Павло, відомий при народженні як Савл, походив із єврейської родини діаспори та був громадянином Римської імперії. Він отримав класичну фарисейську освіту, ймовірно, в Єрусалимі, де вивчав Закон Мойсея та усну традицію. До свого навернення Савл активно переслідував послідовників Ісуса, вважаючи новий рух небезпечним відхиленням від юдейської віри.

Ключовим моментом у його житті стало містичне переживання на шляху до Дамаска, під час якого, за власними свідченнями Павла, йому явився воскреслий Ісус Христос. Ця подія кардинально змінила його світогляд і спрямувала до проповідницької діяльності. Павло сприймав своє навернення як безпосереднє Боже покликання, що надало йому апостольського авторитету.

Упродовж приблизно двадцяти років Павло здійснив кілька масштабних місіонерських подорожей, під час яких заснував християнські громади в Антіохії, Малій Азії, Македонії, Греції та, ймовірно, в Іллірії. Він свідомо звертався насамперед до язичників, пропонуючи їм участь у спільноті віруючих без необхідності повного дотримання юдейського закону.

Попри домовленості з єрусалимськими апостолами, Павло неодноразово вступав у конфлікти з прихильниками обов’язкового обрізання та ритуальних приписів. Ці суперечки стали важливим чинником формування ранньої церковної ідентичності. Наприкінці життя Павло був заарештований, перевезений до Рима та, згідно з давньою традицією, страчений за часів імператора Нерона.

Данило Ігнатенко

The post Святий апостол Павло: життя, навернення та місіонерська діяльність first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

На відміну від більшості гностиків, Маркіон вважав, що і тіло, і душа людини є творінням нижчого бога-творця, який уособлює справедливість і суворість, але позбавлений милосердя. Добрий Бог, далекий від цього світу, з чистої любові послав Христа, щоб звільнити людство від влади творця. Спасіння, на його думку досягається не через таємничий гнозис, а через віру в діяння Христа.

Послідовники руху практикували суворий аскетизм, уникаючи зв’язків зі світом матерії, та навіть допускали жінок до священства й єпископату. Вони вирізнялися дисципліною і моральною вимогливістю.

Важливим внеском засновника була його концепція Святого Письма. Він рішуче відкинув Старий Завіт як твір Бога-Творця, натомість визнавав автентичними Послання апостола Павла та Євангеліє від Луки, однак тільки у редагованій версії без «юдейських» елементів. Його канон змусив ранню церкву систематизувати власний корпус писань, що стало одним із кроків до формування біблійного канону.

Маркіоніти швидко поширилися в різних регіонах Римської імперії, і церква вважала їх найнебезпечнішою єрессю. Святі Полікарп, Пій І та Анікета активно виступали проти вчення Маркіона. У 144 році його відлучили від церкви, однак рух продовжував існувати ще кілька століть, після чого остаточно зник.

Данило Ігнатенко

The post Маркіонізм: гностична течія II століття first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Біографія та діяльність

Лактанцій отримав призначення вчителем риторики в Нікомідії (сучасний Ізміт, Туреччина) за сприяння римського імператора Діоклетіана. Його діяльність у цій ролі була перервана переслідуванням християн, розпочатим у 303–304 роках, після чого Лактанцій повернувся на Захід близько 305 року. Близько 317 року він знову увійшов у державну службу, ставши наставником Кріспа, сина імператора Костянтина, у Трірі.

Основні праці та концепції

Найвідомішою працею Лактанція є «Божественні інститути». Ця робота значною мірою спирається на класичних авторів, а не на прямі цитати Святого Письма. Лактанцій критично оцінював язичницькі культи, вказуючи на їхню оманливість і забобонність. Він пропонував християнство як раціоналізовану віру в єдину Верховну Істоту, джерело створення всього сущого.

У супутній праці «Про смерть переслідувачів» Лактанцій підкреслював, що християнський Бог здатний втрутитися у світові події та відновити справедливість, на відміну від віддаленого Бога стоїчного деїзму. Він також стверджував, що римська концепція справедливості (aequitas) здобуває повноту лише через християнське розуміння божественного батьківства, яке об’єднує людство у вселенське братерство через посередництво Христа.

Оцінка впливу

Лактанцій демонстрував неабиякі риторичні здібності, зокрема у критиці язичницького політеїзму. Водночас його підхід до викладу власного християнського вчення був обмеженим, часто зводячись до моралістичних настанов і аргументів проти язичництва. Його внесок здебільшого полягав у популяризації християнства серед освіченої латинської аудиторії та створенні логічно структурованого обґрунтування віри.

Данило Ігнатенко

The post Лактанцій first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Дно озера Ізник, що розташоване в північно-західній частині Туреччини на теренах Бурської області були знайдені місцевою історико-археологічною групою у 2014 році.

Виявлений храм  на поверхні дна озера завдяки системі аерофотозйомці проведеній у зв’язку з інвентаризацією історичних та культурних визначних пам’яток Туреччини. На фотознімках храму чітко відображено залишки базиліки на три нави.

