Водночас із кінця ХХ століття постать Джефферсона почала піддаватися критичнішому аналізу. Дослідники звернули увагу на його залежність від рабської праці та переконання про домінування білої раси в американському суспільстві. Публікацію Декларації незалежності, в якій проголошено рівність усіх людей, контрастно затьмарює той факт, що сам Джефферсон був власником рабів. Особливу дискусію викликали результати ДНК-дослідження 1998 року, які вказували на ймовірне батьківство дітей поневоленої жінки Саллі Гемінгс.

Ранні роки та освіта

Джефферсон народився в окрузі Альбермарл, на підніжжі Блакитного хребта, у тодішній західній провінції Вірджинії. Його батько, Пітер Джефферсон, був самоуком-землеміром, який володів великим маєтком і понад шістдесятьма рабами. Мати, Джейн Рендольф Джефферсон, походила з впливової родини.

Дитинство майбутнього президента не було безхмарним. Після смерті батька у 1757 році стосунки з матір’ю залишалися напруженими, і він часто уникав її нагляду. Освіту Джефферсон здобував спочатку в місцевого вчителя, вивчаючи латину та грецьку, а з 1760 року навчався в коледжі Вільяма і Мері у Вільямсбурзі.

Він відзначався надзвичайною працездатністю: щодня по 15 годин присвячував читанню, 3 години грав на скрипці, решту часу відводив на сон і харчування. На формування його поглядів значно вплинули два наставники — професор Вільям Смолл, який прищепив любов до науки, та юрист Джордж Вайт, у якого він вивчав право. Після завершення навчання Джефферсон практикував як адвокат, спеціалізуючись на земельних спорах, і швидко здобув репутацію здібного правника, попри скромні ораторські здібності.

Початок політичної кар’єри

У 1768 році Джефферсон ухвалив два рішення, що визначили його подальшу долю: він розпочав будівництво власного дому  маєтку Монтічелло  і висунув свою кандидатуру до Палати бюргесів Вірджинії. Ці кроки символізували поєднання в його характері прагнення до політичної діяльності з любов’ю до усамітнення в колі книги та господарства.

Його політична кар’єра почалася в час, коли колонії загострювали протистояння з британським парламентом. Хоча спершу він рідко виступав і підтримував погляди провідних політиків Вірджинії, його позиція щодо обмеження влади парламенту над колоніями була послідовною та принциповою.

У 1772 році Джефферсон одружився з Мартою Вейлз Скелтон, багатою молодою вдовою, що значно збільшило його земельні володіння та кількість рабів. Два роки потому він написав працю «Стислий огляд прав Британської Америки», у якій обґрунтовував, що колонії пов’язані з Великою Британією лише добровільною вірністю монарху.

Декларація незалежності

Завдяки політичному авторитету, здобутому після публікації свого трактату, у 1775 році Джефферсона обрали делегатом на Другий Континентальний конгрес. 20 червня того року він прибув до Філадельфії — високий, худорлявий, із блідим обличчям та впевненим поглядом.

У 1776 році йому доручили скласти текст Декларації незалежності. Документ, що проголосив рівність усіх людей і право на самовизначення, став символом боротьби за свободу в усьому світі. Проте цей ідеалізм різко контрастував з реальністю його особистого життя, адже Джефферсон залишався рабовласником.

Президентство та політична спадщина

Джефферсон став третім президентом США у 1801 році. Його адміністрація відзначилася прагненням обмежити владу федерального уряду, підтримкою аграрної моделі розвитку та розширенням території країни шляхом купівлі Луїзіани у Франції 1803 року. Це придбання збільшило площу США майже вдвічі й відкрило шлях до освоєння Заходу.

Він також докладав зусиль до мирного врегулювання міжнародних конфліктів, хоча йому довелося зіткнутися з труднощами, такими як напади берберських піратів та економічна блокада, викликана наполеонівськими війнами.

Після завершення президентських повноважень у 1809 році Джефферсон повернувся до Монтічелло, зосередившись на розвитку Університету Вірджинії, який вважав одним зі своїх головних досягнень. Він особисто займався плануванням кампусу, добирав викладачів і формував навчальну програму, що мала поєднувати класичну освіту з сучасними науковими знаннями.

Фінансові труднощі останніх років життя, частково спричинені власними витратами та боргами, ускладнювали його становище. Попри це, він залишався авторитетною фігурою в американському суспільстві та активно листувався з колишніми колегами, зокрема з Джоном Адамсом.

Томас Джефферсон помер 4 липня 1826 року у день 50-річчя проголошення Декларації незалежності та того ж дня, коли пішов із життя його давній політичний опонент і друг Джон Адамс. Його смерть символічно підкреслила роль покоління «батьків-засновників» у створенні Сполучених Штатів.

Данило Ігнатенко

The post Томас Джефферсон: життя, ідеали та суперечності третього президента США first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.