Деяким глядачам кіно не сподобалось, адже їм головний персонаж нагадував рептилію. Стосунки людини і плазуна ними сприймалися як огидлива потворність. Насправді «чудовисько» не є нижчою формою існування,  навпаки воно – розумна істота, що відсилає нас до казки «Красуня і чудовисько».

В «Формі води» хороша акторська гра. Прибиральниця та «іхтіандр» не здатні говорити, вони спілкуються завдяки мови жестів для глухонімих. Перевтілилися в цих героїв Даг Джонс і Салі Хокінс. Не одною драматичністю відрізняється цей фільм, в ньому трапляються жарти, комедійні елементи, радість.

Кіно наповнене чарівною музикою від композитора Александра Деспла. Сценарій написав не тільки режисер Гільєрмо дель Торо, йому допомагала Ванесса Тейлор. Прекрасна операторська робота Дана Лаустсена допомагає глядачам зануритися в світ «Форми води».

Головний злодій виглядає неприємним стереотипним психопатом, який успішний, але разом з тим – корисливий, механічний, суцільний расист. Його зіграв чудовий актор Майкл Шеннон. З своїми ролями справилися всі добре. Німа прибиральниця розкривається, як оригінальна жінка, з власними інтересами, співчуттям, прагненням до краси.

Дивлячись за нелегким життям головних героїв, яких не розуміють, ми щиро співчуваємо їхнім долям. Режисеру вдалося красиво показати зустріч і любов двох неповторних диваків. Таку «Красуню і чудовисько» міг зняти тільки Гільєрмо дель Торо, його уява та унікальне сприйняття світу здатне створити історію про стосунки незвичної пари. Занурюйтеся в чаруючий світ «Форми води» і спостерігайте за прекрасно знятим фільмом.

The post Фільм «Форма води» (The Shape of Water) 2018 first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Серіал плавно розповідає історію андроїда жінки Долорес Абернаті, яка діє не завжди по плану творця парку Роберта Форда. Джонатан Нолан з своєю дружиною Лізою Джой демонструють роботів, які зовні схожі на людей, з шкірою, м’язами, інстинктами. Згодом деякі андроїди розвиваються настільки, що здатні відрізняти себе від інших, в них виникає самосвідомість. Паралельно з цією сюжетною лінією, спостерігаємо за «гостями», людьми, які приїжджають в парк, щоб реалізувати потаємні бажання в насиллі, похоті, владі.

Серіал задає питання, на яке, не дає відповіді. Чим відрізняються люди від роботів з штучним інтелектом? На цю тему знято чимало хороших фільмів: «Той, хто біжить по лезу бритви» (1982), «Термінатор» (1984), Термінатор 2: Судний день (1991), Двохсотлітня людина (1999), «Матриця» (1999), «Штучний розум» (2001), «Я робот» (2004), «Той, хто біжить по лезу бритви 2049» (2017) та ін.  Долорес та всі інші персонажі парку створені для розваг людей, вони – раби, кожний життєвий крок, яких здійснюється за сценарієм, програмою, написаною Робертом Фордом.

«Світ Дикого Заходу» не аналізує детально проблеми підняті в ньому сценаристами. Іронічно, що «гості», вважають роботів, лише машинами. Вони розглядають їх, як об’єкти насолоди, втілення бажань, не задумуючись на тим, чи живі вони. Це при тому, що всі андроїди однозначно є живими істотами, тільки не в кожного з них розвивається самосвідомість. В парку, громадяни футуристичного суспільства забувають за принципи, цінності, якими керувалися в звичайному житті. «Світ Дикого Заходу» дає їм змогу втілити всі свої фантазії. Андроїди не можуть померти, але їх вбивають «гості», щоб науковці кожного разу ремонтували чи лікували персонажів атракціону.

Режисери демонструють нам привабливість і спокусливість людської деструктивності. В ставленні до андроїдів проявляється всі прихована сутність індивідів. Більшість з них забуває про роль, яку вони виконували в суспільстві. Гра робить їх агресивними, деградованими екземплярами, без моралі та совісті. Сценаристи дуже плавно розгортають сюжет розповіді, інколи й нуднувато. В неочікуваний час, вони, навпаки вибухнуть адреналінною екшн сценою.

Роботи не здатні реально зашкодити громадянам, вбити їх, покалічити, що тільки сильніше розпалює людську егоцентричність. Суперник, який не здатний протистояти своєму кривднику – ідеальна гра для порочного людства. Цікаво подаються тонкі нюанси поведінки в екстремальних ситуаціях. Парк має декілька рівнів, це не віртуальна гра, чим далі ви заходите, тим небезпечніше стає. В кінці локацій, навіть підвищується опір персонажів, а «гості» відчувають втрату безпеки, що також пробуджує приховану агресію.

