Мета Чарлі Брукера – з одного боку висміяти споживацтво, залежність від інтернету в сучасному суспільстві, а також показати глядачам, які негативні наслідки можуть чекати їх від надмірним захоплення новими технологіями, соціальними мережами в майбутньому. «Чорне дзеркало» за час свого існування розкривало різноманітні теми: згубний вплив політики великих держав, актуальність мистецтва в двадцять першому столітті, споживацьку жадність,тонку грань між правдою і обманом та ін.

Перші два сезони – характеризуються більшою трагічністю, безвихідністю через втрату довіри, інформаційну залежність. В третьому і четвертому Чарлі Брукер інколи дозволяє додати хороший кінець до фіналу серії. «Чорне дзеркало» – унікальне явище, такої гострої, «безжальної сатири» в серіалах ще не траплялося. Особливість проекту в тому, що початок епізоду інколи налаштовує на ідилічний настрій, чи зображує відносно адекватних громадян. З середини сюжет набирає обертів і завершається неочікувано.

Чарлі Брукер не створював розважальне шоу. Його серіал тримає в напруженні, інколи наводить жах, навіть шокує. Назва чорне дзеркало означає погаслий екран телевізора, монітора, смартфона чи телефона. Кожна серія демонструє загадковість, непідробну емоційність акторської гри. Ви будете щиро співчувати героям будь-якого епізоду Black Mirror. Нам показують не віддалені проблеми, а актуальні трагічні наслідки від новітніх технологій.

Серіал отримав визнання критиків і глядачів ще з першого сезону. Його оцінили в Європі, Австралії, США, Канаді. Українці почали цікавитися «Чорним дзеркалом» пізніше, з 2016 року, переглянувши третій сезон. Четвертий сезон звинувачували в більшій фантастичності, але від того серіал не став менш вражаючим, серйознішим і попереджуючим. Ідеї Чарлі Брукера в більшості випадків краще втілені, ніж будь-які антиутопії двадцять першого століття.

Автори «Чорного дзеркала» вміють правдоподібно показати майбутнє. Їхнім історіям віриш, адже вони віддзеркалюють проблеми нашого часу. Майже не існує проблем, які не були б показані в серіалі. Залежність від «голосу народу» в соціальних мережах, використання новітніх чіпів армією, створення реалісточної віртуальної реальності, погоня за рейтингами застерігають цивілізованих громадян  суспільства.

Уява і майстерність сценарію вражає. Звичайні конфлікти подають з свіжої точки зору, прості історії стають загадковими, поки не настане фінал. Цікавий сюжет не дозволить відірватися від захоплюючих історій. Теми «Чорного дзеркала» налаштують задуматися над станом сучасного суспільства. Чарлі Брукер демонструє залежність від інформації і впливу соціальних мереж, які можуть погіршити існування цивілізації.

Серіал рідко демонструє всеохоплюючий апокаліпсис. Події відбуваються в локальних ситуаціях. Кожний герой серії має особисту, драматичну сюжетну лінію, яка завершується трагічно. Історії розповідаються від головного персонажа епізода, вони не повторюються, зберігаючи власну оригінальність. «Чорне дзеркало» (Black Mirror) часто  порівнювали з телесеріалом «Зона сутінків» (The Twillight Zone). Наспраді Чарлі Брукер створив неповторний проект, який став одним з кращих серіалів Британського телебачення.

Рекомендуємо всім подивитися цей чудовий серіал. «Чорне дзеркало» сподобається, як любителям фантастики, так і шанувальникам детективної історії. Не залишить він розчарованими людей, які цінують серйозний сюжет. Чарлі Брукер створив шедевр. В 2018 році має вийти п’ятий сезон цієї сатири на близьке майбутнє. Поки автори стараються – серіал буде продовжувати демонструвати нам якісні епізоди. Головне, щоб вони не перестали бути актуальними, захоплюючими,  наповненими цікавими ідеями, щоб залишалися попередженням майбутніх загроз, які можуть чекати нас скоро.

The post Серіал «Чорне дзеркало» (Black Mirror) first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Саундтрек – дивовижний, особливо мелодія Леонарда Коена “Nevermind”. Зачаровує прекрасний голос співачки Лєри Лінн в піснях «The Only Thing Worth Fighting For», «My Least Favorite Life». Операторська робота Найджела Блека надає певної таємничості в простій і печальній історії. Найсильнішою стороною другого сезону серіалу «Справжній детектив» є драма  життя головних героїв: Френка, Рея, Антігони. Персонажі не завжди роблять «правильні вчинки», вони постійно ведуть боротьбу з своїми слабкостями і пороками.

