А Господь відповідає:  «Дерево по плоді пізнається, але  вони  не шанують Мене, очі їхні засліплені  та й віра зрештою мертва, бо все є марним. Полюбили більше багатство і скороминучу славу на  землі. Вдають із себе немічних, а працюють в неділю, до храму не йдуть, Слово Боже не чують, от і  пожинають справедливо те, що сіяли».  Довгий час  молився він  за  те, щоб хоч трішки змінилися люди і сталося  диво.  Храм  наповнився  тими, за  яких  священик підносив сердечні молитви. Великою радістю духовною наповнилося  серце його і вдячністю Богу.

Якось  увечері  явився  Бог  іншому  священику і промовив до нього: «Чи молився за бідних, струджених і ображених?  Виявляв любов, милосердя , терпіння до інших?  І що скажеш у своє виправдання ?»  Наляканий появою Господа , священик  не міг зрозуміти, і від сорому  похилив  голову. А голос йому і говорить: «Думав ти тільки про багатство, славу й честь,  а не про  убогих,  тому брат твій  тепер духовно піднісся, а ти  зазнав падіння. Запам’ятай лише одне, що Отець Мій  любить смиренних і нагороду дає таким, а гордим противиться. Бо усякий, хто піднесеться в гордині своїй – понизиться, а хто в смиренні– піднесеться у славі Божій ».

Так  і  ви, будьте смиренні  перед  Богом   і уникайте  гріха гордині.

Богдан  Стрикалюк

The post Гордість та смирення (притча) first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.