Серіал, насичений жорстокими сценами, які максимально демонструють жорстокість, на перший погляд, слабкого, пригніченого офісного індивіда чи жадність багача, який звик добиватися свого. Андроїди не забувають «попередні ігри», власні вбивства, знущання, вони  спостерігають в своїх снах. Долорес і інші персонажі нічого не забувають, таким чином ми отримуємо цілком свідомих, розумних істот. Роберт Форд не переконаний, в тому, що життя людини краще, ніж існування жителів парку.

В останніх серіях серіалу, сюжет починає розгортатися доповнюватися, пришвидшуються події, емоції досягають максимуму. Найсвідоміші андроїди нічого не забувають, вони здатні постійно розвиватися, проявляти почуття, поступово з ляльок, вони перетворюються в творців власної історії. Ні люди, ні андроїди, не показуються ідеальними, їх майже неможливо відрізнити, якщо взагалі це реально зробити.

«Світ Дикого Заходу» має багато переваг. Чудово виконана робота операторів, робить світ Джонатана Нолана і Лізи Джой по справжньому реалістичним. Гарно підібраний саундтрек, мелодії композитора Раміна Джаваді доповнюють атмосферу цікавого проекту. Акторська гра: Еван Рейчел Вуд, Ентоні Хопкінса, Тенді Ньютон, Джеймса Мардсена, Джиммі Сімпсона, Еда Харіса вийшла хорошою. Автори серіалу цитують Вільяма Шекспіра, Лююїса Керола, використовують ідею «бікамералізму» (двохпалатного розуму).

Перший сезон «Світу Дикого Заходу» вийшов цікавим, серйозним художнім твором. Назвати його шедевральним рано. В майбутньому нас очікують нові сезони. Розповідь історії головних героїв, хоч насичена екшеном, драмою, гумором, інколи провисає. Творці серіалу демонструють багато проблем, задають питання, на, які поки не дають всіх відповідей. Роздуми про свідомість не доведені до цілісності, вони скоріше стимулюють нас звернути увагу на своє існування, задуматися над власним місцем в суспільстві, ролями, які ми виконуємо щоденно. Чи здатні, ми змінити сценарій нашого життя? Чи завжди діємо як свідомі люди? Що робить нас людьми?

The post «Світ Дикого Заходу» (Westworld) Перший сезон. Чи здатні ми змінити сценарій нашого життя? first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Після успіху першої опублікованої книги, інші його твори, також стали вдалими, інколи вони були лідерами продаж. Сюжет «Записника» простий, але текст написаний майстерно. Книгу не варто вважати дешевим любовний романом, цілком християнським романом. Її буде цікаво читати чоловікам, жінкам, людям різної вікової групи. В «2004» році американський режисер Нік Касаветіс екранізував «Записник» (Щоденник пам’яті).  Після прем’єри фільму, роман знову популярним.

Ніколас Спаркс розповідає про історію любові Ноя і Еллі. Ми знайомимось з цими добрими, творчими героями, яким хочеться спіпереживати. Вони зустрілися в юнацькому віці, пережили розставання, другу світову війну, смерть, хвороби. Згодом, ми дізнаємося трагічні обставини в житті Ноя і Еллі. Любов головних героїв народившись в підлітковому віці, заново розгоряється через десять років, продовжує палати, не згасає.

Незважаючи на свої почуття, їхнє кохання не зображується, як руйнівна стихія, герої намагаються допомагати оточуючим. Інколи ці стосунки виглядають настільки гармонійно, що в таку історію важко повірити. Ніколас Спаркс створив Ноя та Еллі благородними, розумними, надихаючими людьми. Вони захоплюються поезією Волта Вітмена, красою природи, пишуть один одному листи. Вражає, що герої роману, за всі роки не зіпсувалися, не стали цинічними, навпаки зберегли віру людяність.

В книзі «Записник», не тільки гарно описує почуття двох люблячих людей. Письменнки вміло змальовує пейзажі, ліс, лебедів, озеро, небо, хмари. Ніколас Спаркс демонструє змістовні, глибокі роздуми Ноя і Еллі. «Записник» – це історія рідкісного кохання. Автор надихає вірити читачів в добро, красу і любов. Роман дуже поетичний, деяка сентиментальність в творі не робить книгу спрямованою тільки на жіночу аудиторію. Ніколас Спаркс написав твір, який містить в собі свій особливий світ. В реальності такі хороші герої малоймовірні, але мистецтво повинно показувати кращу дійсність. З цим завданням  «Записник» справляється дуже добре.

The post «Записник». Історія любові від Ніколаса Спаркса first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.