Дивлячись перші серії несподівано зауважуєте, що трапилось, що за персонажі та для чого це все. Поступово нас ведуть запутаними шляхами. Врешті решт корупція, яка невіддільна від влади реалізовує себе в насиллі. Кожна людина в другому сезоні винна, але в героїв з’являється шанс виправитись. Хоч починається серіал повільно, в останніх двох серіях він розкривається в всій красі, персонажі реалізують свої справжні цінності й бажання.

Повільне розгортання історії, навіть місцями нудне, дозволило деяким критикам звинуватити сценаристів проекту надмірній надуманості, не про робленості. Зауваження не зовсім справедливі. Переглядаючи серії, видно старанність Ніка Піццолато і Скотта Лассера.

Вас чекає драйвовий екшн, його мало, але він втілений вдало. Складні рішення в проблематичних ситуаціях характеризуються нелегким вибором. Роздуми над долями  Френка, Антігони, Рея, Пола Вудро наповнені трагічністю. Кожний сюжетний поворот поєднується в фіналі, який міг трапитись в будь-якій країні. Самотність, відчай, смерть концентрується в цій драматичній життєвій історії. Вісім серій другого сезону серіалу «Справжній детектив» утворюють цілісний твір, який не потребує  безкінечних продовжень чи франшиз!

The post Другий сезон серіалу «Справжній детектив» (True detective) first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Серіал плавно розповідає історію андроїда жінки Долорес Абернаті, яка діє не завжди по плану творця парку Роберта Форда. Джонатан Нолан з своєю дружиною Лізою Джой демонструють роботів, які зовні схожі на людей, з шкірою, м’язами, інстинктами. Згодом деякі андроїди розвиваються настільки, що здатні відрізняти себе від інших, в них виникає самосвідомість. Паралельно з цією сюжетною лінією, спостерігаємо за «гостями», людьми, які приїжджають в парк, щоб реалізувати потаємні бажання в насиллі, похоті, владі.

Серіал задає питання, на яке, не дає відповіді. Чим відрізняються люди від роботів з штучним інтелектом? На цю тему знято чимало хороших фільмів: «Той, хто біжить по лезу бритви» (1982), «Термінатор» (1984), Термінатор 2: Судний день (1991), Двохсотлітня людина (1999), «Матриця» (1999), «Штучний розум» (2001), «Я робот» (2004), «Той, хто біжить по лезу бритви 2049» (2017) та ін.  Долорес та всі інші персонажі парку створені для розваг людей, вони – раби, кожний життєвий крок, яких здійснюється за сценарієм, програмою, написаною Робертом Фордом.

«Світ Дикого Заходу» не аналізує детально проблеми підняті в ньому сценаристами. Іронічно, що «гості», вважають роботів, лише машинами. Вони розглядають їх, як об’єкти насолоди, втілення бажань, не задумуючись на тим, чи живі вони. Це при тому, що всі андроїди однозначно є живими істотами, тільки не в кожного з них розвивається самосвідомість. В парку, громадяни футуристичного суспільства забувають за принципи, цінності, якими керувалися в звичайному житті. «Світ Дикого Заходу» дає їм змогу втілити всі свої фантазії. Андроїди не можуть померти, але їх вбивають «гості», щоб науковці кожного разу ремонтували чи лікували персонажів атракціону.

Режисери демонструють нам привабливість і спокусливість людської деструктивності. В ставленні до андроїдів проявляється всі прихована сутність індивідів. Більшість з них забуває про роль, яку вони виконували в суспільстві. Гра робить їх агресивними, деградованими екземплярами, без моралі та совісті. Сценаристи дуже плавно розгортають сюжет розповіді, інколи й нуднувато. В неочікуваний час, вони, навпаки вибухнуть адреналінною екшн сценою.

Роботи не здатні реально зашкодити громадянам, вбити їх, покалічити, що тільки сильніше розпалює людську егоцентричність. Суперник, який не здатний протистояти своєму кривднику – ідеальна гра для порочного людства. Цікаво подаються тонкі нюанси поведінки в екстремальних ситуаціях. Парк має декілька рівнів, це не віртуальна гра, чим далі ви заходите, тим небезпечніше стає. В кінці локацій, навіть підвищується опір персонажів, а «гості» відчувають втрату безпеки, що також пробуджує приховану агресію.

