Сміт походив із малозаможної родини Нової Англії. Через економічні труднощі та неврожаї сім’я часто змінювала місце проживання, остаточно оселившись у Пальмірі, штат Нью-Йорк. Його мати Люсі Мак Сміт належала до релігійного середовища, відкритого до ідей особистого одкровення, тоді як батько дистанціювався від організованих церков. Родинне життя поєднувало побутову побожність, інтерес до біблійних текстів і поширені в тогочасній Америці практики пошуку скарбів та народної містики.

Перше видіння та постать Моронія

На тлі релігійних відроджень у регіоні Сміт у 14-річному віці, за власними свідченнями, пережив видіння Бога і Ісуса Христа, які повідомили йому, що жодна з наявних церков не володіє повнотою істини. У 1823 році він заявив про нове одкровення — появу ангела Моронія, який розповів про золоті пластини з літописом давніх мешканців Америки.

Переклад і публікація Книги Мормона

За твердженням Сміта, у 1827 році йому було дозволено отримати пластини та перекласти їх за допомогою спеціальних «тлумачів». Переклад, здійснений менш ніж за три місяці, було опубліковано у 1830 році під назвою Книга Мормона. Текст подає сакральну історію ізраїльських народів у Західній півкулі, їхніх пророків, воєн і явлення воскреслого Христа. Книга стала основою нового релігійного канону та ідентичності руху.

Данило Ігнатенко

The post Джозеф Сміт: пророк і засновник Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Ранні роки

Сміт народився в родині фермерів. Його дитинство пройшло у Пальмірі, штат Нью-Йорк, куди родина переїхала через економічні труднощі. Мати, Люсі Мак, походила з родини шукачів одкровення, а батько займався фермерством. Родина рідко відвідувала церкву, проте була релігійно налаштована.

У 14 років Джозеф шукав істинну церкву і, за власними словами, отримав видіння Бога та Ісуса Христа, які повідомили, що всі існуючі церкви помиляються. Це стало першим ключовим одкровенням у його житті.

Одкровення та створення Книги Мормона

У 1823 році Джозеф Сміт отримав нове одкровення: ангел явився йому та розповів про золоті плити, що містили літопис давніх мешканців Америки. Чотири роки по тому Сміт дістав пластини та переклав їх. У 1830 році була опублікована Книга Мормона, що розповідає тисячолітню історію ізраїльтян, які заснували цивілізацію в Західній півкулі та зустріли Христа після його воскресіння.

Заснування церкви

6 квітня 1830 року Джозеф Сміт організував перших віруючих у Церкву Ісуса Христа Святих Останніх Днів. Він активно створював поселення, відомі як «міста Сіону», щоб віруючі могли знайти притулок від переслідувань. Спершу вони оселилися в Індепенденсі, штат Міссурі, а потім у Кіртленді, штат Огайо. Проте переслідування та вигнання змушували громаду постійно змінювати місце проживання, доки вони не осіли в Наву, штат Іллінойс, де Сміт збудував успішне місто з храмом.

Вчення та релігійна діяльність

Сміт вважав, що його дії керовані одкровенням. Він диктував слова голосом Бога, а його одкровення охоплювали як практичні поради, так і глибокі духовні настанови. У 1835 році він опублікував перші 65 одкровень у книзі «Книга Заповідей» (пізніше «Учення і Завіти»). Його вчення включало нові підходи до християнства, зокрема організацію храмів, священицькі посади, ритуали омивання та помазання. Сміт також впровадив практику вічного шлюбу, уклавши близько 30 шлюбів із жінками, хоча діти від цих союзів не народилися.

Особисте життя та характер

Сміт одружився з Еммою Хейл у 1827 році. Пара мала дев’ятьох біологічних дітей та усиновила близнюків. Його рішучість і віра у духовний потенціал кожної людини визначали стиль його керівництва. Він вірив, що кожна людина здатна на божественне та може стати священиком.

