Щоб розписати Сикстинську капелу, Мікеланджело не лише розробив систему риштувань, щоб дістатися до місця, але й розробив нову формулу та застосування для фрески, щоб боротися з проблемою цвілі, а також техніку миття та використання різноманітних пензлів, щоб спочатку застосувати колір, а потім додати дрібні деталі, затінення та лінії. Для своєї «Таємної вечері» (1490-ті роки) Леонардо експериментував, працюючи над сухою фрескою та використовував комбінацію олії та темпери, щоб досягти ефекту олійного живопису. Рафаель, Леонардо та Мікеланджело використовували у своїх фресках, техніку, за допомогою якої створювали ілюзію живописного простору, який інтегрується в навколишнє архітектурне середовище.

У той же час багато шедеврів Високого Відродження вперше були написані олією, зазвичай на дерев’яних панелях, але іноді на полотні. Оскільки олії надавали більше можливостей у тонких градаціях тонів і кольорів, отримані роботи були більш реалістичними. У результаті з’явилася нова група переконливих портретів звичайних людей. «Мона Ліза» Леонардо, безсумнівно, є найвідомішим прикладом. Інші художники Високого Відродження, як-от Андреа дель Сарто у своїй «Мадонні з гарпіями» (1517) і Фра Бартоломео у своєму « Портреті Джироламо Савонарола» (бл. 1497-1498), також створили потужні роботи олією.

Практика Леонардо малювання олією привела його до розробки нової техніки під назвою «сфумато», що означає «зникає поступово, як дим». Він передбачав використання напівпрозорої глазурі, нанесеної пензлем, для створення поступових переходів між тонами світла та тіні. Результатом було, як писав Леонардо, «без ліній і кордонів, у вигляді диму», створюючи яскраву імітацію реальності без будь-яких ознак мазків пензля художника. Інші митці Високого Відродження, такі як Рафаель, Фра Бартоломео, також оволоділи стилем, який пізніше значно вплинув на художників Венеціанської школи епохи Відродження.

Альона Дмитрук

The post Живопис Високого Відродження first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.