У цих умовах радник з національної безпеки Генрі Кіссінджер розпочав таємні переговори з представниками Ханоя. Це був типовий приклад «бек-канальної дипломатії», коли ключові рішення готуються поза офіційними форматами. Однак навіть у закритому режимі сторони залишалися далекими від компромісу, що відображало глибокі ідеологічні та геополітичні суперечності холодної війни.

Камбоджійський фактор і розширення війни

Паралельно з переговорами адміністрація Річарда Ніксона шукала способи тиску на Північний В’єтнам. Одним із таких кроків стало втручання у Камбоджі після перевороту 1970 року, коли генерал Лон Нол усунув принца Сіанука. Новий режим орієнтувався на США, але не міг самостійно протистояти комуністичним силам.

Американське командування санкціонувало масштабну операцію за участю військ США та Південного В’єтнаму. Хоча союзники захопили значні запаси озброєння, стратегічної мети — знищення основних сил противника — досягти не вдалося. Більше того, ця кампанія сприяла посиленню камбоджійського комуністичного руху, відомого як «Червоні кхмери».

Протести в США і криза легітимності війни

Війна дедалі більше втрачала підтримку всередині самих Сполучених Штатів. Камбоджійська кампанія стала каталізатором нової хвилі протестів, особливо серед студентської молоді. Символом цієї кризи стала трагедія в Кентському університеті 4 травня 1970 року, коли Національна гвардія відкрила вогонь по демонстрантах.

Ці події радикалізували антивоєнний рух і поставили під сумнів моральну легітимність війни. Соціологічні опитування показували, що більшість американців вважали участь у війні помилкою. Додаткове обурення викликала система призову, яка сприймалася як соціально несправедлива.

У результаті політичний тиск змусив адміністрацію Ніксона прискорити курс на «в’єтнамізацію» — передачу основного тягаря війни армії Південного В’єтнаму та поступове виведення американських військ.

Межі в’єтнамізації та військові невдачі

Попри певні тактичні успіхи, стратегія в’єтнамізації швидко виявила свої обмеження. Найяскравішим прикладом стала операція «Лам Сон 719» у Лаосі в 1971 році. Вона мала на меті перерізати «стежку Хо Ши Міна» — ключову логістичну артерію Півночі.

Однак операція завершилася провалом: південнов’єтнамські війська зазнали значних втрат і були змушені відступити. Це продемонструвало залежність Сайгону від американської підтримки та поставило під сумнів здатність Південного В’єтнаму самостійно вести війну.

Великодній наступ і ескалація бомбардувань

У березні 1972 року Північний В’єтнам розпочав масштабний наступ із використанням танків та артилерії. Південнов’єтнамська армія спочатку зазнала серйозних поразок. У відповідь Ніксон санкціонував операцію «Лайнбекер» — інтенсивну повітряну кампанію, включно з мінуванням порту Хайфон.

Це була демонстрація «примусової дипломатії»: використання військової сили для досягнення політичних поступок. До літа наступ було зупинено, що змінило баланс сил на переговорах.

Шлях до Паризьких мирних угод

Після невдачі наступу Ханой став більш відкритим до компромісу. США, у свою чергу, відмовилися від вимоги повного виведення північнов’єтнамських військ із Півдня. Ці взаємні поступки створили основу для угоди.

У жовтні 1972 року Кіссінджер і Ле Дик Тхо досягли попереднього компромісу. Однак уряд Південного В’єтнаму відмовився його прийняти. Це призвело до нової ескалації — так званих «різдвяних бомбардувань» Ханоя, які стали найінтенсивнішою повітряною кампанією війни.

Підписання угоди і завершення американської участі

27 січня 1973 року було підписано Паризькі мирні угоди. Вони передбачали припинення вогню, виведення американських військ протягом 60 днів, обмін військовополоненими та збереження 17-ї паралелі як тимчасової лінії розмежування.

Важливо, що північнов’єтнамські війська могли залишатися на території Півдня, що фактично закладало підґрунтя для майбутнього падіння Сайгону. Таким чином, угоди означали не стільки завершення війни, скільки завершення прямої участі США.

Данило Ігнатенко

The post Сполучені Штати ведуть переговори про вихід з В’єтнаму first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.