років.

У Франції Марія виховувалася при дворі короля Генріха II та Катерини Медічі. Вона отримала блискучу освіту: вивчала латину, італійську, іспанську та грецьку мови, а також музику, поезію та мистецтво. Французька стала її рідною мовою, і вона більше асоціювала себе з Францією, ніж з Шотландією.

У 1558 році Марія одружилася з дофіном Франциском, старшим сином Генріха II. Після смерті короля у 1559 році Франциск став королем Франції, а Марія — королевою-консортом. Проте її чоловік помер у 1560 році, залишивши її 18-річною вдовою.

Повернення до Шотландії та політичні виклики

У 1561 році Марія повернулася до Шотландії, де стикнулася з низкою проблем:

• Релігійний конфлікт:Шотландія перейшла до протестантизму, тоді як Марія залишалася католичкою. Проповідник Джон Нокс відкрито критикував її.
• Претензії на англійський трон:Будучи правнучкою Генріха VII, Марія вважалася законною спадкоємицею англійської корони, що викликало конфлікт з Єлизаветою I.
• Фракційність шотландської знаті:Дворяни були більше зацікавлені у власних амбіціях, ніж у підтримці королеви.

Шлюб з лордом Дарнлі та політична криза

У 1565 році Марія одружилася з Генрі Стюартом, лордом Дарнлі. Цей шлюб викликав обурення:

• Дарнлі був слабким і егоїстичним правителем.
• У 1566 році він брав участь у вбивстві секретаря королеви Давида Річчо, що остаточно підірвало їхні стосунки.
• Народження сина Джеймса (майбутнього короля Якова VI) не врятувало шлюб.

Падіння та страта

Після вбивства Дарнлі (1567) Марія вийшла заміж за графа Ботвелла, що викликало повстання шотландської знаті. Вона була змушена зректися престолу на користь сина та втекла до Англії.

Єлизавета I, побоюючись змови, ув’язнила Марію на 19 років. У 1587 році її звинуватили у змові проти англійської королеви та стратили.

Спадщина Марії Стюарт

• Її син Яків VI став королем Англії (Яків I) після смерті Єлизавети, об’єднавши корони Шотландії та Англії.
• Марія залишилася символом трагічної долі жінки у політиці.
• Її історія надихнула численні літературні та кінематографічні твори.

Життя Марії Стюарт — це історія влади, кохання та зради. Її доля відображає складність політичних і релігійних конфліктів XVI століття, що робить її однією з найвизначніших постатей європейської історії.

Данило Ігнатенко

The post Марія Стюарт: життя та трагедія королеви Шотландії first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.