У Японії соціально-класова система не базується на етнічній приналежності, що відрізняється від багаторасових суспільств. Більшість японців вважають себе частиною однієї етнічної групи. Існують винятки, такі як іноземці-резиденти, зокрема корейці, а також громадяни Японії айну та окінавського походження. Додатково, в країні проживає невелика китайська спільнота.

Сотні тисяч корейців прибули до Японії під час Другої світової війни, багато з них проти своєї волі, коли Корея була японською колонією. Вони працювали переважно як наймані робітники. Ті, хто залишився після війни і їхні нащадки, які народилися та виросли в Японії, не мають японського громадянства і стикаються зі значною дискримінацією. Щодо Окінави, історично японці айни та окінавці часто відводилися на другий план. Корінні айни в основному були асимільовані в загальне населення кілька століть тому, хоча деякі групи на Хоккайдо зберегли свою ідентичність. До війни в Окінаві відмічалася тенденція відрізняти її мешканців через фізичні та культурні відмінності; ця тенденція, хоча зменшилася, не зникла повністю. Культура Окінави, зокрема її діалект і релігія, має багато спільного з японською культурою, і жителі Окінави стали більш асимільованими у більшому японському суспільстві. Проте, серед окінавців залишається бажання зберегти свою унікальну культурну ідентичність, особливо у контексті тривалої присутності американських військових сил на Окінаві, яку вони сприймають як форму дискримінації з боку японського уряду.

Мова

Японська мова є національною, в той час як айнська майже вимерла. Вона належить до алтайської лінгвістичної групи і має спорідненість з корейською, хоча їх словниковий запас відрізняється. Деякі лінгвісти також вбачають вплив елементів мов Південно-Східної Азії в японській мові. У IV столітті до нашої ери введення китайської писемності та літератури збагатили японський словниковий запас. Починаючи з кандзі (китайських ієрогліфів), які спочатку використовувались для письма японської мови, до IX століття розвинулися дві складові букви — катакана і хірагана. Після цього комбінація кандзі і кана використовувалася для письма. На сьогоднішній день приблизно 3000-5000 кандзі є загальновживаними, але після Другої світової війни кількість символів для базового словникового запасу скоротилася до приблизно 2000, а написання їх було спрощено. Крім того, вживання десятків тисяч запозичених слів з англійської мови також стало поширеним.

Розповсюдження японської мови майже збігається з територією Японії. Стандартна японська мова, заснована на діалекті Токіо, виникла наприкінці XIX століття завдяки національній системі освіти та поширенню комунікацій. Є багато місцевих діалектів, які часто є незрозумілими, але стандартна японська мова, що активно використовується в телерадіомовленні, зрозуміла по всій країні.

Діалекти японської мови поділяються на два основні типи: хондо і нанто. Діалект хондо використовується по всій Японії і має три основні піддіалекти: східний, західний і Кюсю. Східні піддіалекти виникли в VII-VIII століттях і відомі як мова адзума. Після XVII століття спостерігався сильний вплив Камігата, який став основою стандартної японської мови. Серед західних піддіалектів довгий час домінував кінкі, хоча сучасний Камігата регіону Кіото-Осака з’явився нещодавно. Діалекти Кюсю залишилися поза основними змінами західних діалектів і зберегли деякі форми з XVI століття. Діалекти Нанто використовуються жителями Окінави від префектури Кагосіма до острова Йонагуні, що зберегли свою унікальність протягом тривалого часу, уникнувши основних мовних змін.

Релігія

В Японії корінні релігії, такі як синто, співіснують з різними буддистськими сектами, християнством, деякими стародавніми шаманськими практиками та численними «новими релігіями», що з’явилися з 19 століття. Ні одна з цих релігій не є домінуючою, і кожна впливає на інші. Таким чином, багато людей вірять в кількох богів синто і належать до буддистських сект. В Японії релігійні почуття зазвичай не є інтенсивними, за винятком деяких прихильників нових релігій. Діти в Японії зазвичай не отримують формального релігійного навчання, проте багато будинків мають буддійські вівтарі, де проводяться різноманітні ритуали, зокрема щоденні, для вшанування пам’яті померлих родичів.

Синто — політеїстична релігія, де богами вважалися як люди, так і природні об’єкти, а також індуїстські боги та китайські духи, які були японізовані. У кожному сільському поселенні є принаймні одна місцева святиня, а також кілька національного значення, зокрема Велика святиня Ісе в префектурі Міе. Багато обрядів, пов’язаних з народженням та переходом в доросле життя, пов’язані з синто. Після реставрації Мейдзі у 1868 році синто було реорганізовано як державна релігія, але це положення було скасовано після Другої світової війни.

Буддизм, введений до Японії з Кореї у середині 6 століття, отримав підтримку через прямі зв’язки з Китаєм і встановлення численних сект. У VIII столітті він став національною релігією, що призвело до будівництва храмів і монастирів по всій країні. Секти Тендай і Сінґон засновані в 9 столітті, деякі з яких залишаються впливовими досі, так само як і буддійський дзен, що розвивався з кінця 12 століття. Християнство ввели в Японію єзуїти в середині-кінці 16 століття, проте під сьогунатом Токугава християнство зазнало утисків і було заборонено в 1630-х роках. Приховані християнські села існували до 1873 року, коли заборону скасували. Спільноти християн у Японії зараз становлять невелику частину населення. Нові релігійні культи в Японії, засновані після середини 19 століття, походять в основному з синто та шаманізму, а також мають вплив буддизму, неоконфуціанства та християнства.

На основі вивчення релігійних, соціальних та мовних аспектів Японії можна зробити висновок про багатогранність та унікальність цієї країни. Соціально-культурна динаміка Японії відображається в різноманітних аспектах її життя, від ритуалів і обрядів до щоденних звичаїв, що підтримують і відображають глибокі культурні традиції і сучасні впливи.

Данило Ігантенко

The post Народи Японії first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.