Органи місцевого самоврядування Бурси в рамках розширення туристичної діяльності, вважають доцільним у відкритті на місці «підводного» храму археологічного музею, задля можливості надати туристам можливість оглянути руїни базиліки.

Професор археології університету Улудаг в Бурсі, доктор Мустаф Сахін має усі підстави вважати, що храм побудований вже за підсумками Першого Нікейського Собору 325 р., ініційованого імператором Костянтином Великим. «В будь якому випадку, виникнення базиліки відноситься до IV століття », – зауважив дослідник.

На думку доктора Сахіна, храм могли побудувати на місці смерті св. Неофіта, 16-річного юнака наверненого до  християнства, що загинув мучинецькою смертю у 303 р. в час найжорстокішого переслідування християн імператором Діоклетіаном.  Середньовічні фрески вказують на його смерть поблизу озера ; самі ж археологи запевняють, що в результаті сейсмічної активності храм зруйнувався, а масштабний землетрус, «передислокував» його рештки на глибину озера. Головною причиною потрапляння цих решток туди, сейсмологи називають зміну рельєфу земної кори.

The post У Туреччині на глибині озера планують організувати екскурсію до ранньохристиянської церкви first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Згідно з задумом організаторів акції, до якої причетна міжнародна католицька благодійна організація «Допомога Церкві в потребі» (Aid to the Church in Need, ACN), червоний колір покликаний символізувати кров християн, які постраждали від рук релігійних фундаменталістів та бойовиків, сказано в інформагенстві «Catholic News Agency».

В цей же день аналогічні акції відбудуться в Сирії та Іраку: в Алеппо буде висвітлений маронітський собор святого Іллі, а в Мосулі – католицька церква святого Павла, де 24 грудня 2017 пройшла перша меса після звільнення міста від бойовиків Даіши.

Подібного роду акції ACN проводить не вперше. У листопаді минулого року в Великобританії в рамках кампанії підтримки переслідуваних християн Близького Сходу червоним кольором висвітлили будівлю парламенту в Лондоні і ще близько десятка найбільших соборів по всій країні. Тоді ж забарвилися в червоний колір базиліка Святого Серця в Парижі і кафедральний собор Маніли (Філіппіни).

Директор ACN Алессандро Монтедуро, на зустрічі з журналістами розповів, що освітлення Колізею буде присвячено двом знаковим постатям: «Це Асія Бібі, пакистанська християнка, засуджена до смертної кари… і Ребекка, молода жінка, яку викрали [бойовики] Боко Харам разом зі своїми двома дітьми, коли та була вагітна третьою дитиною», повідомляє «InVictory».

The post У Римі нагадають про християнське мучеництво за віру first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Храм, який попався в очі дослідницькій групі вважається одним з найдавніших в Малій Азії на території сучасної Туреччини. Вважається, що християнський храм прикрашав античне місто Адріанополіс, який нині похований під сучасними будівельними конструкціями в районі Стамбулу міста Ескіпазар. Як сказано у інформресурсі «InVictory», ретельне вивчення історії цього храму має пролити світло на монастирську архітектуру традиції 1500-літньої давності.

Турецький науковий співробітник археологічного факультету Карабукського університету Ерсін Келікбаз, зазначив, що у храмі виявлені зображення річок описаних у тексті Біблії, зокрема, Геон, Фісон, Тигр і Євфрат.

Історична знахідка, що  датується серединою V століття  є унікальним явищем, оскільки це один із перших храмів на теренах причорноморського побережжя. З цього приводу Ерсін Елікбаз підкреслює, що беручи до уваги відомі історичній науці закономірності розвитку храмової архітектури в Анатолії, «можна з впевненістю стверджувати, що храм один з найдавніших релігійних споруд в Анатолії та регіоні в цілому».

Окрім знайденого храму, археологи матимуть чудову нагоду віднайти місце локації інших храмів та монастирів. У рукописах святого Стілоса Альпіуса згадується про існування жіночого і чоловічого монастирів. Як каже Елікбаз, «в ході наших розкопок ми маємо чудову нагоду встановити точне місце розташування цих монастирів і інших храмів. Знайдений храм розташований в ключовому місці стародавнього міста, має близько 20 метрів в довжину, а його багата підлогова мозаїка виконана з високоякісним мистецтвом».

За словами археолога, колишнє античне місто Адріанополіс, де відбувались дослідження, мало в той час дуже велике значення для молодого християнського світу.

Нагадаємо, що місто Адріанополіс донині вважається найважливішим античним містом в Чорноморському регіоні, археологічні дослідження якого тривають з 2003 року.

На сьогодні археологам вдалося дослідити 14 громадських будівель в місті, в тому числі дві античних лазні, два храми, фортифікаційні споруди, скельні усипальні, театр, віллу вельможі, а також інші будівлі і споруди, в тому числі релігійні, передає «InVictory».

The post У Туреччині віднайшли один із найдавніших християнських храмів first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.