Значення терміну

Термін «емпатія» з’явився на початку ХХ ст. як переклад німецького слова «Einfühlung», що означає «вчуття» у внутрішній стан іншого. Він уперше був запропонований Теодором Ліппсом – німецьким філософом і психологом для опису процесу, за допомогою якого споглядач «вчувається» у твір мистецтва, проектуючи власні емоції на об’єкт споглядання.

У 1909 році англійський психолог Едвард Тітченер, один із послідовників Вільгельма Вундта, увів слово «empathy» в англомовну психологію як відповідник Einfühlung.

Еволюція поняття

Поступово поняття емпатії вийшло за межі естетики й стало центральним у психології особистості, соціальній психології та психотерапії. У ХХ столітті емпатія набула глибшого змісту завдяки роботам американського психолога Карла Роджерса, засновника гуманістичного підходу в психології.

Роджерс визначав емпатію як здатність точно сприймати внутрішній світ іншої людини, «ніби» переживаючи її досвід, але без втрати усвідомлення того, що це — не власний досвід.

Емпатія в естетиці та мистецтві

Історично емпатія мала тісний зв’язок із мистецтвом. Вона лежить в основі здатності актора, співака чи художника «вжитися» у роль або образ. Це особливий акт, коли митець або глядач внутрішньо ототожнює себе з емоційним змістом мистецького твору.

Перспектива

У сучасних дослідженнях емпатію вивчають і з точки зору когнітивних процесів, і з позицій нейробіології. Нейронаукові відкриття, зокрема виявлення так званих «дзеркальних нейронів», підтверджують, що здатність відчувати емоції інших має фізіологічну основу. Ці нейрони активуються як при виконанні дії, так і при спостереженні за тим, як її виконує інший, що пояснює механізм емоційного резонансу.

У сфері психотерапії це поняття є центральним інструментом розуміння клієнта, у педагогіці — засобом створення довірчої атмосфери, у мистецтві — шляхом до глибокого сприйняття краси.

Данило Ігнатенко

The post Емпатія: феномен співпереживання first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.