Згідно з традицією, Будда був індуїстським принцом на ім’я Сіддхартха Гаутама, який відмовився від свого становища та багатства, щоб шукати духовного просвітлення. Він зрозумів, що страждання походять від прихильності до минущих аспектів життя та самого життя, яке перебувало в стані постійних змін і тому його неможливо було утримати чи контролювати, але яке, як люди наполягали, має бути тривалим. Людина страждала, постійно наполягаючи на неможливій сталості. Визнаючи це та йдучи шляхом неприв’язаності, можна досягти нірвани («звільнення») після смерті, звільнивши себе від сансари та супутніх страждань.

Будда заснував свою систему на прийнятті Чотирьох Шляхетних Істин і Вісімкового Шляху і навчав своїх учнів духовній дисципліні, за допомогою якої вони могли досягти індивідуального просвітлення так само, як і він. На смертному одрі він попросив, щоб не було обрано жодного духовного лідера замість нього, і кожен із його учнів повинен продовжувати свій шлях. Однак після його смерті було обрано лідера, написані правила, а вчення Будди інституціоналізовано.

Нова віра розкололася в 383 р. до н. е. через доктринальні відмінності, і розвинулося багато буддійських шкіл, у тому числі Стхавіравада та Махасангіка, які заохочували ще більше. У той час буддизм змагався за прихильників з більш стійкими релігіями індуїзмом і джайнізмом і мало просунувся, поки його не прийняв Ашока Великий (правління 268-232 до н. е.) з імперії Маур’їв , який не тільки допоміг встановити систему в Індії, але поширив його на Шрі-Ланку, Корею, Таїланд, Китай і Японію.

АД

The post Буддизм: становлення та розвиток first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.