Проте існували винятки. Наприклад, у Кореї, Індії рабство не завжди обмежувалося чужоземцями. У цих культурах система підневільності могла набувати ритуального чи адміністративного значення, зменшуючи відмінності між «власними» і «чужими».

Психологія рабства

Раби перебували на найнижчих щаблях суспільної ієрархії, їхній статус часто передавався нащадкам, створюючи спадкову систему нерівності. Зневага до рабів проявлялася як всоціальних відносинах, так і у мовних, культурних образах: рабів порівнювали з тваринами, повіями чи злочинцями.

Раса, релігія і моральна легітимація

Юдаїзм, християнство та іслам визнавали рабство як природний, хоча й тимчасовий, соціальний стан. В ісламі раб мав бути звільнений після певного терміну, тоді як християнська традиція фокусувалася на духовній рівності, не ставлячи під сумнів земні ієрархії.

Расовий аспект рабства виявився особливо різким у колоніальну епоху. На відміну від античного Риму чи Африки, де раби могли інтегруватися у спільноту, на американському Півдні расова прірва стала нездоланною. Чорношкірі раби були позбавлені свободи та будь-якої перспективи на звільнення.

Соціально-економічні ролі рабів

У різні історичні епохи раби виконували широкий спектр функцій:

• У Візантії, Османській імперії чи Середньовічній Німеччині раби могли ставати управителями, воїнами або навіть міністрами. Османські яничари й мамлюки — приклади того, як колишні раби отримували політичну владу.
• У багатьох культурах раби були ремісниками, торговцями, адміністраторами й навіть фінансистами. Їм довіряли великі суми грошей або керування торговими караванами.
• Найнижчий щабель рабської праці — це видобуток корисних копалин, робота на плантаціях і веслування на галерах. Такі роботи були небезпечними, виснажливими й часто смертельними.

Соціологічна функція

З точки зору соціології, рабство виконувало: забезпечення дешевої робочої сили, на якій будувалися цивілізації; підтримувало соціальний порядок через підпорядкування одних людей іншим; формувало уявлення, що нерівність і підкорення є природними; створювало чіткий поділ між «своїми» і «чужими», зміцнюючи владу панівних груп.

Навіть після формального скасування рабства експлуатація, расизм та дискримінація продовжують існувати в нових формах.

Данило Інатенко

The post Соціологія рабства: структура, функції та культурні виміри підневільності first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Термін «расизм» також застосовується до політичних, економічних чи правових установ і систем, які здійснюють або зберігають дискримінацію за расовою ознакою. Цей інституційний, структурний чи системний расизм особливо активно досліджувався у 1980-х роках із появою критичної расової теорії.

З кінця 20 століття поняття біологічної раси було визнано культурним винаходом, що не має наукового обґрунтування. Проте історично расизм був використаний нацистською партією в Німеччині для виправдання систематичної дискримінації, переслідування та масового вбивства євреїв під час Другої світової війни, що відоме як Голокост.

У Північній Америці та Південній Африці епохи апартеїду расизм диктував, що різні раси повинні бути відокремлені одна від одної та мати окремі громади та установи, такі як церкви, школи та лікарні. Такий підхід вважався природним і правильним, а представники рас з низьким статусом були обмежені в правах та можливостях. Расизм був центральною ідеєю Північної Америки, колонізації та діяльності європейців з будівництва імперій у 18 столітті. Ідея раси була створена для збільшення відмінностей між європейцями та африканцями, чиї предки були поневолені та перевезені до Америки. Це виправдовувало систему експлуатації та дегуманізації поневолених, незважаючи на ідеологію людської рівності.

До 19 століття расизм поширився по всьому світу. У багатьох країнах лідери почали розглядати етнічні компоненти своїх суспільств у расових термінах, створюючи «вищі» та «нижчі» раси. Це призводило до експлуатації та дискримінації людей з низьким статусом, особливо в колонізованих регіонах.

З середини 20 століття багато конфліктів у світі почали розглядатися в расових термінах. Расизм викликає ненависть і недовіру, перешкоджає взаєморозумінню. Більшість людських суспільств визнали расизм неправильним і почали боротися з ним через підвищення обізнаності та сприяння людському розумінню. У Сполучених Штатах рух за громадянські права в 1950-60-х роках сприяв скасуванню законів, що запроваджували расову сегрегацію та дискримінацію. Незважаючи на конституційні та законодавчі заходи, спрямовані на захист прав расових меншин, приватні переконання багатьох американців залишаються расистськими.

Оскільки поняття «раса» пов’язане з фізичними відмінностями, такі ознаки, як темний колір шкіри, часто розглядаються як ознаки низького статусу. Деякі експерти вважають, що расизм важко викорінити, оскільки розум не можна змінити законами. Проте переконання щодо людських відмінностей можуть змінюватися, як і всі елементи культури.

Данило Ігнатенко

The post Расизм: поняття та історичні аспекти first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Деяким глядачам кіно не сподобалось, адже їм головний персонаж нагадував рептилію. Стосунки людини і плазуна ними сприймалися як огидлива потворність. Насправді «чудовисько» не є нижчою формою існування,  навпаки воно – розумна істота, що відсилає нас до казки «Красуня і чудовисько».

В «Формі води» хороша акторська гра. Прибиральниця та «іхтіандр» не здатні говорити, вони спілкуються завдяки мови жестів для глухонімих. Перевтілилися в цих героїв Даг Джонс і Салі Хокінс. Не одною драматичністю відрізняється цей фільм, в ньому трапляються жарти, комедійні елементи, радість.

Кіно наповнене чарівною музикою від композитора Александра Деспла. Сценарій написав не тільки режисер Гільєрмо дель Торо, йому допомагала Ванесса Тейлор. Прекрасна операторська робота Дана Лаустсена допомагає глядачам зануритися в світ «Форми води».

Головний злодій виглядає неприємним стереотипним психопатом, який успішний, але разом з тим – корисливий, механічний, суцільний расист. Його зіграв чудовий актор Майкл Шеннон. З своїми ролями справилися всі добре. Німа прибиральниця розкривається, як оригінальна жінка, з власними інтересами, співчуттям, прагненням до краси.

Дивлячись за нелегким життям головних героїв, яких не розуміють, ми щиро співчуваємо їхнім долям. Режисеру вдалося красиво показати зустріч і любов двох неповторних диваків. Таку «Красуню і чудовисько» міг зняти тільки Гільєрмо дель Торо, його уява та унікальне сприйняття світу здатне створити історію про стосунки незвичної пари. Занурюйтеся в чаруючий світ «Форми води» і спостерігайте за прекрасно знятим фільмом.

The post Фільм «Форма води» (The Shape of Water) 2018 first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.