Переслідування та смерть

Сміт зазнавав постійного тиску від немормонів через зростання числа віруючих та політичний вплив. У 1838 році його ув’язнили в Міссурі, але він втік до Іллінойсу. У 1844 році, після конфлікту з місцевими жителями та закриття реформістської газети, Сміт і його брат Гайрум були вбиті натовпом у в’язниці. Його смерть створила вакуум у керівництві церкви, який пізніше заповнив Бригам Янг.

Данило Ігнатенко

The post Джозеф Сміт: пророк і засновник Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Після вбивства Галлієна у 268 році владу захопив Клавдій II, соратник Авреліана. Йому вдалося тимчасово стабілізувати ситуацію, але його правління тривало лише 18 місяців. Після смерті Клавдія трон на короткий час зайняв його брат Квінтилл, який незабаром загинув. У вересні 270 року імператором став Авреліан енергійний воєначальник, який рішуче взявся за справу відновлення величі Риму.

Боротьба з зовнішніми загрозами і оборона Риму

Авреліан розпочав правління з придушення загрози в Паннонії, де розбив вандалів. Потім він знищив війська алеманів та ютунгів, які вторглися до Північної Італії, й переслідував їх за Дунай. Повернувшись до Риму, імператор зіткнувся з повстанням на імператорському монетному дворі, яке було жорстоко придушене.

Зважаючи на постійну загрозу з боку варварів, Авреліан ініціював будівництво нової оборонної стіни навколо Риму. Ця масштабна фортифікаційна споруда, що отримала його ім’я, стала важливою частиною міської оборони і збереглася частково донині. Таким чином імператор засвідчив стратегічне розуміння необхідності оборонних укріплень як гарантії безпеки столиці.

Відновлення єдності імперії

Найважливішим досягненням Авреліана стала ліквідація сепаратистських утворень, які виникли в умовах розпаду центральної влади. У 271 році він вирушив на схід для повернення територій, які протягом десяти років контролювала Пальмірська держава. Коли у 273 році Пальміра знову повстала, римський імператор безжально зруйнував місто, поклавши край самостійності цього регіону.

Західна кампанія і тріумф

У 274 році Авреліан переніс бойові дії на Захід. Тут він зіткнувся з імператором-суперником Тетріком, який контролював Галлію, Іспанію та Британію. Внаслідок дипломатичних переговорів Тетрік перейшов на бік Авреліана під час битви при Шалоні, чим зумовив швидку перемогу римських військ. Рейнська армія зазнала поразки, а Тетрік був помилуваний і призначений намісником Луканії. Авреліан урочисто провів тріумф у Римі, під час якого публічно продемонстрував перемогу над Зенобією та Тетріком.

Таким чином, у 274 році Авреліан повернув під контроль Риму всі основні провінції імперії, фактично завершивши період політичної дезінтеграції. Він також ухвалив стратегічне рішення вивести римські війська з Дакії, визнавши неможливість утримання цієї далекої провінції, та переселити військових і цивільне населення на південний берег Дунаю. Це стало початком нового підходу до оборони кордонів імперії.

Реформи, адміністрація і релігійна політика

Авреліан був не лише успішним полководцем, але й авторитетним адміністратором. Він значно розширив систему постачання продовольства в Римі, чим здобув підтримку плебсу. Його спроба реформувати грошову систему, зокрема покращити якість срібної монети, що знецінювалася десятиліттями, мала обмежений результат, але була важливим кроком до фінансової стабільності.

У релігійній сфері імператор намагався створити єдину ідеологічну основу для імперії. Він просував культ Sol Invictus  Нескореного Сонця, підносячи його до рангу державної релігії. Метою Авреліана було об’єднати підданих імперії навколо спільного божества, попереджуючи тим самим релігійні розколи. Його ідеї стали передвісниками релігійної централізації, яка буде реалізована за правління імператора Костянтина.

У 275 році, під час підготовки до чергового походу на схід, Авреліан був убитий у результаті змови своїх наближених офіцерів. Його смерть стала великим ударом для імперії, адже вона втратила правителя, який відновив її територіальну єдність, стабілізував управління та запровадив стратегічне бачення розвитку.

Данило Ігнатенко

The post Авреліан — імператор Римської імперії first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.