Флоренція наприкінці XIV століття

У XIV столітті Флоренція була одним із найбільших торговельних і фінансових центрів Європи. Саме тут працювали відомі банкірські родини, розвивалися ремесла, активно торгували тканинами, а виробництво вовни стало основою міської економіки. Політичне життя міста контролювали великі гільдії — об’єднання купців, банкірів і заможних ремісників. Саме вони формували уряд, ухвалювали закони та визначали економічну політику.

Однак поряд із заможними городянами існували десятки тисяч найманих працівників, які не мали власних майстерень і не входили до жодної впливової гільдії. Найнижче становище займали чомпі — чесальники вовни. Їхня праця була важкою, низькооплачуваною та майже не давала можливостей для соціального зростання. Попри те що саме вони були важливою частиною текстильного виробництва, політичних прав ці робітники практично не мали.

Причини повстання

Наприкінці 1370-х років економічні труднощі, високі податки та боротьба між різними угрупованнями всередині правлячих гільдій створили атмосферу політичної нестабільності. Конфлікти між представниками міської еліти послабили владу настільки, що незадоволення почали відкрито висловлювати представники нижчих верств населення.

Наприкінці червня 1378 року простих ремісників і робітників закликали підтримати виступ однієї з політичних фракцій. Проте дуже швидко вони почали діяти самостійно, висуваючи вже власні вимоги. До Синьйорії — виконавчої ради Флоренції — надходили петиції, у яких повсталі вимагали справедливішої податкової системи, більшого представництва у владі та права створювати власні професійні гільдії для тих ремісників, які досі були позбавлені такого права.

Хто такі чомпі?

Назва «чомпі» (італ. Ciompi) походить від робітників, які займалися чесанням вовни перед її подальшою обробкою. Вони виконували одну з найважчих операцій у виробництві тканин, але при цьому отримували мінімальну оплату й не користувалися жодними політичними привілеями.

На відміну від власників майстерень або купців, чомпі не могли вступити до впливових ремісничих об’єднань, що автоматично позбавляло їх можливості брати участь в управлінні містом. Саме тому їхній протест був не лише економічним, а й політичним.

Захоплення влади

22 липня 1378 року ситуація перейшла у відкритий конфлікт. Нижчі верстви населення силою захопили урядові установи Флоренції та змусили стару владу поступитися.

Одним із символів повстання стало призначення чесальника вовни Мікеле ді Ландо на посаду гонфалоньєра правосуддя — найвищу виконавчу посаду у Флорентійській республіці. Для середньовічної Європи це було безпрецедентне явище: вперше людина незнатного походження очолила уряд одного з найбагатших міст континенту.

Новий уряд здійснив низку реформ. Найважливішою стала легалізація нових гільдій, завдяки чому чомпі та інші незаможні ремісники вперше отримали офіційне політичне представництво. Фактично влада почала враховувати інтереси всіх соціальних груп, а не лише заможних купців і банкірів.

Перший демократичний експеримент

Історики нерідко називають уряд, створений після повстання чомпі, одним із найдемократичніших у середньовічній Флоренції. Хоча сучасне поняття демократії суттєво відрізняється від середньовічних політичних моделей, уперше в управлінні містом були представлені не лише великі та малі гільдії, а й найнижчі прошарки міського населення.

Новий порядок засвідчив, що навіть найбідніші ремісники можуть стати політичною силою. Водночас він продемонстрував, наскільки складно було поєднати інтереси різних соціальних груп у місті, де економічна нерівність залишалася дуже великою.

Наслідки повстання

Після придушення виступу влада негайно ліквідувала гільдію чомпі, позбавивши її членів будь-якого політичного представництва. Уже протягом наступних чотирьох років у Флоренції було повністю відновлено домінування великих гільдій, які знову контролювали уряд і економіку міста.

Хоча більшість реформ було скасовано, самі події 1378 року змусили флорентійську еліту серйозніше ставитися до соціального невдоволення. Повстання показало, що ігнорування проблем найбідніших мешканців може призвести до масштабної політичної кризи.

Данило Ігнатенко  

The post Повстання чомпі (1378) first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Рання історія 

Флоренція була заснована у 9 році до н.е. як римська колонія для ветеранів армії. Її планування відповідало канонам римського військового табору (каструм): прямокутна сітка вулиць, форум, храм (присвячений Марсу), амфітеатр та лазні. Стратегічне розташування в родючій долині річки Арно сприяло її перетворенню на провінційну столицю та торговий центр. Після падіння Імперії місто по черзі контролювалося остготами, візантійцями та лангобардами, але відродження почалося з X століття, особливо за правління графині Матильди Тосканської.

Політична система 

До XII століття Флоренція перетворилася на самостійну комуну. Апогеєм її правового становлення стали «Ордонанси правосуддя» 1293 року. Ця конституція формально усунула від влади дворянство та робітників, передавши кермо правління представникам семи старших гільдій (артій) — банкірам, торговцям, суконникам тощо. Вищим органом влади була Синьйорія, що складалася з дев’яти пріорів, яких обирали всього на два місяці. Ця система мала запобігти узурпації влади, але на практиці сприяла постійній боротьбі фракцій та інтригам.

Зовнішня політика 

Могутність Флоренції ґрунтувалася на вовняній промисловості та банківській справі. Флорентійські сукна та фінансові операції славилися по всій Європі. Перемога гвельфів (прибічників папства) над гібелінами (прибічниками імператора) у 1266 році відкрила доступ до папських фінансів. Банкірські доми Барді та Перуцці стали кредиторами королів і пап, монополізувавши збір папських податків. Цей капітал дозволив Флоренції вести агресивну зовнішню політику, підкоряючи сусідні міста (Піза, Сієна, Пістойя, Ареццо) та перетворюючись з міста-держави на територіальну.

Криза XIV століття 

До середини XIV століття Флоренція досягла статусу мегаполісу з населенням близько 90 000 осіб. Однак її процвітання було підірвано низкою катастроф: банкрутство банківських домів Барді та Перуцці; спалахи чуми (1348), яка знищила майже половину населення міста; повстання чомпі (1378) (повстання найманих робітників-суконників, яких не представляли жодні гільдії).

Перехід до олігархії 

Постійні загрози та нестабільність підірвали владу гільдій, однак, на зміну колективному управлінню комуни прийшла олігархія найбагатших і найвпливовіших родин, таких як Козімо де Медічі та Джованні Ручеллаї, які почали концентрувати реальну владу в своїх руках і створили умови для фінансування флорентійського мистецтва та архітектури.

Данило Ігнатенко

The post Флоренція в епоху комун first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.