Останнім із них був Мухаммед ібн аль-Хасан, який, за вірою імамітів, зник у стані «гайби» — божественного приховування — близько 874 року. Відтоді він відомий як «Прихований Імам». Очікується, що він повернеться, щоб відновити справедливість, започаткувати епоху кінця часів і разом із Ісусом стати центральною постаттю Судного дня.

Переслідування 

Протягом ранніх століть імами та їхні послідовники зазнавали регулярних утисків від аббасидських халіфів, які остерігалися їхнього політичного впливу. Попри переслідування, спільнота зберігала стійкість та поступово формувала власну систему богослов’я і права. В період Буїдів (945–1055) у Багдаді та Ірані вони користувалися більшою толерантністю, хоча після завоювань сельджуків у 1055 році вони були змушені розсіятися в різних регіонах Близького Сходу.

У XIII–XIV століттях, за монгольського правління, імаміти зберігали певні позиції при дворі ільханів, проте громади залишалися переважно розпорошеними. Лише за Сефевідів у XVI столітті їхнє віровчення набуло статусу державної релігії: у 1501 році шах Ісмаїл I проголосив шиїтів-двонадесятників офіційною релігією Персії, що остаточно закріпило позиції цієї течії.

Географічне поширення 

Сьогодні вони становлять більшість населення Ірану, де вони є основою ідеології Ісламської Республіки. Також вони складають більшість у Іраку та Бахрейні, значні меншини — у Лівані, Кувейті, Саудівській Аравії, Афганістані та Пакистані. Спільноти існують також у Східній Африці, Південній Азії, Європі та Північній Америці. Найважливіші релігійні та наукові центри розташовані в Кумі та Мешхеді в Ірані, а також у Наджафі та Кербелі в Іраку. Ці міста пов’язані з гробницями ключових постатей імамітської традиції — Алі, Хусейна та інших імамів.

Богослов’я та інститути духовенства 

У відсутності Прихованого Імама спільнота отримує настанови з Корану, хадисів Пророка та імамів. Центральне місце займає інститут муджтахіда — ученого-богослова, уповноваженого тлумачити релігійні тексти та виносити фетви. Його діяльність спирається на іджтихад — процес розумового зусилля у пошуку правових та доктринальних рішень. Особливістю імамітів є те, що кілька авторитетних богословів можуть існувати одночасно, і їхні погляди іноді суттєво відрізняються.

Сьогодні вони залишаються найчисленнішою шиїтською течією. В Ірані, де понад 90 % населення є імамітами, їхнє віровчення стало основою ісламської республіки, заснованої після революції 1979 року.

Данило Ігнатенко

The post Імаміти: гілка шиїзму first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.