Серіал, насичений жорстокими сценами, які максимально демонструють жорстокість, на перший погляд, слабкого, пригніченого офісного індивіда чи жадність багача, який звик добиватися свого. Андроїди не забувають «попередні ігри», власні вбивства, знущання, вони  спостерігають в своїх снах. Долорес і інші персонажі нічого не забувають, таким чином ми отримуємо цілком свідомих, розумних істот. Роберт Форд не переконаний, в тому, що життя людини краще, ніж існування жителів парку.

В останніх серіях серіалу, сюжет починає розгортатися доповнюватися, пришвидшуються події, емоції досягають максимуму. Найсвідоміші андроїди нічого не забувають, вони здатні постійно розвиватися, проявляти почуття, поступово з ляльок, вони перетворюються в творців власної історії. Ні люди, ні андроїди, не показуються ідеальними, їх майже неможливо відрізнити, якщо взагалі це реально зробити.

«Світ Дикого Заходу» має багато переваг. Чудово виконана робота операторів, робить світ Джонатана Нолана і Лізи Джой по справжньому реалістичним. Гарно підібраний саундтрек, мелодії композитора Раміна Джаваді доповнюють атмосферу цікавого проекту. Акторська гра: Еван Рейчел Вуд, Ентоні Хопкінса, Тенді Ньютон, Джеймса Мардсена, Джиммі Сімпсона, Еда Харіса вийшла хорошою. Автори серіалу цитують Вільяма Шекспіра, Лююїса Керола, використовують ідею «бікамералізму» (двохпалатного розуму).

Перший сезон «Світу Дикого Заходу» вийшов цікавим, серйозним художнім твором. Назвати його шедевральним рано. В майбутньому нас очікують нові сезони. Розповідь історії головних героїв, хоч насичена екшеном, драмою, гумором, інколи провисає. Творці серіалу демонструють багато проблем, задають питання, на, які поки не дають всіх відповідей. Роздуми про свідомість не доведені до цілісності, вони скоріше стимулюють нас звернути увагу на своє існування, задуматися над власним місцем в суспільстві, ролями, які ми виконуємо щоденно. Чи здатні, ми змінити сценарій нашого життя? Чи завжди діємо як свідомі люди? Що робить нас людьми?

The post «Світ Дикого Заходу» (Westworld) Перший сезон. Чи здатні ми змінити сценарій нашого життя? first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

«Справжній детектив» наповнений не тільки хорошим сюжетом, важливу роль виконують образи, роздуми персонажів. В центрі історія детектив, спеціаліст в кримінальній психології – Раст Коул, якого переводять в Луізіану до Мартіна Харта, з яким вони, стають напарниками. Твір Кері Фукунаги і Ніка Піцолато, можна порівняти з триллерами Девіда Фінчера, Альфреда Хічкока, Девіда Лінча. Серіал отримав схвалення від глядачів, критиків, став лауреатом премій, таких, як Емі та ін..

«Справжній детектив» плавно розвиває історію пошуків серійного маніяка. В ньому присутні екшн сцени, одна з них знята за дубль і триває 6 хвилин, дивлячись на неї адреналін піднімається, наче переглядаючи бойовик. Серіал важко назвати блокбастером, Нік Піццолато вміло поєднують трагічність і комедійність. Твір не є легким для сприйняття, він породжує багато запитань, демонструє різноманітні проблемні теми.

Головні персонажі виконують свою роботу добросовісно, що відображається на їхньому житті. Детективна історія стає екзистенціальною драмою про своє місце в жорстокому суспільстві. З персонажами відбуваються перетворення, вони роблять помилки, розвиваються. Мартін Харт і Раст Коул виглядають живими людьми, а не стереотипними напарниками. Геніальна гра Метью Макконахі, демонструє нам вольового героя, мислителя, спеціаліста в своїй галузі. Він багато пережив, зазнав страждання, що зробило його песимістом і мізантропом.

Починаючи з пісні, яка лунає в заставці, задається драматичний тон серіалу. Відчай, жах, самотність, втрата довіри, переслідують, персонажів «Справжнього детективу». Нік Піццолато додав до детективної лінії містичну атмосферу, яку демонструє режисер Кері Фукунага. Простежуються паралелі з повістями, романами Альберта Камю, Жан-Поль Сартра, Йозефа Кафки та ін. Серіал блискуче показує в історії Раста Коула і Мартіна Харта не тільки логічність, але й абсурдність людського існування.

Автори «Справжнього детективу», досліджують загадковість маніяка. На відміну від фільмів «Сім», «Зодіак», таємничість серійних вбивць переплітається з такими віруваннями, як вуду, сантерія, синкретичні, езотеричні вчення. Раст Коул в кримінальних розслідуваннях, використовує: спостереження, дедукцію, інтуїцію, звертає увагу сни, видіння. Нік Піццолато і Кері Фукунага наповнили мінісеріал архетипами Карла Юнга, фрейдизмом, неофрейдизмом.

Головні герої – не зразкові, вони роблять багато помилок, руйнують стосунки з близькими, але готові пожертвувати власним життям, для порятунку інших. Серіал порушує проблеми: наркоманії, алкоголізму, насилля, лицемірства, релігійного фанатизму, егоцентризму та ін. В світогляді Раста Коула філософський песимізм поєднується з буддизмом.

Твори, якими надихалися автори серіалу: книги Амброса Пірса, Роберта Чармерса, Упанішади (філософсько-релігійні тексти давньої Індії), праці з криміналістики. Цінителі кіно побачать цитування фільмів Андрія Тарковського, знайдуть паралелі з стилем Девіда Лінча, Девіда Фінчера. При підготовці «Справжнього детективу» використовувалися ідеї: Платона, Артура Шопенгауера, Фрідріха Ніцше, Еміля Чорана, Томаса Ліготті.

Нік Піццолато не нав’язує правильних думок, адже герої змінюються, розвиваються, стають то кращими, то гіршими. Жага до насилля, яке наче ракова пухлина поширюється на всіх персонажів, схоже на темряву, що огортає кожного. Йому протистоїть світло, самопожертва, готовність віддати  життя за невинних жертв. Вміло перемішуючи теорію змови, містику, детективний сюжет – автори створили унікальний мистецький твір, справжній шедевр.

Перший сезон «Справжнього детективу», можна сміливо називати, одним з кращих серіалів. Мало телепроектів не зіпсувалися з часом, а формат мінісералу, майстерність сценариста Ніка Піццолато і режисера Кері Фукунаги довели свій твір до хорошого завершення. Під питанням, чи виділяти недоліки серіалу. Багато глядачів, залишились незадоволеними тим, що не було до кінця розкрита міфологія «Справжнього детективу», деякі образи, які є серіалі, залишилися, лише натяками. Детективна історія повинна давати конкретні  відповіді, але серіал виявився не таким.

Ми бачимо історію життя Раста Коула, меланхолічного детектива, мислителя, який з одної сторони наділений – аналітичним розумом, критичним сприйняттям дійсності, а з іншої сторони – фаталізмом, вмінням бачити містичне, жагою до саморуйнування. «Справжній детектив» є драматичним фільмом, ми співчуваємо рішенням, вчинкам, які приймають герої. В серіалі знаходимо, як реалістичність, приземленість, цинічність, так і літературність, образи міфології Говарда Лавкрафта, філософські роздуми.

Нікові Піццолато пощастило написати цілісний сценарій, а Кері Фукунага зняв по ньому серіал. Відірвати одного творця від іншого нереально. Творці «Справжнього детективу» не гналися за рейтингами, грошима, глядацькими очікуваннями. Можна ще багато наводити переваг цього мінісералу.  Згадати про його інтелектуальність, атмосферу, так званої «південної готики» (оповідання Вільяма Фолкнера і Трумена Капоте), поєднання євангелізму, кельтської міфології, маніхейства, релігії худу.

Після перегляду в пам’яті залишаться незабутні реальні і вигадані образи, цитати, оленячі роги, пейзажі Луізіани, символ спіралі, Жовтий Король, мелодію з заставки «Far From Any Road» гурту Handsome Family і т.д. «Справжній детектив», іноді схожий на лабіринт, чи коло, але автори вміло виходять з безкінечності в послідовність. Переосмислення минулого, проблема невідворотності часу, знаходить своє вирішення. Головні герої змінюються, набирається нового досвіду, проходять через екстремальні труднощі. В фіналі коло замикається, в абсурді віднаходиться смисл і ми бачимо завершення цілісної історії життя Раста Коула. Нік Пісцолато і Кері Фукунага створили без перебільшення шедевральний багатосерійний фільм  і мінісеріал.

The post Серіал «Справжній детектив»(True Detective). Історія життя Раста Коула first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Цього ж разу, Галекі з усмішкою на обличчі та з Біблією в руках і вірою в серці  розпочне проповідувати християнські чесноти з легкістю та невимушеністю. Герої гумористичного серіалу потрапляють у чисельні нестандартні життєві ситуації, що викликатимуть усмішку у глядачів; а впродовж усієї сюжетної лінії супроводжуватиме героїв віра і низка християнських чеснот, які варто втілювати в життєве русло.

Ініціатор проекту, зірка телесеріалу «Теорія великого вибуху» виступить в ролі виконавчого продюсера і  покладе щирі сподівання на те, що прем’єра нового шоу за назвою Living Biblically ( укр.«Життя по-біблійному»)  допоможе вести в повсякденному житті розмову на біблійну тематику неупереджено.

У центрі сюжету головний герой Чіп Каррі (Джей Фергюсон) ставить перед собою мету кардинально змінити спосіб власного життя і скрупульозно з усією педантичністю слідувати біблійним принципам.

Як повідомляє інформагентство «The Christian Post» в інтерв’ю «Асоціації телевізійних критиків», продюсер зазначив, що нині спілкування на тему релігії стає рідкісним явищем.

«Коли я почав працювати в якості продюсера, в першу чергу я хотів спробувати зробити комедію про релігію, –  стверджує Галекі з посиланням на «The Christian Post». На щире переконання актора, на рівні буденної свідомості, багатьох людей охоплює страх і невпевненість, як тільки предметом дискусії постає релігійна віра. Гумор – ось формат та підхід, який з нової позиції повинен виправити дану прогалину.

Продюсер запевнив, що результатом такої телевізійної концепції став чималий вплив католицького виховання минулого. Його дитяче виховання принципам католицького світогляду накладалось подібно як і героям серіалу – невимушено, з легкістю, без фанатизму, насилля та апарату примусу.  Всі його релігійні практики полягали в тому, щоб сидіти на підлозі, схрестивши ноги, наспівуючи пісні про Бога на гітарі. Він розповів про те, що його мати провела «багато років» в монастирі, перш ніж вийти заміж за його батька.

«Жити по-біблійному» жодним чином не ставить перед собою завдання розповсюдження релігійної за ангажованості, пропаганді міжконфесійної ворожнечі, релігійного фанатизму.  Поява телешоу на екранах  стане концепцією розглянути біблійні цінності в складних і суперечливих умовах сучасності.

Нагадаємо, прем’єра  телевізійного шоу «Жити по-біблійному» стартуватиме 26 лютого 2018 року в ефірі телеканалу «CBS» . Висловлюємо щирі сподівання, що серіал матимуть змогу проглянути в синхронному перекладі і українські глядачі.

The post На американському телеканалі стартує біблійна програма в форматі камеді-шоу first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Вражає в цьому проекті новаторський підхід персонажів. Агенти Форд і Тенч, так само як їхні реальні прототипи Дуглас і Олшейкер досліджували серійних вбивць, брали в них інтерв’ю. Діалоги уявязнених нелюдів стосувалися деталей вбивства, а після нього і знущань над мертвими жертвами. Все це робилося для того, щоб зрозуміти, чому маньяки вчиняли звірства.

Згодом заявдяки старанням двох ентузіастів, кримінальна психологія поповнилася новими класификікаціями. Цікаво, що головні герої, вважають, кращою мірою покараня для таких психопатів довічне ув’язнення. Серіал 18+, репліки маньяків доволі моторошні. Дивлячись цей проект, ловив себе на думці, якщо серійний вбивця не тільки фізично знищує людину, а потім ще її гвалтує, чи розчеленовує, то як можна його вважати людиною? Цікаво , що ці потвори були переконані в власній унікальності. Звірства, які після ліквідування живої істоти вони вчиняли, будь-яка тварина не здатна зробити. Знову ж постає питання,чи гуманно їх тримати в неволі.? Начебто режисер і сценаристи натякають на смертній карі для описаних потвор.

В одному з діалогів американський маньяк Ед Кемпер стверджує, що він, якщо б захотів, то ніколи б не попався . Той самий психопат є розумною істотою, з великим айкью, він мило говорить з охоронцями, гарно веде себе в в’язниці, але не розкаюється в злочинах. На мій погляд, ці потвори не заслуговують на довічне ув’язнення. Якщо психопат знищив людину, а потім розчеленував її, згвалтував, то на жодне спасіння, навіть християнське неповинен сподіватися, адже така істота втрачає право називатися людиною.

Тільки ліквідація цієї недоістоти може бути гуманною. Незважаючи на тематику, роздуми героїв, серал не вийшов шедевральним. Це не кращий проект Фінчера, але й не найгірший. Наступні сезони повинні показати більше. Найцікавіше було побачити як спілкування з психопатами вплинуло на головних героїв.

The post Перший сезон серіалу Mindhunter «Мисливець за розумом» first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.